Іменем України
12 березня 2020 року
Київ
справа №523/10106/16-а
адміністративне провадження №К/9901/42689/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє через представника - Мусієнка Андрія Васильовича, на постанову Суворовського районного суду міста Одеси від 15 грудня 2016 року (прийняту судом у складі судді Сувертак І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (постановлену судом у складі: головуючого судді Димерлія О.О., суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (далі - департамент ДАБІ) про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати неправомірними дії працівника департаменту ДАБІ по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та скасувати постанову від 01 липня 2016 року №487 та закрити провадження по справі.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Суворовський районний суд міста Одеси постановою від 15 грудня 2016 року відмовив у задоволенні позову.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що досліджені в судовому засіданні документи дають підстави стверджувати про порушення ОСОБА_1 вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також про те, що позивач була завчасно, у встановлені законом терміни, повідомлена про дії департаменту ДАБІ щодо притягнення її до адміністративної відповідальності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та прийняти нове - про задоволення позову.
У скарзі зазначає, що відповідач не надав доказів того, що вона ( ОСОБА_1 ) проводить будівельні роботи, та не спростував її твердження про відсутність порушення, тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений частиною четвертою статті 96 КУпАП.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 червня 2017 року відкрив касаційне провадження.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року № 999/0/78-19 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Чиркін С.М., справу передано головуючому судді.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відповідно до акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17 червня 2016 року встановлено, що на момент виїзду на об'єкт зафіксовано виконання будівельних робіт без права на їх виконання, чим замовником будівництва ОСОБА_1 порушено частину першу статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Перевіркою встановлено, що:
- площа санвузла (приміщення № 205), який обладнано унітазом та умивальником, в квартирі № 2 відповідно до листа № 5 до проектної документації 69/16-П-АС становить 1,4 кв. м, тоді як відповідно до пункту 2.27 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. ЖИТЛОВІ БУДИНКИ. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ» встановлено мінімальні розміри площі санвузлів, зокрема туалету (вбиральня, обладнана унітазом і умивальником) - 1,5 кв. м;
- у квартирі № 1 та № 2 відповідно до листів №№ 4, 5 до проектної документації 69/16-П-АС над житловими кімнатами (№№ 101, 106) розміщені приміщення кухонь-студій, тоді як відповідно до пункту 8.11 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» забороняється при реконструкції та капітальному ремонті розміщувати кухні та санвузли (ванні кімнати, туалети) над та під житловими кімнатами.
За результатами позапланової перевірки 17 червня 2016 року департаментом ДАБІ видано ОСОБА_1 припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та складено протокол про адміністративне правопорушення.
Постановою департаменту ДАБІ від 01 липня 2016 року № 487 визнано замовника будівництва ОСОБА_1 винною у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 8500 грн.
Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 звернулася до суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснюється, зокрема, Держбудінспекцією та згідно із пунктом 9 цього Порядку у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Відповідно до пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та:
- подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт;
- реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів I-III категорії складності.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до цього закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.
Згідно з частиною сьомою статті 96 КУпАП виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такій декларації, вчинені щодо об'єктів II категорії складності тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_1 подано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартири під дві самостійні, категорії складності ІІ, загальною площею об'єкту 173,3 кв. м, проте на момент виїзду на об'єкт зафіксовано виконання будівельних робіт в приміщеннях технічного поверху без права на їх виконання.
З огляду на встановлені судами обставини справи, суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність спірної постанови відповідача.
В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків попередніх судів у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду міста Одеси від 15 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : С.Г. Стеценко
С.М. Чиркін