12 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/6319/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця Ткачук (Онищук) Людмили Миколаївни
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 і
рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2019 у справі
за позовом фізичної особи - підприємця Ткачук (Онищук) Людмили Миколаївни
до Фонду державного майна України,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Міністерства юстиції України, 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, 3) Городищенської виправної колонії № 96 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області,
про зобов'язання вчинити дії,
25.02.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга фізичної особи - підприємця Ткачук (Онищук) Людмили Миколаївни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 (повний текст складено 23.01.2020) і рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2019 у справі № 910/6319/19, подана 17.02.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв'язку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця Ткачук (Онищук) Людмили Миколаївни, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі фізичної особи - підприємця Ткачук (Онищук) Людмили Миколаївни викладено обставини справи № 910/6319/19, мотиви, з яких виходили суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення у справі, обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржених судових рішень.
Водночас, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), у касаційній скарзі скаржником не зазначено.
З огляду на те, що у касаційній скарзі не зазначено жодної з передбачених абзацом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, Верховним Судом установлено, що останнім днем оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 (повний текст складено 23.01.2020), відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, є 12.02.2020.
Проте фізична особа - підприємець Ткачук (Онищук) Людмила Миколаївна подала касаційну скаргу 17.02.2020, тобто поза межами 20-денного строку, встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України для подання касаційної скарги.
Скаржник у клопотанні просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження і зазначає, що копію оскаржуваної постанови апеляційної інстанції отримав 30.01.2020 засобами поштового зв'язку, а рекомендоване повідомлення про вручення знаходиться в матеріалах справи, тому скаржник не має можливості його надати.
Оскільки касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у колегії суддів відсутня можливість перевірити наявність наведених документів у матеріалах страви.
Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.
Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв'язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.
Такими доказами можуть бути, зокрема, поштовий конверт зі штрихкодовим ідентифікатором, у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові, або довідка відділення поштового зв'язку про дату отримання скаржником копії оскаржуваної постанови.
Розглянувши клопотання фізичної особи - підприємця Ткачук (Онищук) Людмили Миколаївни про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд дійшов висновку, що підстави, викладені у ньому, є неповажними у зв'язку з відсутністю доказів на їх підтвердження.
Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 зазначеного Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене, касаційна скарга фізичної особи - підприємця Ткачук (Онищук) Людмили Миколаївни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 і рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2019 у справі № 910/6319/19 підлягає залишенню без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, шляхом зазначення передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) подання цієї скарги, а також наведення підстав та надання відповідних доказів на підтвердження таких підстав для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, фізичній особі - підприємцю Ткачук (Онищук) Людмилі Миколаївні буде відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 910/6319/19 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 288, 290, частинами 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Ткачук (Онищук) Людмили Миколаївни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 і рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2019 у справі № 910/6319/19 залишити без руху до 06.04.2020, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
В. А. Зуєв