12 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 909/649/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник)
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020
у справі № 909/649/19
за позовом Приватного підприємства АОВВ «Ліга-люкс»
до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району
про стягнення вартості капітального ремонту в сумі 367 929,19 грн.
ОСОБА_1 25.02.2020 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 909/649/19 про повернення апеляційної скарги скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Крім того, скаржником подано заяву про заміну сторони його правонаступником у цій справі та клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду встановлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Відповідно до Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 становить 1921, 00 грн.
Отже, з урахуванням викладеного, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 1 921грн.
Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Натомість ОСОБА_1 подано клопотання про звільнення останнього від сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке мотивоване тим, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи, за попередній рік. На підтвердження своїх доводів, скаржником надана роздруківка відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про доходи та утриманні податки за 2019 рік ОСОБА_1 .
Дослідивши вказане клопотання скаржника, проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок звільнення, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, Касаційний господарський суд доходить висновку про його відхилення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Водночас, слід зазначити, що положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Підставою для звільнення від сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Натомість, скаржником на підтвердження своїх доводів подана лише незавірена роздруківка витягу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, яка, з огляду на вищевикладене, сама по собі не може достовірно та беззаперечно свідчити про важкий (скрутний) матеріальний стан скаржника.
Наведені заявником обставини не можуть бути підставою для звільнення скаржника від сплати судового збору, оскільки він, у встановленому Законом порядку, не надав доказів на підтвердження того, що його майновий стан на день звернення з касаційною скаргою (25 лютого 2020 року) перешкодив йому сплатити судовий збір у встановлених законодавством порядку і розмірі.
Також, Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і в строки, покладається на особу, яка подає скаргу.
Враховуючи встановлений законом обов'язок сплатити судовий збір та відсутність у ОСОБА_1 пільг щодо його сплати, можна дійти до висновку, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами заявника стосовно можливості звернення до суду касаційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати касаційної скарги судовим збором в повному обсязі), з урахуванням принципу рівності сторін і змагальності судового процесу, у даній справі дотримано.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Окрім того, відповідно до абзацу четвертого пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Згідно з абзацом другим пункту 4 частини другою статті 287 ГПК України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 311 ГПК України під неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або не застосування закону, який підлягав застосуванню.
Тобто, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначити в касаційній скарзі про неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яких припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, і яким чином воно вплинуло на прийняття оскаржуваних рішень. Скаржник повинен зазначити, які саме норми матеріального чи процесуального права, на його думку, порушено або застосовано неправильно, у чому полягає це порушення або неправильне застосування
ОСОБА_1 в касаційній скарзі не зазначає суті порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, не зазначає в чому полягає порушення положень вказаних норм чи помилковість їх застосування (тлумачення).
Зміст касаційної скарги фактично зводиться до цитуванням окремих норм статей Цивільного кодексу України та ГПК України. Фактично скаржник лише перераховує норми матеріального та процесуального права, і не зазначає у чому конкретно полягає порушення зазначених норм.
Виходячи з викладеного, Касаційний господарський суд зазначає, що ОСОБА_1 необхідно вказати підставу для касаційного оскарження судового рішення у відповідності до абзацу четвертого пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, та обґрунтувати в чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.
Також відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні з описом вкладення.
З тексту касаційної скарги та додатків до неї не вбачається направлення іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів.
Отже, скаржником не зазначено та не додано доказів, на підставі яких можна достовірно встановити факт направлення іншим учасникам справи копій касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з описом вкладення.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Виходячи з викладеного, Касаційний господарський суд зазначає, що ОСОБА_1 необхідно: вказати підставу для касаційного оскарження судового рішення та обґрунтувати в чому конкретно полягало неправильне застосування зазначених у касаційній скарзі норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції; надати докази (зокрема, описи вкладення) на підтвердження обставин направлення іншим учасникам справи копій касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні; надати оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у сумі 1 921, 00 грн., за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): НОМЕР_1;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102;
- Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Касаційний господарський суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
Подане скаржником разом з касаційною скаргою клопотання про заміну строни на його правонаступника у цій справі буде розглянуте після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 169, 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 909/649/19 - залишити без руху.
3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Документи про усунення недоліків надсилати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.
4. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Т. Малашенкова