12 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/2360/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
розглянувши заяву адвоката Леськова Валерія Петровича (далі - адвокат Леськов В.П., заявник), що діє від імені відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс сервіс люкс" (далі - ТОВ "Офіс сервіс люкс")
про відвід судді ОСОБА_2
у справі № 910/2360/19
за касаційною скаргою Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019
за позовом Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик";
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс";
ТОВ "Офіс сервіс люкс";
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед";
Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Дідичука Ігоря Анатолійовича,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання договорів недійсними, визнання недійсним та скасування рішення, скасування запису про проведення державної реєстрації,
Університет 16.01.2020 (згідно відбитку штампу вхідної кореспонденції Північного апеляційного господарського суду) через Північний апеляційний господарський суд звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі № 910/2360/19, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 про забезпечення позову у справі № 910/2360/19 залишити в силі.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/2360/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_2, суддя - Бенедисюк І.М., суддя - Колос І.Б., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 17.02.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 910/2360/19 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі № 910/2360/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Від адвоката Леськова В.П., що діє в інтересах ТОВ "Офіс сервіс люкс" 11.03.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява про відвід судді ОСОБА_2 (головуючої) у справі № 910/2360/19.
Розглянувши заяву адвоката Леськова В.П. без повідомлення учасників справи (з урахуванням вимог частини восьмої статті 39 Господарського процесуального кодексу України) про відвід судді ОСОБА_2 у справі № 910/2360/19, Касаційний господарський суд вважає, що зазначена заява є необґрунтованою, виходячи з такого.
Заяву про відвід мотивовано тим, що: суддя ОСОБА_2 не може приймати участь в розгляді касаційної скарги і підлягає відводу згідно з приписів пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки є сумнів у її неупередженості та об'єктивності, адже головуючий у справі, перебувала у трудових відносинах зі стороною цієї справи, а саме, відповідно до офіційних відомостей із інтернет-сайту Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 протягом 2003-2005 працювала старшим викладачем кафедри цивільно-правових дисциплін факультету правознавства та міжнародних зав'язків Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна", який є позивачем у справі №910/2360/19. Крім того, трудова справа викладача ОСОБА_2 досі зберігається у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини "Україна", а також керівництво позивача на своїй офіційній сторінці у соціальній мережі Фейсбук радо вітало свого викладача ОСОБА_2 із зайняттям високої посади судді Верховного Суду.
Підстави для відводу, самовідводу судді встановлені статтями 35, 36 ГПК України.
За статтею 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, установлених статтею 36 цього Кодексу.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (аналогічна правова позиція, викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №9901/22/17).
Наявність безсторонності для цілей пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаушильд проти Данії» від 24.05.1989).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії» від 21.12.2000).
Щодо суб'єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані.
Проте, посилання у заяві про відвід на існування підстав, передбачених пунктами 3, 5 частини першої статті 35 ГПК України, слід визнати необґрунтованими, адже доводи викладені у заяві про відвід стосовно упередженого ставлення судді ОСОБА_2 пов'язаного з попередньою роботою, а саме перебуванням у трудових відносинах з 2003 по 2005 (за сумісництвом) зі стороною по справі Відкритим міжнародним університетом розвитку людини "Україна", саме по собі не є безумовною підставою, яка викликає сумнів у неупередженості чи об'єктивності судді під час розгляду цієї справи у розумінні статей 35, 36 ГПК України.
Заява про відвід не містить обґрунтування та доказів на підтвердження того, що суддя ОСОБА_2 має приватний інтерес, що пов'язаний з результатами вирішення цієї справи. Роздруківки з офіційних сайтів Вищої ради правосуддя, скріншоти з офіційної сторінки Університету "Україна" у соціальній мережі Фейсбук, роздруківка ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 22.10.2018 у справі №2/759/3250/18 не є доказами, які б свідчили та/або могли свідчити про наявність можливого сумніву у заінтересованості у результаті розгляду справи №910/2360/19 за участі колишнього роботодавця, а також не є доказами, які б свідчили про неупередженість судді. Ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 22.10.2018 у справі №2/759/3250/18 не має преюдиційного характеру.
Також, Суд звертає увагу, що в трудових правовідносинах суддя ОСОБА_2 перебувала у 2003 по 2005, тобто 15 років тому.
Касаційний господарський суд, з урахуванням наведених обставин та вимог процесуального законодавства, вважає, що заява про відвід судді ОСОБА_2 у справі № 910/2360/19 не містить посилання на обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, у зв'язку з чим Суд визнає заяву про відвід необґрунтованою.
Верховний Суд звертає увагу, що адвокатом Леськовим В.П. уже подавалась заява про відвід судді ОСОБА_2 (головуючий суддя) у справі № 910/2360/19 майже аналогічного змісту. Вказана заява про відвід ухвалою Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 910/2360/19 (судді: ОСОБА_2, Бенедисюк І.М., Колос І.Б.) визнана необґрунтованою, а ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 910/2360/19 (суддя Краснов Є.В.) у задоволенні заяви адвоката Леськова Валерія Петровича, що діє від імені відповідача ТОВ "Офіс сервіс люкс" про відвід судді ОСОБА_2 від розгляду у справі № 910/2360/19 відмовлено.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що доводи заяви про відвід є необґрунтованими, а тому дана заява відповідно до частини третьої статті 39 ГПК України підлягає передачі на авторозподіл для визначення судді для розгляду даної заяви.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Визнати доводи, викладені в заяві адвоката Леськова Валерія Петровича, що діє від імені відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс сервіс люкс" про відвід судді ОСОБА_2 (головуючий суддя) у справі №910/2360/19, необґрунтованими.
2. Передати касаційну скаргу разом з матеріалами оскарження ухвали у справі №910/2360/19 та заяву про відвід на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід судді ОСОБА_2 (головуючий суддя).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос