ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.03.2020Справа № 910/16582/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління (79007, м. Львів, вул. Ветеранів 2, код ЄДРПОУ 24982002)
до Акціонерного товариства "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ І ЗАОЩАДЖЕНЬ" ( 04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "АСТЕРА" (53200, м. Нікополь, вул. 50-років НЗФ, буд. 74)
про стягнення 139 054,49 грн,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Горбулінський Т.О.
від відповідача: Єфремова І.В.
від третьої особи: не з'явився
Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ І ЗАОЩАДЖЕНЬ" про стягнення заборгованості за банківською гарантією № 11654/18-ГВ від 26.06.2018, наданою Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКФ "АСТЕРА", відповідно до якої відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача суму гарантії у розмірі 139 054,49 грн у випадку не виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "АСТЕРА" своїх зобов'язань перед позивачем за договором підряду № 197 від 04.07.2018.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.11.2019 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.
11.12.2019 до суду від позивача засобами поштового зв'язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "АСТЕРА" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; підготовче засідання призначено на 15.01.2020.
10.01.2020 засобами поштового зв'язку третьою особою подано письмові пояснення, в яких третя особа проти задоволення позовних вимог заперечує та просить здійснювати розгляд справи без участі представника.
14.01.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "АСТЕРА".
У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в силу їх недоведеності, необґрунтованості та невідповідності діючому законодавству. Відповідач зазначає, що лист-вимога щодо настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів за гарантією від 20.02.2019 № 515/3/ТК/803 не відповідає умовам гарантії та становить неналежне представлення. Також зазначає, що позивачем порушено умови гарантії та не надіслано належним чином оформленої вимоги, скріпленої відбитком печатки бенефіціара та направленої у спосіб, визначений гарантією.
В підготовчому судовому засіданні 15.01.2020 представник відповідача надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та просив залишити клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без розгляду, оскільки судом вирішено дане питання ухвалою про відкриття провадження у справі.
Представник позивача просив надати час для можливості надати відповідь на відзив на позовну заяву.
Судом протокольною ухвалою залишено без розгляду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та відкладено розгляд справи на 12.02.2020.
Враховуючи те, що суддя Андреїшина І.О. у період з 10.02.2020 по 14.02.2020 перебувала на навчанні, з метою забезпечення процесуальних прав учасників судового процесу та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, суд визнав за необхідне призначити розгляд вказаної справи на 05.02.2020, про що ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 було повідомлено учасників судового процесу.
Через відділ діловодства суду 05.02.2020 позивачем подано клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на іншу дату, у зв'язку з неможливістю бути присутнім у даному судовому засіданні. Крім того, позивачем подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/16582/19 до прийняття рішення у справі № 907/111/19 та набрання ним законної сили.
Позивач уповноваженого представника до судового засідання 05.02.2020 не направив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 05.02.2020 представник відповідача заперечив проти задоволення даних клопотань позивача.
Згідно із ч. 2 ст.170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Судом встановлено, що клопотання від позивача підписано Бондаренком В.В., який діє на підставі довіреності № 515/8/55 від 09.01.2020, виданої йому як представнику Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління.Слід зазначити, що до клопотань позивача не додано документів на підтвердження того, що Бондаренко В.В. є адвокатом.
Таким чином, документи, які надійшли від позивача, залишено судом без розгляду, оскільки суду не надано належних доказів на представництво Бондаренко В.В. інтересів Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2020.
У судовому засіданні 26.02.2020 відкладено розгляд справи на 11.03.2020.
11.03.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.06.2018 Публічним акціонерним товариством «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ І ЗАОЩАДЖЕНЬ» (далі -банк, відповідач) надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ВКФ «АСТЕРА» (далі- принципал) банківську гарантію № 11654/18-ГВ, відповідно до якої відповідач зобов'язався сплатити на користь Західного територіального квартирно-експлеатаційного управління (далі - бенефіціар, позивач) суму гарантії у розмірі 139 054, 49 грн у випадку невиконання принципалом своїх зобов'язань перед бенефіціаром за договором підряду № 197 від 04.07.2018.
Договір підряду № 197 від 04.07.2018 з принципалом укладений в результаті визнання останнього переможцем тендерної процедури на закупівлю «Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування №2, в/м №15, м. Тернопіль, Тернопіль, Тернопільської області. Будівництво будівель (45210000-2)» відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів №UA-2018-05-23-003126-а.
Відповідно до гарантії № 11654/18-ГВ від 26.06.2018 гарант безумовно і безвідклично зобов'язується протягом 5 (п'яти) банківських днів сплатити бенефіціару суму у розмірі 139 054,49 грн, після отримання від бенефіціара письмової вимоги, з посиланням на цю гарантію, яка підписаня уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки бенефіціара, якщо у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає платити, має бути виплачена бенефіціару у зв'язку з невиконанням принципалом своїх зобов'язань у відповідності до договору із зазначенням обставин порушення принципалом своїх зобов'язань, передбачених договором.
Така письмова вимога бенефіціара повинна бути надана гаранту не пізніше 01 листопада 2019 року включно. Письмова вимога бенефіціара про оплату направляється гаранту рекомендованим листом або кур'єрською поштою.
Ця гарантія набуває чинності з моменту підписання її гарантом і діє до 01 листопада 2019 року включно. Будь-яка вимога повинна бути отримана гарантом не пізніше вищевказаної дати, після настання якої ця гарантія втрачає чинність незалежно від того, чи буде вона повернута для анулювання, чи ні.
Всі вимоги за цією гарантією мають бути надані до або на дату закінчення її дії.
У протилежному випадку гарант звільняється від будь-яких зобов'язань за цією гарантією. Зобов'язання гаранта за цією гарантією закінчуються також у разі закінчення строку дії гарантії.
Ця гарантія підпадає під дію та тлумачиться у відповідності із законами України.
Позивач стверджує, що принципалом порушено взяті на себе зобов'язання визначені договором підряду № 197 від 04.07.2018, тож бенефіціар набув право отримати кошти від гаранта, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу письмову вимогу № 515/3/ТК/803 від 20.02.2019 щодо сплати суми гарантії в розмірі 139 054, 49 грн.
Разом з тим, позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням принципалом взятих на себе зобов'язань визначених договором, договір підряду № 197 від 04.07.2018 достроково розірвано в односторонньому порядку.
Також позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду, на рахунок останнього від відповідача кошти не надходили.
Посилаючись на вищевикладені обставини та ст.ст. 560, 562, 563, 565 ЦК України, позивач просить стягнути з Акціонерного товариства «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ І ЗАОЩАДЖЕНЬ» суму банківської гарантії у розмірі 139 054, 49 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, норми чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, судом встановлено наступне.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з положеннями ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
За змістом ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У відповідності до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
У розділі І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 (надалі - Положення), визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії. Гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії.
Відповідно до гарантії № 11654/18-ГВ від 26.06.2018 гарант безумовно і безвідклично зобов'язується протягом 5 (п'яти) банківських днів сплатити бенефіціару суму у розмірі 139 054,49 грн, після отримання від бенефіціара письмової вимоги, з посиланням на цю гарантію, яка підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки бенефіціара, якщо у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає платити, має бути виплачена бенефіціару у зв'язку з невиконанням принципалом своїх зобов'язань у відповідності до договору із зазначенням обставин порушення принципалом своїх зобов'язань, передбачених договором.
Крім того, умовами гарантії було передбачено, що така письмова вимога бенефіціара повинна бути надіслана гаранту рекомендованим листом або кур'єрською поштою не пізніше 01 листопада 2019 року включно.
Частинами 1, 2, 3 статті 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Відповідно до ч. 1 ст. 565 ЦК України передбачено, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Враховуючи наведене, до обставин, які є предметом доказування у даній справі, належать наступні обставини: порушення принципалом основного зобов'язання; вимога бенефіціара і додані до неї документи відповідають умовам гарантії; належна вимога подана гаранту до закінчення строку дії гарантії.
Обставина щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «АСТЕРА» зобов'язання за договором підряду № 197 від 04.07.2018 підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2019 р і визнається судом підтвердженою.
Бенефіціар повідомив гаранту про те, що принципал порушив свої зобов'язання за договором підряду № 197 від 04.07.2018, направивши банку лист-вимогу № 515/3/ТК/803 від 20.02.2019 засобами поштового зв'язку цінним листом.
При цьому судом встановлено, що зазначений лист-вимога не містила відбитку печатки бенефіціара. Встановлюючи цю обставину, господарський суд врахував те, що відповідачем надано суду для огляду оригінал цього листа-вимоги бенефіціара, і він не містить необхідного відбитку печатки, хоча позивач до позовної заяви додав копію листа-вимоги № 515/3/ТК/803 від 20.02.2019 з таким відбитком.
Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи наведене, господарський суд визнає вірогідною ту обставину, що направлена відповідачу вимога про сплату по гарантії не містила відбитку печатки позивача.
При цьому господарський суд встановив, що позивач направив вимогу про сплату гарантійної суми у встановлений строк.
Відповідач у відповідь на вказану вимогу надіслав лист № 05-1/2/1394 від 13.03.2019, яким відмовив у задоволенні вимог у зв'язку з тим, що вимога позивача не відповідає вимогам гарантії, оскільки не скріплена відбитком печатки бенефіціара, як того вимагають умови гарантії.
З умов гарантії № 11654/18-ГВ від 26.06.2018 та норм права слідує, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги, підписаної уповноваженою особою та скріпленої відбитком печатки бенефіціара, разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.
Незважаючи на те, що гарант зазначив бенефіціару підставу відмови у виплаті гарантійної суми, і цю підставу можливо було усунути, проте у період з березня 2019 до листопада 2019 позивачем зазначений недолік вимоги усунуто не було.
Відповідач також стверджує, що позивачем не дотримано способу направлення вимоги про сплату, зокрема, направлено цінним листом замість рекомендованого. Проте господарський суд не погоджується з даною позицією відповідача, оскільки спосіб направлення цінним листом відрізняється від направлення рекомендованим лише тим, що відправник оголошує цінність відправлення. В решті дотримано того принципу, що гаранту направляється вимога з можливістю достовірно встановити час відправки та отримання відправлення.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням належними та допустимими доказами не доведено факту наявності виконання всіх умов виплати гарантії, як обов'язкового елементу для покладення на гаранта відповідальності у вигляді сплати суми банківської гарантії.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст. 193 ГК України).
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи недоведеність обставини щодо того, що вимога бенефіціара відповідала вимогам гарантії, не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані, а також беручи до уваги той факт, що рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління в повному обсязі.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Зважаючи на викладене, господарський суд відмовляє у задоволені позовних вимог, а судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
У задоволенні позову Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління відмовити повністю.
Позивач - Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління (79007, м. Львів, вул. Ветеранів 2, код ЄДРПОУ 24982002)
Відповідач - Акціонерне товариство "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ І ЗАОЩАДЖЕНЬ" (04119, м.Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095)
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "АСТЕРА" (53200, м. Нікополь, вул. 50-років НЗФ, буд. 74)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 12.03.2020
Суддя І.О. Андреїшина