Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
03 березня 2020 рокуСправа № 912/2554/19
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи №912/2554/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601
до відповідача Комунального підприємства "Теплоенергетик", вул. Ливарна, б. 1, м.Кропивницький, 25491
про стягнення 31 609 892,10 грн
за участю представників:
від позивача - Остапенко В.М., адвокат, довіреність № 14-201 від 17.05.19;
від відповідача - Гусєв О.М., адвокат, довіреність № 25 від 07.10.19
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення основного боргу у розмірі 25345568,87грн, пені у розмірі 2268376,38грн, трьох процентів річних у розмірі 4089875,15грн, інфляційних втрат у розмірі 2906071,70грн з покладанням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №1531/1718-ТЕ-18 від 07.09.2017 в частині здійснення своєчасної та повної оплати за переданий газ.
Ухвалою від 13.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, підготовче засідання призначено на 09.10.2019.
Ухвалою від 09.10.2019 у даній справі задоволено усне клопотання представника відповідача, відкладено підготовче засідання та продовжено відповідачу строк подачі відзиву на позов до 20.10.2019.
21.10.2019 до суду надійшов відзив КП "Теплоенергетик", у якому відповідач просить продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву та відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, сплачену на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 №256.
Одночасно відповідачем подано до суду клопотання про зменшення пені, заявленої до стягнення, до 1000,00грн. Дане клопотання мотивоване тим, що КП "Теплоенергетик" є збитковим підприємством, що, в той же час має стратегічне значення для міста Кропивницького, оскільки від його ефективного функціонування залежить безперебійне постачання тепла мешканцям міста в опалювальний сезон.
Водночас, на думку відповідача, необхідність зменшення пені зумовлена економічною необґрунтованістю тарифу підприємства на послуги з теплопостачання. Різниця в тарифах фінансується з бюджету із запізненням і без врахування інфляційних втрат.
30.10.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача, наполягає на тому, що цивільним законодавством не передбачено такої підстави зміни умов договору як наявність регулюючого впливу підзаконного акту.
Відповідачем 06.11.2019 подано до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач просить відмовити АТ "НАК Нафтогаз України" у стягненні з КП "Теплоенергетик" 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою від 06.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні у справі до 27.11.2019.
В судовому засіданні 27.11.2019 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.12.2019.
В судовому засіданні 11.12.2019 протокольною ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні до 10.01.2019.
Проте, судове засідання 10.01.2020 не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Глушкова М.С., про що сторін було повідомлено телефонограмами.
На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду від 24.01.2020 №19 та враховуючи те, що суддя Глушков М.С., в провадженні якого перебуває справа №912/2554/19, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю з 10.01.2020, не може продовжувати розгляд даної справи більше чотирнадцяти днів поспіль, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені процесуальним Кодексом, враховуючи вимоги частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, здійснено повторний автоматизований розподіл справи №912/2554/19, за результатами якого справу призначено судді Поліщук Г.Б.
Ухвалою від 28.01.2020 справу №912/2554/19 прийнято до свого провадження суддею Поліщук Г.Б., підготовче засідання призначено на 12.02.2020 о 12:00 год.
Ухвалою від 12.02.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 03.03.2020 о 10:00 год.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, присутніх в судовому засіданні, господарський суд встановив наступні обставини.
07.09.2017 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та КП "Теплоенергетик" (Споживач) укладено Договір № 5132/1718-ТЕ-18 постачання природного газу (надалі - Договір, а.с. 14-23), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 6980 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень 2017 - 356; листопад 2017 - 1106; грудень 2017 - 1446; січень 2017 - 1539; лютий 2018 - 1338; березень 2018 - 1195.
Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає Споживачу природний газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу. Так, згідно з п. 5.2. ціна за 1000 куб. м природного газу становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%). Усього до сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн.
У п. 5.4. Договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Згідно з п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.
Згідно з п. 8.3. Договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов'язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.
Відповідно до п. 10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Згідно з п. 11.3. Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до договору:
1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;
2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;
3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;
4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:
не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;
можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.
Розділом 12 Договору передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 (а.с. 24-25). Зокрема, сторонами викладено пункт 8.2 та 8.3 розділу 8 договору в новій редакції.
Так, за умовами п. 8.2 договору у новій редакції, у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. №256.
Пунктом 8.3 договору в новій редакції сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. №256 не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.
01.04.2018 сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору №5132/1718-ТЕ-18 (а.с.26), якою, зокрема, строк дії договору продовжено до 31 травня 2018 р. (включно).
Позивачем умови договору в частині постачання природного газу виконано. Так, у період з листопада 2017 року по квітень 2018 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 57931533,46 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, 30.04.2018 (а.с. 42-47).
Вказана обставина не заперечується відповідачем.
Однак, оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1 Договору.
Так, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, у відповідача залишилось непогашене грошове зобов'язання за договором перед позивачем: за січень 2018 року в сумі 721284,90грн, за лютий 2018 року - 11178507,48грн, за березень 13028560,99грн, за квітень 2018 року 417215,50грн.
Наведене підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У ч. 4 ст.231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 8.2 договору №5132/1718-ТЕ-18 від 07.09.2017 встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.
За умовами п. 8.2 договору у новій редакції, у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. №256.
Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 81 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (надалі - Порядок №256), кошти, отримані як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, отримані постачальниками від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот та іншими суб'єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, використовуються протягом бюджетного року за цільовим призначенням. Суб'єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами другим та сьомим цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), на оплату послуг з транспортування природного газу оператору газотранспортної системи та (або) сплату грошових зобов'язань з податків, зборів і платежів до державного бюджету, в тому числі податку на додану вартість в межах нарахувань на обсяг планової тарифної виручки, встановленої НКРЕКП на плановий період.
Згідно з абзацами 21 23, 25, 27 пункту 81 Порядку №256 для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства, крім енергопостачальників, оптового постачальника електричної енергії, які проводять розрахунки за спожиту електричну енергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Енергопостачальники та державне підприємство "Енергоринок" проводять розрахунки за спожиту електричну енергію через відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідно до Закону України "Про електроенергетику". Уповноважений банк перераховує кошти в обсягах, що повинні бути перераховані енергопостачальником до державного бюджету, із зазначеного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника, відкритий в органі Казначейства. Розрахунки, передбачені цим пунктом, проводяться протягом п'яти банківських днів. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. №256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Казначейство протягом одного операційного дня здійснює виконання платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом.
Господарським судом встановлено, що відповідачем, згідно платіжних доручень №1 від 08.02.2018, №1 від 16.02.2018, №2 від 27.02.2018, №3 від 28.03.2018, №4 від 25.04.2018, №5 від 24.05.2018, №8 від 27.07.2018, №9 від 27.08.2018, №10 від 26.09.2018, №11 від 26.10.2018 (а.с. 86-91) перераховано на рахунок позивача 18845367,31грн із призначенням платежу: "ПКМУ №256 від 04.03.2002 зі зм. за спожитий прир. газ; дог. 5132/1718-ТЕ-18 від 07.09.2017р."
При розрахунку пені позивачем правомірно враховано суми оплат, проведені відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. №256 та не нараховано пеню на суми боргу, які погашені згідно таких документів.
Господарський суд здійснив перерахунок пені та встановив, що
за листопад 2017 року підлягає стягненню пеня, нарахована за період з 26.12.2017 по 26.02.2018 в сумі 60888,18грн;
за грудень 2017 року підлягає стягненню пеня, нарахована за період з 26.01.2018 по 17.04.2018 в сумі 89882,66грн;
за січень 2018 року підлягає стягненню пеня за період з 27.02.2018 по 26.07.2018 в сумі 223826,16грн;
за лютий 2018 року підлягає стягненню пеня за період з 27.03.2018 по 26.09.2018 в сумі 862184,50грн;
за березень 2018 року підлягає стягненню пеня за період з 26.04.2018 по 25.10.2018 в сумі 999415,56грн;
за квітень 2018 року підлягає стягненню пеня за період з 26.05.2018 по 25.11.2018 в сумі 32179,32грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2268376,38грн є такими, що заявлені обґрунтовано.
Разом з тим, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені до 1000,00грн.
В обґрунтування поданого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач послався на наступні обставини: в силу вимог постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.05.2015 № 670-р відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання та не може визначити порядок сплати боргу; збитковість підприємства відповідача через невідповідність тарифів та низький рівень розрахунків за послуги теплопостачання споживачами послуг, так відповідно до звіту про фінансові результати за 2018 рік збиток становить 24 765 тис. грн. Поряд з тим, відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання в житловому фонді та державним бюджетним органам за тарифами, що регулюються відповідно до законодавства і не уповноважене самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг; оскільки відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" при встановленні тарифів, які не відшкодовують витрат, фінансується різниця в тарифах з бюджету, а таке фінансування здійснюється із запізненням і без врахування інфляційних втрат, то обсяг невідшкодованої заборгованості за 2012-2015 роки з різниці в тарифах за надані послуги населенню склав 6 млн. грн., а за надані послуги бюджетним установам та організаціям 25 млн. грн, що підтверджується протоколами № 3 та №4 від 29.05.2017 засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (а.с. 107-134).
Позивач, заперечуючи проти зменшення пені, повідомив про ті обставини, що відповідачем так і не виконано у повному обсязі свої зобов'язання за Договором по сплаті основної суми заборгованості, яка становить 25345568,87 грн, а строк прострочення з оплати - більше 1 року та 10 місяців. Зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів щодо проведення відповідної судової роботи з користувачами послуг ЖКП, що свідчить про пасивну поведінку, відсутність дій щодо уникнення заборгованості.
Позивач також звертає увагу суду, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан за 9 місяців 2018 року торгова дебіторська заборгованість позивача становила 42 663 тис.грн. Також позивач наголошує, що його віднесено до переліку підприємств державного сектору економіки, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, виконує обов'язок постачання природного газу виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу.
При розгляді заявленого відповідачем у справі клопотання про зменшення нарахованої позивачем пені, господарський суд враховує, що КП "Теплоенергетик" є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м.Кропивницький та селища Нового, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання.
Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.
Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.
А отже, КП "Теплоенергетик" - відповідач у справі, самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.
Господарський суд враховує, що згідно наданої відповідачем інформації, грошові кошти, що надходять від споживачів теплової енергії на спеціальні рахунки відкриті в АТ "Ощадбанк" для зарахування коштів, автоматично перераховуються на користь НАК "Нафтогаз України" згідно алгоритму розподілу коштів, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Окрім того, господарський суд бере до уваги той факт, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно Звіту про фінансові результати за 2018 рік відповідач має непокритий збиток в розмірі 24 765 тис. грн.
Судом враховано, що позивачем у справі до стягнення також заявлено збитки від інфляції та 3% річних, які також компенсують невчасне погашення заборгованості за Договором.
Заявляючи додаткові вимоги, позивач використав передбачені законодавством і Договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов'язання боржником, який відноситься до об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення. Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, а сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню відповідних послуг.
Крім того, діяльність позивача та відповідача, як суб'єктів ринку природного газу, провадиться за принципом забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу. У відносинах між сторонами відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням та організаціями - постачальником теплової, електроенергії, тому суд враховує не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору.
Господарський суд вважає, що наведені вище обставини та надані докази дають господарському суду підстави для використання свого права на зменшення розміру нарахованої пені.
Разом з цим, враховуючи, що діяльність АТ НАК "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи та враховуючи правове призначення штрафних санкцій, господарський суд вважає, що зменшення пені згідно клопотання відповідача до 1000,00 грн є занадто значним зменшенням, а тому зменшує розмір неустойки на 50% та стягує з відповідача пеню у розмірі 1134188,19грн.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивачем нараховано 3% річних та втрати від інфляції за наступні періоди:
листопад 2017 року: 3% річних з 26.12.2017 по 26.02.2018 в сумі 27154,67грн та інфляційні втрати за період з 01.01.2018 по 31.01.2018 в сумі 89594,10грн;
грудень 2017 року: 3% річних з 26.01.2018 по 17.04.208 в сумі 41832,57грн та інфляційні втрати за період з 01.02.2018 по 31.03.2018 в сумі 76760,23грн;
січень 2018: 3% річних з 27.02.2018 по 26.06.2019 в сумі 130142,05грн та втрати від інфляції за період з 01.03.2018 по 31.05.2019 в сумі 286393,11грн;
лютий 2018 року: 3% річних за період з 27.03.2018 по 26.06.2019 в сумі 419883,12грн та втрати від інфляції за період з 01.04.2018 по 31.05.2019 в сумі 1167219,61грн;
березень 2018 року: 3% річних за період з 26.04.2018 по 26.06.2019 в сумі 457248,95грн та втрати від інфляції за період з 01.05.2018 по 31.05.2019 в сумі 1246197,49грн;
квітень 2018 року: 3% річних за період з 26.05.2018 по 26.06.2019 в сумі 13613,80грнта втрати від інфляції за період з 01.06.2018 по 31.05.2019 в сумі 39907,16грн.
Господарський суд, перевіривши вказаний розрахунок, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.
У статті 12 Господарського кодексу України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
За змістом пункту 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються із Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 97 цього Кодексу).
Згідно з підпунктом "б" пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено у Порядку від 04.03.2002 № 256.
За змістом Порядку від 04.03.2002 № 256 механізм і строки розрахунків є такими:
- не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (із присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення;
- органи Казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Казначейської служби;
- отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Казначейства, для здійснення відповідних видатків;
- головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.
Отже, строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання природного газу певним категоріям населення фактично регулюються безпосередньо у Порядку від 04.03.2002 № 256. Тобто держава фактично визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд і полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18).
Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантвій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особівідповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобовязання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
Оскільки взаєморозрахунки за придбаний природний газ частково були здійснені не власними коштами відповідача, а через процедуру, встановлену Порядком від 04.03.2002 № 256, яким передбачено, що пільги та субсидії не є коштами суб'єкта господарювання та автоматично перераховуються зі спеціальних рахунків на рахунки позивача, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, сплачену через процедуру, визначену у Порядку від 04.03.2002 №256.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.03.2019 у справі № 905/1100/18, від 09.04.2019 у справі № 924/297/18, від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, від 04.12.2019 у справі № 910/1827/19, від 13.02.2020 у справі № 917/536/19 тощо.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, на суму заборгованості за поставлений природний газ, сплачену за рахунок власних коштів підприємства із порушенням строків.
При цьому, господарський суд зауважує наступне.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частин 1, 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Отже, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу. Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.01.20 у справі № 924/532/19.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем нарахування інфляційних втрат, господарським судом встановлено, що позивачем помилково здійснено додаткове нарахування інфляції на інфляцію, а не лише на суму основної заборгованості, оскільки індекс інфляції позивачем розраховано виходячи з суми боргу, до якого вже включено інфляційні втрати за попередній період.
Здійснивши детальний перерахунок розміру інфляційних втрат, господарський суд встановив, що сума інфляційних втрат, що заявлена обгрунтовано, є наступною:
за листопад 2017 року - 32110,28грн (з 01.01.18 по 31.01.18)
за грудень 2017 року - 747,60грн (з 01.02.18 по 28.02.18)
за січень 2018 року - 51874,61 (з 01.03.18 по 31.03.18)
за лютий 2018 року - 1167219,61грн (з 01.04.18 по 31.05.19)
за березень 2018 року - 1246197,49грн (з 01.05.18 по 31.05.19)
за квітень 2018 року - 39907,16грн (з 01.06.18 по 31.05.19).
Здійснивши перерахунок 3% річних, господарський суд встановив, що сума, належна до стягнення, є наступною:
за листопад 2017 року - 11796,63грн (за період з 26.12.17 по 26.02.18)
за грудень 2017 року - 17887,43грн (за період з 26.01.18 по 17.04.18)
за січень 2018 року - 68318,84грн (за період з 27.02.18 по 26.06.19)
за лютий 2018 року - 419883,12грн (за період з 27.03.18 по 26.06.19)
за березень 2018 року - 457248,95грн (за період з 26.04.18 по 26.06.19)
за квітень 2018 року - 13613,80 грн (за період з 26.05.18 по 26.06.19).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2538056,75грн інялційних втрат та 988748,77 3% річних. У задоволенні позову в іншій частині слід відмовити.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас стосовно зменшення розміру пені на 50 %, то судовий збір за стягнення пені, вимоги за якою не задоволені судом покладається на відповідача на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 130, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенергетик" (25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, буд. 1, ідентифікаційний код 24153576) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість у розмірі 30 006 562,58 грн, у тому числі 25 345 568,87 грн основний борг, 1 134 188,19 грн пені, 988 748,77 грн три проценти річних, 2 538 056,75 грн інфляційних втрат, а також 467 111,26 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Належним чином засвідчені копії рішення направити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) та Комунальному підприємству "Теплоенергетик" (25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, б. 1 та 25030, м. Кропивницький, вул. Сергія Гришина, 23/16).
Повне рішення складено 12.03.20.
Суддя Г.Б. Поліщук