ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2020Справа № 910/17528/19
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом фізичної особи - підприємця Томчук Андрія Михайловича
до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"
про стягнення завданих збитків в розмірі 64 800,00 грн.
Представники сторін: не викликались.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Томчук Андрія Михайловича до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" про стягнення завданих збитків в розмірі 64 800,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору по надання послуг з організації перевезення відправлень №15.1441 від 05.12.2017 року (по експрес-накладній №20400133135582 від 29.06.2019 року щодо перевезення палети стретч плівки масою 816 кг).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2019 року відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
11.01.2020 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Стягнути з фізичної особи - підприємця Томчук Андрія Михайловича на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" витрати понесені останнім на проіесійну правничу допомогу (розмір даних витрат буде надано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду в порядку визначено ч. 8 ст. 129 ГПК України).
17.01.2020 року до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву.
22.01.2020 року до канцелярії суду від позивача надійшли доповнення до відповіді на відзив за №173 від 20.01.2020 року та №173/1-0 від 20.01.20202 року.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
05.12.2017 року між фізичною особою - підприємцем Томчуком Андрієм Михайловичем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (експедитор) укладено договір №15.1441 про надання послуг з організації перевезення відправлень.
Відповідно до п.2.1 договору експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (послуги), а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.
Пунктом 1.5 догоору передбачено, що відправлення - вантаж, документи або інше майно залежно від того, що вказується у відповідній експрем-накладній та передається відправником експедитору для надання послуг з організації перевезення відправлення.
Оголошена вартість відправлення - вартість відправлення, вказана відправником у відповідній експрес-накладній (п.1.9 договору).
Відповідно до п.2.2 договору, експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з Умовами, затвердженими експедитором.
Згідно з п.2.3 Договору, за надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора "novaposhta.ua".
Прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена цінність відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора (п.2.5 договору).
Пунктом 3.1.2 договору передбачено, що експедитор зобов'язаний забезпечити збереження відправлення з моменту його прийняття для надання послуг до моменту його видачі одержувачу за умови дотримання замовником положень цього договору та умов.
Відповідно до п.3.3.2 договору, замовник зобов'язується, відповідно до вимог експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов'язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом та надати заповнену та підписану експрес-накладну експедитору. Відправник несе відповідальність за інформацію, вказану ним в експрес накладній.
Замовник зобов'язаний запакувати відправлення для його збереження під час транспортування та розвантажувально-завантажувальних робіт, а також за необхідності, скріпити фірмовою клейкою стрічкою або пломбою, щоб запобігти доступу до вмісту відправлення (п.3.3.4 договору).
За умовами п.3.3.13 договору, замовник зобов'язується, у разі отримання відправлення в неналежному стані (пошкодження, нестача, тощо) зафіксувати стан відправлення у відповідному акті за формою, затвердженою експедитором, з обов'язковою участю представників замовника/одержувача та експедитора.
Відповідно до п.6.1 договору, у разі порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.
Згідно з п.6.2.2 договору, у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора експедитор повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше від фактичної вартості відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною, у разі повної компенсації за пошкодження відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію.
У разі часткової втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора, експедитор повертає замовнику відповідну частину оголошеної вартості відправлення (п.6.2.3 договору).
Пунктом 6.2.12 договору передбачено, що експедитор не зобов'язаний здійснювати перевірку вмісту відправлення та відповідності упаковки особливостям відправлення, вимогам чинного законодавства та державним стандартам.
Відповідно до п.8.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна зі сторін договору, письмово за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії договору пролонговується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору, 22.06.2019 року згідно експрес-накладної №20400133135582 позивач з відділення №1 у м. Житомир передав для перевезення запакований власними силами вантаж кількістю 1 місця, фактичною вагою 816 кг, оголошеною вартістю 5 000 грн. для перевезення до с. Бурлача Балка, вул. Центральна 1е, одержувачу ТОВ «АКВАФРОСТ». Опис відправлення зазначено - палети. Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією експрес-накладної №20400133135582 від 22.06.2019.
Факт створення вищезазначеної експрес-накладної позивачем власними силами за допомогою інтернет-ресурсу - власний кабінет, який нададає доступ до інформаційної системи ТОВ «Нова Пошта» позивачем не заперечувалось.
Позивачем зазначено, що під час доставки вантажу у відповідача вийшов з ладу транспортний засіб, і він перевантажив стрейч плівку в іншу машину, однак не здійснив перезавантаження даного виду вантажу на палету, як вона була до цього, а просто переклав насипом (навалом) в іншу машину. Тому, плівка під час продовження транспортування до вантажоодержувача була вся пошкоджена.
З матеріалів справи вбачається, що вантаж згідно експрес-накладної №20400133135582 було доставлено 26.06.2019 року на адресу одержувача, який від отримання відмовився.
Так, 26.06.2019 року комісією в складі представників ТОВ «АКВАФРОСТ» та представника перевізника ТОВ «Нова Пошта» складено акт приймання товару по кількості та якості, в якому зазначено, найменування постачальника ФОП Томчук А.М., дата та номер укладення договору 09/10/18-01 від 09.10.2018р., дата та номер транспортної накладної, рахунку-фактури: ТТН №121902558 від 19.06.2019, рахунок-фактура №121903084 від 10.06.2019р. Стан тари, упаковки: упаковка відсутня, товару доставлений навалом (розсипю) замість одного палето-місця запаковано в стрейч-плівку доставлено 60 рулонів, пошкоджених під час траснпортування. Наявність упаковочних ярликів: відсутні. По документам постачальника значилось: найменування: стрейч-плівка технічна 17 мкм 300%, по транспортній накладній - 64 800,00 кг, кількість 960, фактично виявилось: найменування: стрейч-плівка технічна 17 мкм 300% , по транспортній накладній - 64 800,00 кг, кількість 960.
Також, між одержувачем (ТОВ «АКВАФРОСТ») та ТОВ «Нова Пошта» 26.06.2019 року укладено акт приймання-передачі, в якому зазначено, що одержувачу прибуло таке відправлення: стретч-плівка технічна 17 мкм 300% відповідно до експрес-накладної №20400133135582, вид упаковки (детальний опис усіх типів та видів наявної упаковки): упаковки немає, стан вмісту відправлення: не задовільний, плівка пошкоджена, частково розірвана, пробита, краї рулонів плівки з вм'ятинами. Огляд здійснювався в момент отримання відправлення: так, спеціальне маркування «Обережно крихке!» немає, інше спеціальне маркування: немає. Додаткова інформація: відправник передав відправлення ТОВ «Нова Пошта» запакованим на палеті у стретч-плівку одним кількомісцем, відправлення доставлено без упаковки, навалом в кількості 60 рулонів, усі рулони пошкоджені під час транспортування. Замовник відмовився від отримання товару.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач надав відповідачу претензію №9862 від 26.06.2019 року, в якій зазначено, що пошкоджений товару, який завернули з кур'єром назад - прохання повернути на Житомир №1 ФОП Томчуку А.М., як власнику даного товару. Та, наполягав на анулюванні вартості доставки і повернення відшкодування збитків у розмірі 64 800,00 грн. згідно видаткової накладної 121905157 від 19.06.2019.
У відповідь, листом вих. №1150 від 16.07.2019 року, відповідачем зазначено, що на жаль, вантаж під час перевезення було пошкоджено. Та, запропоновано відповідно до п.6.2.2 та п.6.2.3 договору компенсацію у вигляді суми оголошеної вартості у розмірі 5 000,00 грн у разі повернення пошкодженого вантажу для подальшої утилізації або часткову компенсацію 30% суми оголошеної вартості у розмірі 1 500,00 грн. на покриття витрат по ремонту та відновлення стану вантажу.
Позивач звернувся до відповідача з повторною претензією про сплату збитків №10012 від 29.07.2019 року, в якій зазначив, що ТОВ «АКВАФРОСТ» відмовився від отримання товару, вартість якого відповідно до видаткової накладної №121905157 від 19.06.2019 року становила 64 800,00 грн. У звязку з чим, відповідно до ст. 314 ГК України та статтті 924 ЦК України наполягав на відшкодуванні збитків у розмірі 64 800,00 грн.
Звертаючись з позовом позивач зазначає, що відповідач по справі повинен сплатити на його користь завдані збитки в розмірі 64 800,00 грн.
Відповідач вважає безпідставними вимоги позивача щодо стягнення вартості вантажу на суму 64 800,00 грн., зважаючи на те, що вказана сума не відповідає оголошеній вартості вантажу та жоден з приєднаних до позову письмових доказів не вказує про прийняття до перевезення, заявленого позивачем вантажу.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За приписами п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частинами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Позивачем не доведено розміру збитків, з огляду на наступне.
Укладений між сторонами договір про надання послуг з організації перевезення відправлень №15.1441 від 05.12.2017 року за своєю правовою природою є договором перевезення.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Відповідно до ст. 308 зазначеного Кодексу, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Пунктом 136 Статуту автомобільного транспорту УРСР (чинного на даний час) передбачено, що автотранспортне підприємство, або організація відшкодовують збитки, заподіяні при перевезенні вантажів у таких розмірах: в) за втрату вантажу, зданого до перевезення з оголошеною цінністю, - в розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижча його справжньої вартості.
Таким чином, основними умовами для визначення розміру майнової відповідальності перевізника є:
- встановлення факту передачі для перевезення індивідуально визначеного вантажу;
- визначення за наданими доказами розміру фактичної вартості вантажу.
Пунктом 11.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, визначено, що у випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж.
З матеріалів справи встановлено та не заперечується позивачем, що у експрес-накладній №20400133135582 позивач у відповідних графах зазначив наступну інформацію про відправлення: кількістю місць - 1, фактична вага - 816 кг, обємна вага - 816 кг, оголошена вартість 5 000 грн. При цьому, графу «контрольна вага» позивач залишив незаповненою, а в графі «повний опис відправлення» вказав «палети» без зазначення вмісту відправлення. У графі "документи, що супроводжують відправлення" нічого позивачем не було вказано. У графі «Додаткова інформація про відправлення» також нічого не зазначено.
Отже, вказана експрес-накладна за якою прийнятий вантаж до перевезення, не містить ознак товарно-транспортної накладної, яка є обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом, відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.19997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568.
Жодних документів (акту наданих послуг, рахунку-фактури тощо) на підтвердження здійснення відправки за вищевказаною експрес-накладною, з яких би було можливим встановити вміст відправлення, позивачем до матеріалів справи не надано.
Зважаючи на викладене, позивач не виконав власний обов'язок як відправник надати перевізнику конкретизований опис вантажу, та як наслідок свідомо позбавив себе можливості доказування розміру фактичного збитку.
Відповідно до п. 47 Статуту автомобільного транспорту УРСР, вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах.
У відповідності до вимог пп. 3.3.2, 3.3.3 договору, саме на позивача покладено обов'язок чітко та правильно заповнити експрес-накладну на кожне окреме відправлення (заповнити всі обов'язкові поля, зазначити достовірну інформацію, засвідчити її підписом) та надати заповнену та підписану експрес-накладну експедитору.
Тобто, вказаними пунктами договору сторони встановили, що відправник зобов'язаний внести до експрес-накладної достовірну інформацію про відправлення у т.ч. його повний опис та оголошену вартість.
За вказаних обставин, зазначена позивачем у експрес-накладній №20400133135582 інформація про відправлення, а саме: опис вантажу - «палети» та оголошена вартість відправлення - « 5 000 грн.» є достовірною та повністю відповідає дійсній вартості вантажу, який надано для перевезення.
Зважаючи на викладене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості втраченого вантажу в сумі 64 800,00 грн. є необгрунтованою, оскільки вказана сума не відповідає оголошеній відправником у експрес-накладній №20400133135582 вартості вантажу (5 000,00 грн.) та не підтверджена жодним доказом.
Позивач на підтвердження своїх вимог надав суду видаткову накладну №121905157 від 19.06.2019 року на суму 64 800,00 грн. (найменування товару: стретч-плівка технічна 17 кмк 300%), рахунок № 121903084 від 10.06.2019 року, товарно-транспортну накладну « 121902558 від 19.06.2019р. як доказ понесення збитків внаслідок втрати вантажу.
Однак суд відхиляє ці докази позивача, оскільки при оформленні експрес-накладної №20400133135582 позивачем у відповідних графах вказано, що вмістом вантажу є «палети» оголошеною вартістю « 5 000,00 грн.», що не дозволяє ідентифікувати індивідуальні характеристики вантажу, прийнятого відповідачем.
Видаткова накладна №121905157 від 19.06.2019 року є одностороннім документом, який підписаний лише самим позивачем. Крім того, в ній не міститься умов про здійснення поставки вказаного товару за участю відповідача та не встановлюють прямого зв'язку між даними господарськими відносинами і відправленням вантажу за експрес-накладною №20400133135582.
Враховуючи все вищевказане, позивачем не доведено розміру збитків на суму 64 800,00 грн.
Згідно з п.6.2.2 договору, у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора експедитор повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше від фактичної вартості відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною, у разі повної компенсації за пошкодження відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію.
У разі часткової втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора, експедитор повертає замовнику відповідну частину оголошеної вартості відправлення (п.6.2.3 договору).
Відповідач у відповіді на претензію визнав факт пошкодження та запропоноував відповідно до п.6.2.2 та п.6.2.3 договору компенсацію у вигляді суми оголошеної вартості у розмірі 5 000,00 грн у разі повернення пошкодженого вантажу для подальшої утилізації або часткову компенсацію 30% суми оголошеної вартості у розмірі 1 500,00 грн. на покриття витрат по ремонту та відновлення стану вантажу.
Отже, тому відповідач заперечує проти позовних вимог позивача та вважає їх безпідставними, зважаючи на те що вказана сума не відповідає оголошеній вартості вантажу.
Будь-яких доказів місця знаходження пошкодженого товару матеріали справи не містять.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої суми (64 800,00 грн.) з відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 75 ГПК України).
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.. 74, 76, 77, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий