61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
04.03.2020 Справа № 905/236/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.
при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (юридична адреса: 84307, Донецька область, місто Краматорськ, провулок Земляний, будинок 2, код ЄДРПОУ 03337119; поштова адреса: 85114, Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Ємельянова, будинок 69) в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Торецьктепломережа" (85200, Донецька область, місто Торецьк, вулиця Світла, будинок 5, код ЄДРПОУ: 05540971)
до відповідача: державного підприємства "Торецьквугілля" (85200, Донецька область, місто Торецьк, вулиця Дружби, будинок 19; код ЄДРПОУ: 33839013)
про стягнення заборгованості в сумі 147 365, 26 грн., з яких основний борг - 95 805, 84 грн., пеня - 15 150, 45 грн., 3 % річних - 9 363, 96 грн., інфляційні втрати - 27 045, 01 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Торецьктепломережа" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства "Торецьквугілля" про стягнення заборгованості в сумі 147 365, 26 грн., з яких основний борг - 95 805, 84 грн., пеня - 15 150, 45 грн., 3 % річних - 9 363, 96 грн., інфляційні втрати - 27 045, 01 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором № 180 від 01.11.2012, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 95 805, 84 грн., що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних, пені та інфляційних втрат.
Представник позивача Василенко О.О. в судове засідання з'явився, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 25.02.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнав позовні вимоги у повному обсязі та просив зменшити розмір пені на 50 % у зв'язку з скрутним становищем державного підприємства «Торецьквугілля». Також від відповідача надійшла заява, в якій останній просив провести підготовче засідання без його участі на підставі наданого відзиву.
В судовому засіданні 04.03.2020 було оголошено перерву до 15.00 год. Після перерви належним чином повідомлені представники сторін в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим суд розглядає справу без їх участі.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -
01.11.2012 між державним підприємством «Дзержинськвугілля» (далі - споживач) та Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в особі директора виробничої одиниці "Дзержинськтепломережа" Щербини І.О. (далі - теплопостачальна організація) було укладено договір на поставку теплової енергії № 180 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.
Згідно п. 2.1. договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору на такі потреби: опалення в період опалювального сезону.
Пунктом 3.2.3 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Відповідно до п.4.2.1 договору, теплопостачальна організація зобов'язана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.
За умовами п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться: споживачам, що мають прилади обліку - за приладами обліку; споживачам, що не мають прилади обліку - згідно з договірними навантаженнями.
Пунктом 5.4 договору визначено, що споживач, який має прилади обліку, щомісячно подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.
Згідно п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 20 від 30.09.2011 та складають 905,70 грн. за 1 Гкал без ПДВ.
У залежності від цін на енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв тариф може змінюватися без узгодження зі споживачем але у відповідності до діючого законодавства.
Загальна сума договору складається з сум вартості місячних поставок теплової енергії за весь строк дії договору.
Відповідно до п.6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобов'язаний сплатити не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим (п.6.5 договору).
Згідно п. 7.2.3. договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 10.1 договору (з урахуванням підписаного представниками обох сторін протоколу розбіжностей до договору) він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017.
Згідно п. 10.4. договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.
Додатком №1 до договору сторони визначили планові обсяги постачання теплової енергії на потреби опалення споживачу.
Додатком №4 «Реєстр Споживачів теплової енергії» до договору сторони визначили об'єкт, що знаходиться за адресою вул. 50 р. Жовтня, 19 - державне підприємство «Дзержинськвугілля»; опалювальна площа становить 3192,10 кв.м.
У зв'язку з Наказом міністерства енергетики та вугільної промисловості України №513 від 11.08.2016 року про перейменування ДП «Дзержинськвугілля» та затвердження Статуту ДП «Торецьквугілля» і внесенням запису про перейменування державного підприємства «Дзержинськвугілля» на державне підприємство «Торецьквугілля» у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.08.2016, додатковою угодою № 18 від 22.08.2016 до договору на поставку теплової енергії № 180 від 01.11.2012 змінено найменування «споживача» у преамбулі договору з «державне підприємство «Дзержинськвугілля» на державне підприємство «Торецьквугілля».
Наказом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" № 392 від 01.08.2019 змінено назву виробничої одиниці «Дзержинськтепломережа» на виробничу одиницю «Торецьктепломережа».
Факт підключення приміщення споживача до системи централізованого опалення за адресою: вул. Дружби в опалювальний період 2016/2017 роки підтверджується відповідним актом від 15.10.2016.
Факт відключення приміщення споживача від системи централізованого опалення за адресою: вул. Дружби підтверджується відповідним актом від 10.04.2017.
Згідно умов договору позивачем була поставлена відповідачу теплова енергія у період з лютого 2017 по березень 2017, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії: за лютий 2017 на суму 99 138,94 грн. з ПДВ, за березень 2017 на суму 41 666,90 грн. з ПДВ, а також виставлені рахунки на оплату: № 180 від 20.02.2017 на суму 99 138,94 грн. з ПДВ, № 180 від 23.03.2017 на суму 41 666,90 грн. з ПДВ.
Рахунки містять відомості про нарахування вартості теплової енергії згідно наданого обсягу на підставі показників теплолічильника, а також тариф, що застосовується у відповідному місяці.
Як вбачається з умов договору, відповідач мав сплатити вартість отриманої від позивача теплової енергії наступним чином:
- за рахунком № 180 від 20.02.2017 на суму 99 138,94 грн. з ПДВ - до 10.03.2017 включно;
- за рахунком № 180 від 23.03.2017 на суму 41 666,90 грн. з ПДВ - до 10.04.2017 включно.
Як зазначає позивач, відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за вказаним договором на загальну суму 45 000,00 грн.
Оскільки відповідач порушив умови договору в частині своєчасної та повної оплати послуг з теплопостачання, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми основного боргу в сумі 147 365, 26 грн., з яких основний борг - 95 805, 84 грн., пеня - 15 150, 45 грн., 3 % річних - 9 363, 96 грн., індекс інфляції - 27 045, 01 грн.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Правове регулювання правовідносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання здійснюється Законом України "Про теплопостачання".
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 16 вказаного Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено судом, відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, за поставлену теплову енергію не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача залишилась заборгованість в розмірі 95 805,84 грн., що підтверджується підписаним представниками обох сторін актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.01.2020 та не заперечується відповідачем.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 95 805,84 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15 150,45 грн. за загальний період з 27.01.2019 по 27.01.2020.
Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалося, відповідно до п. 7.2.3. договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно невірним з огляду на наступне.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.4.3 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана до суду 30.01.2020, про що свідчить відповідний штамп пошти на конверті, в якому вона надійшла. Під час розгляду даної справи судом встановлено прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за отримані послуги окремо за кожним рахунком. Так, за рахунком № 180 від 20.02.2017 на суму 99 138,94 грн. з ПДВ було встановлено прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо його оплати з 11.03.2017; а за рахунком № 180 від 23.03.2017 на суму 41 666,90 грн. з ПДВ - з 11.04.2017 включно.
Враховуючи встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України обмежений шестимісячний строк від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, для нарахування пені, а також встановлену статтею 258 Цивільного кодексу України спеціальну позовну давність в один рік для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за усіма наданими позивачем рахунками на оплату сплинув, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, нарахованої позивачем за період з 27.01.2019 по 27.01.2020.
З урахуванням викладеного суд відмовляє у задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені за не своєчасне виконання грошових зобов'язань на 50 %.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за загальний період з 11.03.2017 по 27.01.2020 нараховано 3 % річних в сумі 9363,96 грн. та інфляційні втрати в сумі 27 045,01 грн. за загальний період з 11.03.2017 по 27.01.2020.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційні втрати за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним, оскільки його здійснено не окремо за кожним рахунком та без урахування здійснених відповідачем 24.10.2017 та 21.12.2017 часткових оплат на загальну суму 45 000,00 грн. Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 9 119,99 грн. за загальний період з 11.03.2017 по 27.01.2020
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат 27 045,01 грн. за загальний період з 11.03.2017 по 27.01.2020 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки його здійснено не окремо за кожним рахунком та без урахування здійснених відповідачем 24.10.2017 та 21.12.2017 часткових оплат на загальну суму 45 000,00 грн. Крім того, позивач безпідставно збільшив період нарахування інфляційний втрат, оскільки, зважаючи на порядок формування індексу інфляції (впродовж усього календарного місяця та за цілий місяць) період нарахування має визначатися цілими місяцями, починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013), в той час як позивач визначено початок нарахування інфляційних втрат 21 число кожного місяця, у якому мала була бути здійснена оплата.
Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку інфляційні втрати, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складають 25 265,41 грн. за період з квітня 2017 по грудень 2019.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що позивачем не подано суду відповідного клопотання, у суду відсутні передбачені чинним законодавством України підстави для повернення судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Торецьктепломережа" до державного підприємства "Торецьквугілля" про стягнення заборгованості в сумі 147 365, 26 грн., з яких основний борг - 95 805, 84 грн., пеня - 15 150, 45 грн., 3 % річних - 9 363, 96 грн., інфляційні втрати - 27 045, 01 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства "Торецьквугілля" (85200, Донецька область, місто Торецьк, вулиця Дружби, будинок 19; код ЄДРПОУ: 33839013) на користь обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (юридична адреса: 84307, Донецька область, місто Краматорськ, провулок Земляний, будинок 2, код ЄДРПОУ 03337119; поштова адреса: 85114, Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Ємельянова, будинок 69) в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Торецьктепломережа" (85200, Донецька область, місто Торецьк, вулиця Світла, будинок 5, код ЄДРПОУ: 05540971) основний борг в сумі 95 805, 84 грн., інфляційні втрати в сумі 25 265,41 грн., 3% річних в сумі 9 119,99 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 04.03.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2020.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.В. Бокова