вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.03.2020м. ДніпроСправа № 904/988/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.
та представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (м. Дніпро)
до Комунального підприємства "Райводоканал" Новомосковського району (м. Перещепине, Новомосковського району, Дніпропетровської області)
про стягнення вартості недоврахованої електроенергії у розмірі 96 238 грн. 30 коп.
Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Райводоканал" Новомосковського району (далі - відповідач) вартість електроенергії, не облікованої внаслідок порушення Правил користування електричною енергією, в сумі 96 238 грн. 30 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що представниками Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" 22.02.2018 було зафіксовано порушення Правил користування електричною енергією Комунальним підприємством "Райводоканал" Новомосковського району за адресою: м. Перещипине, вулиця Степова ХФНС-2, а саме: самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі без дозволу електропостачальної організації після відключення 26.09.2017 електричної енергії; пошкоджено пломбувальний матеріал "трос універсальний", на якому було встановлено пломби №№ 16085566, 16085567, внаслідок чого споживачем самовільно виконано підключення струмоприймачів РУ 0,4 кВт КТП 990, що є порушенням пунктів 3.3., 3.31., 6.40. Правил користування електричною енергією, про що було складено акт про порушення № 119095 від 22.02.2018.
Комісією по розгляду акта про порушення споживачем Правил користування електричною енергією складено протокол № 1137 від 02.03.2018 та прийнято рішення провести нарахування за період з 31.10.2017 по 22.02.2018, згідно з пунктом 2.7. та за формулою пункту 2.10., 2.9. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією; потужність самовільного підключення визначити 71,28 кВт; період проведення нарахування з 31.10.2017 по 22.02.2018.
За розрахунком комісії вартість електроенергії спожитої без обліку (договору) за вказаний період становить 96 238 грн. 30 коп.
Як зазначає позивач, відповідачем рішення по розгляду акту про порушення споживачем Правил користування електричною енергією у судовому порядку не оскаржено, виставлений рахунок № 746/24 від 02.03.2018 на суму 96 238 грн. 30 коп. не сплачено, що і є причиною спору.
Ухвалою суду від 20.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті у порядку спрощеного позовного провадження на 12.03.2020.
У судове засідання 12.03.2020 представники позивача та відповідача не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.
При цьому, судом було зауважено, що позивач про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, з якого вбачається отримання ухвали суду позивачем 25.02.2020, отже завчасно (а.с.74).
Поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 20.02.2020, як і сам конверт, до суду не повернулося. З метою встановлення належності повідомлення відповідача судом здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, а також виготовлялась копія реєстру № 387 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 27.02.2020, які долучені до матеріалів справи. При цьому, з вказаних доказів вбачається, що станом на 12.03.2020 відправлення з ухвалою суду від 20.02.2020 перебуває у точці видачі/доставки з 11.03.2020 (а.с.75-76).
З цього приводу суд зазначає наступне.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.01.2020, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 51221, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вулиця Степова, будинок 1, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.69-71).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:
- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);
- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).
Таким чином, зберігання відділенням Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні з моменту інформування одержувача про їх надходження, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників позивача та відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору про постачання електричної енергії; факт самовільного підключення струмоприймачів до електричної мережі з метою безоблікового споживання; наявність підстав для стягнення з відповідача вартості не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ електричної енергії в заявленому позивачем розмірі.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" (який був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про електроенергетику" (який був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин) споживачі енергії це - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 затверджено Правила користування електричною енергією (далі - Правила) (які були чинні станом на момент виникнення спірних правовідносин). Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Відповідно до пункту 5.1. Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Так, 19.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія Дніпрообленерго", правонаступником якого є Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Перещепиневодоканал", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Райводоканал" Новомосковського району (далі - споживач, відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 746 (далі - договір, а.с.24-28).
При цьому, відповідно до Загальних положень статуту позивача, товариство є юридичною особою з новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, які пов'язані із набранням чинності Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VІ від 17.09.2008 та зміною найменування з Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго". Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" перейменовано у Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (протокол від 26.06.2012). Товариство є правонаступником майна, прав та обов'язків Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Дніпрообленерго", Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (а.с.27-32).
В подальшому, 29.06.2012 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, в якій зазначено, що Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" та Комунальне підприємство "Райводоканал" Новомосковського району, що є правонаступником Комунального підприємства "Перещепиноводоканал" згідно з рішенням Новомосковської районної ради № 9-10/VI від 15.03.2012 дійшли згоди по всьому тексту договору про постачання електричної енергії від 19.06.2008 № 746 і в усіх додатках до нього замінити назву споживача з Комунального підприємства "Перещепиневодоканал" на Комунальне підприємство "Райводоканал" Новомосковського району.
Відповідно до умов розділу 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 1538 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між постачальником та споживачем, та "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємною частиною договору або інша межа обумовлена окремим додатком до договору.
В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду від 30.01.2014, в якій сторони дійшли згоди змінити величину приєднаної потужності з "1838,3" на "2247,3 кВт" (а.с.36).
Під час виконання умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, та Правилами користування електричною енергією (пункт 2.1. договору).
У пунктах 9.8., 9.8.1., 9.8.2. договору сторони дійшли згоди, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.
Доказів припинення, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".
Згідно з абзацом 3 частини 2, частиною 3 статті 27 Закону України "Про електроенергетику" (який був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин) правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за правопорушення в електроенергетиці.
Згідно зі статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, порушення правил користування енергією.
Відповідно до пункту 4.2.3. договору споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричної енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562 у разі таких дій або бездіяльності споживача:
- самовільне внесення змін у схеми обліку електроенергії;
- пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, пошкодження та (або) зняття пломб з засобів обліку;
- споживання електроенергії поза засобами обліку;
- інших умов, визначених Методикою.
Відповідно до пункту 6.41. статті 6 зазначених Правил користування електричною енергією, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.
Вказаний пункт містить також певні вимоги щодо порядку складання та змісту акту порушень, зокрема:
- в акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків;
- акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації);
- споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
- акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
Так, 22.02.2018 було здійснено перевірку дотримання споживачем Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) на об'єкті відповідача за адресою: м.Перещипине, вулиця Степова ХФНС-2.
За результатами перевірки складено акт про порушення № 119095 від 22.02.2018 (далі - Акт про порушення), в якому зазначено, що споживачем порушено пункти 3.3., 3.31., 6.40. Правил користування електричною енергією у вигляді здійснення самовільного підключення струмоприймачів до електричної мережі без дозволу електропостачальної організації після відключення 26.09.2017 електричної енергії; пошкоджено пломбувальний матеріал "трос універсальний", на якому було встановлено пломби №№ 16085566, 16085567, внаслідок чого споживачем самовільно виконано підключення струмоприймачів РУ 0,4 кВт КТП 990 (а.с.12).
Відповідно до пункту 5 Акту про порушення, перелік струмоприймачів, приєднаних споживачем до електричної мережі, та режим роботи: споживач не надав інформацію щодо паспортних даних струмоприймачів та не допустив на свою територію для перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів; дозволена потужність споживання відповідно до умов договору - 45 кВт; час роботи струмоприймачів протягом доби - 24 год.
Судом встановлено, що Акт про порушення № 119095 відповідає вимогам, що містяться в пункті 6.41. статті 6 Правил користування електричною енергією; акт містить всі необхідні для заповнення реквізити, зокрема, зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти ПКЕЕ та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків.
Отже, порушення споживачем Правил користування електричною енергією встановлено постачальником електроенергії з дотриманням вимог пункту 6.41. Правил щодо змісту Акту про порушення.
Крім того, Акт про порушення № 119095 був складений за участю представників постачальника, а також споживача - директора Колпа В.В.
Відповідно до пункту 6.42. Правил користування електричною енергією на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.
Так, в Акті про порушення зазначено, що комісія постачальника електроенергії з розгляду складеного Акту про порушення буде проводити засідання 02.03.2018 о 13:00 за адресою: м. Новомосковськ, вул. Стадіонна, 25.
Копія вказаного акту про порушення була вручена представнику відповідача, про що мається відмітка на самому акті на звороті.
Отже, у відповідності до пункту 6.42 Правил, відповідач належним чином був повідомлений про дату та час проведення засідання комісії з розгляду Акту про порушення № 119095 від 22.02.2018.
У відповідності до вказаних норм, 02.03.2018 на підставі зазначеного Акту про порушення № 119095 комісією у складі посадових осіб постачальника (представник споживача не з'явився) прийнято рішення, оформлене протоколом № 1137 засідання комісії по розгляду акта про порушення правил користування електричною енергією № 119095 від 22.02.2018, про здійснення нарахування за період з 31.10.2017 по 22.02.2018, згідно з пунктом 2.7. та за формулою пункту 2.10., 2.9. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією; потужність самовільного підключення визначено 71,28 кВт; період проведення нарахування з 31.10.2017 по 22.02.2018 (а.с.15).
Крім того, в матеріалах справи наявні:
- акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії № 204264 від 28.07.2015 (а.с.19-20);
- акт пломбування відключеного обладнання від 31.10.2017 (а.с.22-23);
- акт про усунення порушення Правил користування електричною енергією № 119095 від 22.02.2018 (а.с.13);
- акт пломбування засобів обліку від 22.02.2018 (а.с.14).
За розрахунком комісії вартість електроенергії, спожитої без обліку (договору) за період з 31.10.2017 по 22.02.2018 становить 96 238 грн. 30 коп. (а.с.16).
Відповідно до частини 4 пункту 6.42. Правил користування електричною енергією рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу нарочно було вручено лист № 60/0324 від 03.03.2018, в якому позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що 02.03.2018 уповноважена особа відповідача не з'явилася на засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ № 119098, № 119094 від 23.02.2018 та № 119095 від 22.02.2018, Новомосковський РЕМ передає наступні документи, зокрема:
- протокол № 1137 від 02.03.2018 засідання комісії по розгляду акту про порушення ПКЕЕ № 119095 від 22.02.2018;
- розрахунок до протоколу № 1137 від 02.03.2018;
- рахунок № 746/24 від 02.03.2018 на суму 96 238 грн. 30 коп. з ПДВ (а.с.18). Про нарочне отримання 05.03.2018 вказаного листа свідчить відповідна відмітка на ньому (отримав ОСОБА_1 В ОСОБА_2 ).
Як зазначає позивач, відповідачем рішення по розгляду акту про порушення споживачем Правил користування електричною енергією у судовому порядку не оскаржено, виставлений рахунок № 746/24 від 02.03.2018 на суму 96 238 грн. 30 коп. не сплачено, що і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Правовідносини у сфері електроенергетики регулюються Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.08.1996 за № 417/1442 (з подальшими змінами та доповненнями), Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ України від 04.05.2006 № 562, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656 (які були чинними станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (стаття 216 Господарського кодексу України).
Приписами частини 2 статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
При цьому, господарським судом було враховано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17, відповідно до якої нарахування вартості недоврахованої електричної енергії та рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення, не є оперативно-господарською санкцією.
Відповідно до пункту 6.43. Правил споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.
Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) під час вручення протоколу споживачу зобов'язаний ознайомити споживача з його правом щодо можливості оскарження рішення комісії.
Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оскарження відповідачем рішення комісії по розгляду акта про порушення № 119095 від 22.02.2018, оформленого протоколом засідання комісії № 1137 від 02.03.2018.
Отже, рішення комісії енергопостачальника від 02.03.2018 по розгляду акта про порушення № 119095 від 22.02.2018, оформлене протоколом № 1137 про нарахування кількості недоврахованої електроенергії, відповідачем не оскаржене, є чинним та обов'язковим для виконання.
Сума нарахувань згідно з розрахунком кількості недорахованої електроенергії по Акту № 119095 від 22.02.2018 склала 96 238 грн. 30 коп.
В установлений законом строк вартість недоврахованої електричної енергії відповідачем сплачена не була.
Враховуючи визначені порядок та строки її оплати, господарський суд встановив, що строк оплати за рахунком № 746/24 на суму 96 238 грн. 30 коп. є таким, що настав.
Дослідивши розрахунок обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії, судом також встановлено, що він відповідає вимогам Методики. Порушення споживачем Правил користування електричною енергією встановлено постачальником електроенергії з дотриманням вимог пункту 6.41. Правил щодо змісту Акту про порушення, зазначені в Акті про порушення необхідні дані є достатніми для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії.
При цьому, у додатку 3 до договору "Порядок розрахунків" сторони погодили, що:
- у разі порушення споживачем Правил користування електричної енергією в частині її обліку або стану утримання розрахункових приладів обліку постачальник розраховує вартість не облікованої електроенергії, обсяг якої визначено за умовою пункту 4.2.3. договору, у тому числі розрахованої за приховану потужність, з пропорційним розподілом по місяцях, за тарифами, що діяли у період, за який здійснюється перерахунок спожитої електроенергії;
- вартість електроенергії, розраховується відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем - юридичною особою Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням;
- споживач здійснює повну оплату вартості обсягу використаної в розрахунковому періоді електричної енергії на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка протягом доби після подання Акту про використану електричну енергію відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, згідно пункту 2.2. додатку, або за остаточним рахунком нарахованим згідно пункту 2.3. додатку, протягом 5 операційних банківських днів з дня отримання рахунку;
- споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунку постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, недоврахованої внаслідок використання електричної енергії з порушенням ПКЕЕ. У разі порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача він в такий же термін сплачує додатковий рахунок (а.с.20-23).
В порушення вказаних умов договору та норм законодавства, виставлений позивачем рахунок № 746/24 від 02.03.2018 на суму 96 238 грн. 30 коп. відповідач у визначені строки не оплатив.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження оплати вартості електроенергії, не облікованої внаслідок порушення Правил користування електричною енергією, в сумі 96 238 грн. 30 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості недоврахованої електроенергії в сумі 96 238 грн. 30 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Комунального підприємства "Райводоканал" Новомосковського району про стягнення вартості недоврахованої електроенергії у розмірі 96 238 грн. 30 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Комунального підприємства "Райводоканал" Новомосковського району (51221, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вулиця Степова, будинок 1; ідентифікаційний код 35323645) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, будинок 22; ідентифікаційний код 23359034) 96 238 грн. 30 коп. вартості недоврахованої електроенергії та 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 12.03.2020.
Суддя Ю.В. Фещенко