проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"11" березня 2020 р. Справа № 905/1410/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Білецька А.М. , суддя Чернота Л.Ф.
за участю секретаря судового засідання Бірчак К.Є.
за участю представників
від позивача - не з'явився
від відповідача (апелянта) - адвокат Новгородська В.В. - довіреність від 02.01.2020 №4, свідоцтво від 21.11.2006 №2346
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь, Донецька область (вх.№404 Д/З) на рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2019 року у справі №905/1410/19 (повний текст складено 18.11.2019р., м. Харків, суддя - Ніколаєва Л.В.)
за позовом Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення 602 715,03 грн.
30.07.2019 року позивач, Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення грошових коштів у розмірі 602 715,03 грн. (т.1 а.с. 3-6).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно виконав умови договору поставки №1495 від 27.07.2018р. та специфікації №10 від 01.04.2019р. щодо своєчасної поставки товару.
Згідно ухвали господарського суду Донецької області від 05.08.2019 року розгляд справи відбувався за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с. 1).
У відзиві на позовну заяву відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив зменшити суму штрафних санкцій на 80 % (т.1 а.с. 131-133).
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.11.2019 року у справі №905/1410/19 позовні вимоги Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” до Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення грошових коштів в розмірі 602 715,03 грн. задоволені частково (т.1 а.с. 216-219).
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” на користь Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” неустойку в розмірі 369 065, 87 грн. та судовий збір в розмірі 7 908, 56 грн.
В решті позову відмовлено.
Суд першої інстанції встановив невиконання господарського зобов'язання зі своєчасної поставки товару покупцеві АТ «Запорізький завод феросплавів» з боку відповідача.
Також судом було зроблено перерахунок заявленого до стягнення штрафу та встановлено дійсний його розмір в сумі 527 236, 96 грн.
Разом з тим, заявлене клопотання відповідача про зменшення неустойки на 80 % суд задовольнив частково, зменшивши розмір неустойки на 30 %, мотивуючи це звітами відповідача про фінансові результати за І півріччя 2019р. та І квартал 2019р., враховуючи складну ситуацію у державі, добровільне усунення відповідачем порушення умов договору та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання договору, взявши до уваги її надмірний розмір.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку, в якій просив суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2019р. по справі №905/1410/19 в частині зменшення суми неустойки на 30% та прийняти нове, яким зменшити суму штрафних санкцій на 80% (т.2 а.с. 1-3).
Апелянт вважає, що суд при вирішенні питання про зменшення штрафу мав оцінити сукупність обставин, у яких опинилось ПРАТ «ММК ім.Ілліча» під час виконання договору № 1495 від 27.07.2018р., що на думку апелянта, є винятковими та врахувати при цьому баланс інтересів сторін.
На думку скаржника, судом першої інстанції не було враховано, що недопоставка товару була пов'язана з об'єктивними та поважними причинами, а саме, діяльність підприємства в зоні проведення антитерористичної операції, зрив імпорту коксу, який спричинив нехватку сировини на власних підприємствах, що загрожувало їх зупинці. Про неможливість виконати свої зобов'язання у визначений договором строк ПрАТ «ММК ім. Ілліча» негайно повідомило про це покупця.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2020р. сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф. (т.2 а.с. 32).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 року у справі №905/1410/19 відновлено апелянту процесуальний строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” на рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2019р. по справі №905/1410/19, встановлено строк позивачу до 17.02.2020 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу та зупинено дію оскаржуваного рішення у даній справі (т.2 а.с.34-36).
17.02.2020 року на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від АТ «Запорізький завод феросплавів» (т.2 а.с.40-42).
У відзиві позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2019 року по справі №905/1410/19 залишити без змін. Позивач вважає оскаржуване рішення суду обгрунтованим, законним та таким, що повністю відповідає матеріалам справи.
Позивач зазначає, що суд має право зменшувати розмір неустойки у виняткових випадках, та оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін. Судом правильно було стягнуто неустойку в розмірі 369 065, 87 грн. на підставі встановлених та досліджених обставин справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 року справу №905/1410/19 було призначено до розгляду на 11.03.2020 року о 10:00 год. (т.2 а.с.48-49).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2020р. задоволено клопотання ПРАТ «ММК ім.Ілліча» щодо розгляду справи № 905/1410/19, що відбудеться 11.03.2020р. о 10.00 год в режимі відеоконференції (т.2, а.с. 57-58).
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020р. склад судової колегії змінено у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Зубченко І.В. та визначено наступним чином: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Білецька А.М., суддя Чернота Л.Ф.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.
Відповідач у судове засідання з'явився, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити, а саме скасувати рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2019р. по справі № 905/1410/19 в частині зменшення суми неустойки на 30% та ухвалити нове про зменшення суми штрафних санкцій на 80%.
Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Позивач - Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» є юридичною особою (ідентифікаційний код 00186542), що підтверджено Випискою з ЄДРЮОФОПГО, Довідкою з ЄДРПОУ та Статутом товариства (т.1 а.с. 100-113).
Відповідач - Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (ідентифікаційний код 00191129), що підтверджується Витягом з ЄДРЮОФОПГО (т.1 а.с. 121-129).
27.07.2018р. між ПрАТ “ММК ім. Ілліча” ( за договором - постачальник, далі- відповідач) та АТ “ЗФЗ” (за договором - покупець, далі - позивач) укладений договір поставки №1495, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію, коксохімічного виробництва (товар або продукція) у відповідності до сортаменту, якості, строків, в обсязі, за цінами та на умовах, передбачених у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору. Витрати з перевезення (залізничний тариф) товару від пункту відправлення до пункту призначення відносяться на рахунок постачальника, якщо інше не передбачене специфікаціями (п. 1.1 договору) (т. 1 а.с. 10-17).
Постачальник постачає покупцю товар виробництва нижче вказаних підприємств, які можуть виступати як вантажовідправник (виключно за вибором постачальника): ПрАТ “ДКХЗ”, ПрАТ “Запоріжжякокс”, ПрАТ “АКХЗ”, ПрАТ “МК “Азовсталь” ( п. 1.2 договору).
Постачальник, зокрема, зобов'язався: здійснювати поточні поставки товару, обумовленого в специфікаціях до договору, на умовах СРТ залізнична станція Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці (відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010), якщо інші умови поставки не обумовлені специфікаціями до договору. Постачальник засобами факсимільного та/або електронного зв'язку передає покупцю протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару рахунок на відвантажений товар, з наступним наданням оригіналів протягом 7 календарних днів з дати поставки товару та за наявності підписаної обома сторонами специфікації, наступні документи: копія сертифікату якості (1 копія, засвідчена печаткою постачальника), рахунок - фактура на відвантажений товар (оригінал та державній мові - 1 оригінал), акт прийому - передачі продукції (оригінал на державній мові - 2 оригінали), копії залізничних квитанцій (накладних), засвідчені печаткою постачальника (1 оригінал) (п.2.1 договору).
Покупець, зокрема, зобов'язався: прийняти товар на умовах, визначених в даному договорі, за актом приймання-передачі та один екземпляр акту передати постачальнику; оплатити вартість товару на умовах, визначених в даному договорі (п.2.2 договору).
Під поточними поставками в ході виконання договору розуміється поставка запланованого обсягу товару відповідно до підписаної специфікації (п.2.3 договору).
Узгодженим об'ємом товару вважається об'ємом поставки, зазначений у діючій специфікації до цього договору, з моменту підписання цієї специфікації (п.2.5 договору).
Допускається щомісячна поставка товару з відхиленням у кількості +/-5% від об'ємів, обумовлених у специфікаціях (п.2.6 договору).
Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки товару, з моменту передачі його в розпорядження транспортній організації (перевізнику) у місці передачі відповідно до пункту 2.1 цього договору (п.2.7 договору).
Ціна товару за одиницю та за позиціями зазначається у специфікаціях до даного договору. Загальна сума договору складає суму у національній валюті України, визначену як суму поставленого товару за всіма специфікаціями до даного договору (п. п. 3.1, 3.2 договору).
Покупець здійснює приймання товару за кількістю на підставі залізничних накладних відповідно до інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 зі змінами та доповненнями в СОУ МПП 75.160-323:2010 (п.5.3 договору).
У разі порушення строків поставки або порушення обсягу поставки, обумовленого в узгодженій сторонами специфікації, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 5% від вартості недопоставленого у строк об'єму товару, обумовленого у специфікації (п.8.4 договору).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018р. та, відповідно, за грошовими розрахунками до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Строк дії даного договору може бути продовжений шляхом укладення додаткової угоди (п.9.5 договору).
Додатковою угодою № 3 від 06.12.2018р. до договору поставки №1495 від 27.07.2018р. сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2019р. включно (т.1 а.с. 18).
У п. 1 специфікації №10 від 01.04.2019р. до договору поставки №1495 від 27.07.2018р. сторони погодили: найменування товару - горішок коксовий 10 - 25 мм марка ОК 1, ОК 2, ОК 3, ТУ У 19.1-00190443-120:2012, код УКТ ВЄД 2704001900, кількість товару в сухій вазі (+/- 5%) - 3 800 т, ціну за тону сухої ваги товару - 7 945,06 грн., загальну вартість товару без ПДВ - 30 191 228 грн., ПДВ - 6 038 245,60 грн., загальну вартість товару з ПДВ - 36 229 473,60 грн.; загальну суму договору на момент укладення специфікації № 10 - орієнтовно 149 824 063,80 грн. з ПДВ (т.1 а.с. 19).
У п. 2 специфікації №10 від 01.04.2019р. до договору поставки №1495 від 27.07.2018р. сторони погодили: базова ціна на умовах поставки СРТ складає еквівалент 292 дол. США/тону сухої ваги без ПДВ у національній валюті України за курсом НБУ, який діятиме на дату оплати; ціна, вказана у специфікації, розрахована за курсом НБУ UAH/USD станом на 01.04.2019р. - 27,209103 та складає 7 945,06 грн. без ПДВ.
У п. п. 4, 5 специфікації №10 від 01.04.2019р. до договору поставки №1495 від 27.07.2018р. сторони погодили: строк поставки: з 01.04.2019р. по 30.04.2019р.; графік відвантаження: у квітні орієнтовно до 4 вагонів за добу.
Як вбачається з матеріалів справи, що з 01.04.2019р. по 30.04.2019р. за специфікацією №10 від 01.04.2019р. до договору поставки №1495 від 27.07.2018р. відповідачем фактично поставлено позивачу товар (горішок коксовий) в об'ємі 2 282,793 т, про що свідчать:
-рахунок - фактура № 92498373 від 02.04.2019р. на суму 1 471 559,09 грн., акт прийому - передачі №92498373 від 02.04.2019р. на суму 1 471 559,09 грн., залізнична накладна №49122005 (т.1 а.с. 20-21, 24 ),
-рахунок - фактура № 92499574 від 03.04.2019р. на суму 725 477,75 грн., акт прийому - передачі № 92499574 від 03.04.2019р. на суму 725 477,75 грн., залізнична накладна №49131568 (т.1 а.с. 25-26, 28),
-рахунок - фактура № 92491340 від 04.04.2019р. на суму 1 058 124,83 грн., акт прийому - передачі № 92491340 від 04.04.2019р. на суму 1 058 124,83 грн., залізнична накладна №49149735 (т.1 а.с. 29-30, 32),
-рахунок - фактура № 92494909 від 05.04.2019р. на суму 658 838,28 грн., акт прийому - передачі № 92494909 від 05.04.2019р. на суму 658 838,28 грн., залізнична накладна №49167166 (т.1 а.с. 33-34, 36),
-рахунок - фактура № 92500383 від 06.04.2019р. на суму 1 070 728,20 грн., акт прийому - передачі №92500383 від 06.04.2019р. на суму 1 070 728,20 грн., залізнична накладна №49184120 (т.1 а.с. 37-38, 40),
-рахунок - фактура № 92491761 від 07.04.2019р. на суму 1 376 135,17 грн., акт прийому - передачі №92491761 від 07.04.2019р. на суму 1 376 135,17 грн., залізнична накладна №49195647 (т.1 а.с. 41-42, 44),
- рахунок - фактура № 92496423 від 01.04.2019р. на суму 711 576,13 грн., акт прийому - передачі №92496423 від 08.04.2019р. на суму 711 576,13 грн., залізнична накладна №49210107 (т.1 а.с. 45-46, 48),
- рахунок - фактура № 92499367 від 09.04.2019р. на суму 1 746 823,14 грн., акт прийому - передачі №92499367 від 09.04.2019р. на суму 1 746 823,14 грн., залізнична накладна №49225899 (т.1 а.с. 49-50, 53),
- рахунок - фактура №92502017 від 10.04.2019р. на суму 1 743 204,10 грн., акт прийому - передачі № 92502017 від 10.04.2019р. на суму 1 743 204,10 грн., залізничні накладні №49241516, № 49260185 (т.1 а.с. 54-55, 58-59),
- рахунок - фактура № 92502756 від 11.04.2019р. на суму 1 764 328,44 грн., акт прийому - передачі № 92502756 від 11.04.2019р. на суму 1 764 328,44 грн., залізнична накладна № 49251556 (т.1 а.с. 60-61, 64),
- рахунок - фактура № 92511234 від 13.04.2019р. на суму 1 397 453,46 грн., акт прийому - передачі № 92511234 від 13.04.2019р. на суму 1 397 453,46 грн., залізнична накладна №49283203 (т.1 а.с.65-66, 69 ),
- рахунок - фактура №92506225 від 14.04.2019р. на суму 1 722 809,51 грн., акт прийому - передачі №92506225 від 14.04.2019р. на суму 1 722 809,51 грн., залізнична накладна №49313281 (т.1 а.с. 70-71,74),
- рахунок - фактура №92510809 від 17.04.2019р. на суму 1 062 623,89 грн., акт прийому - передачі № 92510809 від 17.04.2019р. на суму 1 062 623,89 грн., залізнична накладна №49346992 (т.1 а.с.75-76, 79),
- рахунок - фактура № 92516941 від 19.04.2019р. на суму 695 156,58 грн., акт прийому - передачі № 92516941 від 19.04.2019р. на суму 695 156,58 грн., залізнична накладна №49378730 (т.1 а.с. 80-81, 83),
- рахунок - фактура № 92536205 від 20.04.2019р. на суму 697 422,92 грн., акт прийому - передачі № 92536205 від 20.04.2019р. на суму 697 422,92 грн., залізнична накладна №49393754 (т.1 а.с. 84-85,87),
- рахунок - фактура № 92536484 від 21.04.2019р. на суму 1 025 262,37 грн., акт прийому - передачі № 92536484 від 21.04.2019р. на суму 1 025 262,37 грн., залізнична накладна №49410194 (т.1 а.с. 88-89,91),
- рахунок - фактура № 92537055 від 30.04.2019р. на суму 2 538 510,06 грн., акт прийому - передачі № 92537055 від 30.04.2019р. на суму 2 538 510,06 грн., залізнична накладна №49559669 (т.1 а.с. 92-93,98).
Згідно з розрахунком позивача (із врахуванням уточненого розрахунку) розмір штрафу за недопоставку товару складає 602 715,03 грн. (3 800 т (запланований об'єм поставки товару) - 2 282,793 т (об'єм фактично поставленого товару) = 1 517,207 т (об'єм недопоставленого товару); 1 517,207 т (об'єм недопоставленого товару) х 7 945,06 грн. (ціна за 1 т товару) = 12 054 300,65 грн. (вартість недопоставленого товару); 12 054 300,65 грн. (вартість недопоставленого товару) х 5% (розмір штрафу) = 602 715,03 грн.) (т.1 а.с. 9, 172-173).
Також матеріали справи містять розрахунок відповідача за недопоставку товару, згідно з яким його розмір складає 572 579,42 грн. (3 800 т (запланований об'єм поставки товару) - 2 282,793 т (об'єм фактично поставленого товару) = 1 517,207 т (об'єм недопоставленого товару); 1 517,207 т (об'єм недопоставленого товару) х 5% (розмір допустимого відхилення поставки товару) = 75,86 т (допустима похибка поставки товару); 3 800 т (запланований об'єм поставки товару) - 2 282,793 т (об'єм фактично поставленого товару) - 75,86 т (допустима похибка поставки товару) = 1 441,347 т (об'єм недопоставленого товару з урахуванням допустимої похибки поставки товару); 1 441,347 т (об'єм недопоставленого товару з урахуванням похибки поставки товару) х 7 945,06 грн. (ціна за 1 т товару) = 11 451 588,40 грн. (вартість недопоставленого товару); 11 451 588,40 грн. (вартість недопоставленого товару) х 5% (розмір штрафу) = 572 579,42 грн.) (т.1 а.с. 131-132).
Оскільки відповідачем не було поставлено товар в об'ємі, визначеному специфікацією №10 від 01.04.2019р. до договору поставки №1495 від 27.07.2018р., позивач нарахував штраф на підставі п. 8.4 договору та звернувся до господарського суду Донецької області з даним позовом.
Суд апеляційної інстанції заслухавши представника відповідача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні з наступного.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою договір поставки №1495 від 27.07.2018р. є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 265-271 Господарського кодексу України.
Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами договору поставки №1495 від 27.07.2018р. не заперечується факт неповної поставки товару в об'ємі 2 282,73 тон від обумовленого в специфікації № 10 від 01.04.2019р. об'єму 3 800 тон.
За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У пункті 8.4. договору сторони погодили, що у разі порушення строків поставки або порушення обсягу поставки, обумовленого в узгодженій сторонами специфікації, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 5% від вартості недопоставленого у строк об'єму товару, обумовленого у специфікації.
На підставі зазначеного пункту покупець (позивач) АТ «Запорізький завод феросплавів» нарахував постачальнику (відповідачу) ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» неустойку в розмірі 602 715, 03 грн. на недопоставлений об'єм товару 1 517, 207 тон.
З наданого уточненого розрахунку позивача вбачається, що розмір штрафу за недопоставку товару розраховувався виходячи з вартості 1517,207 тон об'єму недопоставленого товару, що складає 12 054 300,65 грн., із застосуванням 5% розміру неустойки у вигляді штрафу, яка становить 602 715,03 грн. (т.1 а.с. 9, 172-173).
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
У пункті 3.1. сторони визначили, що ціна товару за одиницю та за позиціями зазначається у специфікаціях до даного договору.
Згідно пункту 1 специфікації №10 від 01.04.2019р. до договору поставки №1495 від 27.07.2018р., запланований обсяг поставки з 01.04.2019р. по 31.04.2019р. товару складав 3 800 тон та визначена ціна за тону сухої ваги товару - 7 945,06 грн. (т.1 а.с. 19).
В квітні 2019 року ПрАТ «ММК ім. Ілліча» було поставлено 2282, 793 т. товару (коксового горішку), що на 1517, 207 т. менше, ніж було погоджено сторонами.
Допускається щомісячна поставка товару з відхиленням у кількості +/-5% від об'ємів, обумовлених у специфікаціях (п.2.6 договору).
У разі порушення строків поставки або порушення обсягу поставки, обумовленого в узгодженій сторонами специфікації, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 5% від вартості недопоставленого у строк об'єму товару, обумовленого у специфікації (п. 8.4 договору).
З урахуванням +/- 5% допустимого відхилення запланований об'єм в квітні 2019 року мав складати 3 610 тон сухої ваги. Отже, об'єм недопоставленого товару складає: 3610 т - 2 282,793 т (фактично поставлений товар)= 1 327,207 т (об'єм недопоставленого товару) х 7 945,06 грн (ціна за 1 т товару) = 10 544 739, 25 грн. (вартість недопоставленого товару) х 5% неустойки = 527 236, 96 грн.
Розрахунки надані позивачем перевірені судом першої інстанції та визнані неправильними, оскільки не було враховано допустимого відхилення +/- 5% згідно п. 2.6. договору.
Суд першої інстанції, зробивши власний перерахунок дійшов висновку про дійсний розмір неустойки в розмірі 527 236, 96 грн., з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
З висновком суду першої інстанції щодо неустойки в розмірі 527 236, 96 грн. погодився відповідач, про що зазначив у судовому засіданні.
Апелянт не погоджується з висновком суду про часткове задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 80%, з наступного.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції не з'ясував всі обставини, що мають значення по справі, а саме, відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану позивача, повне виконання ПрАТ «ММК ім. Ілліча» зобов'язання щодо поставки товару у кількості 1517,207 тон, складний майновий стан підприємства, його місцезнаходження та здійснення господарської діяльності в зоні проведення антитерористичної операції, а також специфіку виробничої діяльності, яка пов'язана із виконанням робіт підвищеної небезпеки.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, який взяв до уваги наведені доводи відповідача, вказав про врахування інтересів сторін та дійшов обгрунтованого висновку про зменшення розміру присудженого до стягнення штрафу на 30%.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Зменшуючи розмір штрафних санкцій на 30%, господарський суд врахував доводи відповідача про тяжкий фінансовий стан, складну економічну ситуацію у державі, добровільне виконання господарського зобов'язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, а також прийняв до уваги надмірний розмір неустойки, керувався положеннями статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу до 369 065, 87 грн. (на 30%).
Так, в матеріалах справи наявний звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2019р. та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2019р., що підтверджує значні збитки підприємства (т. 1 а.с. 134-135).
Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.09.2018р. у справі №914/2252/18.
ПрАТ «ММК ім. Ілліча» в своїй апеляційній скарзі зазначило, що про неможливість виконання своїх зобов'язань у визначений договором строк повідомило покупця з викладенням всіх обставин справи.
Проте, доказів звернення відповідача до позивача про неможливість виконати свої зобов'язання у визначений договором термін матеріали справи не містять.
Також, в обгрунтування неможливості належного виконання договірних зобов'язань в квітні 2019 року, скаржник посилається на те, що він здійснює свою господарську діяльність у м. Маріуполь Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.
Разом з тим, частина залізничної мережі знаходиться в зоні проведення АТО, тому можливо використовувати лише одне залізничне сполучення з м. Маріуполь- між ст.Волноваха та ст. Камиш Зоря, яке обслуговує значну кількість підприємств, у зв'язку з чим має місце затримка доставки вантажу.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника з огляду на наступне.
Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та визначено, що датою початку періоду проведення антитерористичної операції є квітень 2014 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України ", м. Маріуполь Донецької області зазначено в переліку населених пунктів, в яких проводилась антитерористична операція.
Указом Президента України від 30.04.2018р. № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018р. "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях", відповідно до якого припинена антитерористична операція та розпочато операцію Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях з 30.04.2018 року.
Станом на квітень 2019 року (період поставки) антитерористична операція на території м. Маріуполя Донецької області не проводилась.
Крім того, умовами п.2.1 договору поставки від 27.07.2018р. № 1495 сторони передбачили випадки затримки товару, пов'язаного з проведенням АТО в деяких районах Донецької та Луганської областей, що не виключає застосування п.8.4 договору стосовно відповідальності у випадку порушення строків поставки або об'ємів поставки товару. Тому посилання апелянта на затримку поставки товару як винятковий випадок колегією суддів визнаються необгрунтованими.
Посилання апелянта на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014р. №6-100цс14, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки в даній постанові мова йде про неправильне застосування норми пункту першого частини другої ст. 258 ЦК України щодо позовної давності у випадку стягнення пені в контексті ч. 3 ст. 551 ЦК України відносно зменшення неустойки за рішенням суду, якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2019р. у справі №905/1410/19 повинно бути залишено без змін.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2019 року у справі №905/1410/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2019 року по справі №905/1410/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 12.03.2020р.
Головуючий суддя О.О. Радіонова
Суддя А.М. Білецька
Суддя Л.Ф. Чернота