Справа № 567/1192/19
04 березня 2020 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя Венгерчук А.О.
секретар Войтко А.Г.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
представника третьої особи Баталової Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Острог справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав,
встановив:
в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав звернулась ОСОБА_1.
Свою позовну заяву мотивує тим, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 27.04.2007, який було розірвано рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 05.09.2012. Від спільного шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку по вихованню дітей, не спілкується з ними, не навідує їх, не цікавиться їхнім життям, не піклується про стан їхнього здоров'я, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток та не надає кошти на їх утримання.
Зазначаючи про те, що відповідач фактично залишається чужою людиною для дітей, що може привезти до негативних наслідків у їхньому житті, просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник позивача пояснила, що відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку по вихованню дітей, не телефонує, не відвідує, не піклується про стан здоров'я та розвиток з моменту розлучення, та не сплачував аліменти на їх утримання. Зазначила, що відповідач не пояснив, чому він відмовлявся спілкуватися з дітьми. Просила позов задовольнити.
Позивач в судовому засіданні пояснила, що відповідач не цікавиться дітьми, вони не хочуть з ним спілкуватися та хоча він сплачує аліменти на їх утримання, про те це не може бути підставою для відмови в задоволенні позову. Вказала, що з моменту розлучення відповідач бачив дітей три рази, останній раз два роки тому.
Зазначила, що за період перебування її за кордоном вихованням дітей займалися її батько та тітка відповідача. Відповідач аліментів на утримання дітей не сплачував, оскільки сплатою аліментів займалася його мати.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, у відзиві на позов вказала та в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_4 платить аліменти на утримання своїх дітей та на даний час заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Зазначила, що відповідач спілкується та підтримує зв'язок з дітьми, та телефонував синові ОСОБА_6 через мобільний додаток, оскільки знаходився на роботі за кордоном, поки позивач не видалила всі додатки із телефона дитини. Також, відповідач спілкується з дітьми коли вони приходять до своєї бабусі, регулярно цікавиться їхнім здоров'ям. Зазначила, що сама ОСОБА_1 не завжди відвідувала батьківські збори дітей, оскільки вона перебувала на роботі за кордоном і їхнім вихованням займалися дідусь та тітка чоловіка. Вказує, що відповідач бере участь у вихованні та утриманні синів настільки, наскільки це йому дозволяє робота та перебування за кордоном, яка необхідна йому для утримання його дітей.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що позов він не визнає у повному обсязі. Вказав, що він офіційно працевлаштований на роботі за кордоном і один раз на рік приїжджав додому і кожного року навідував дітей. Зазначив, що останній рік йому не вдавалося приїжджати додому, через робочий графік. Вказав, що позивач створювала перешкоди для спілкування з дітьми і при останній із розмов по телефону, діти повідомили йому, що мати планує забрати їх на постійне місце проживання за кордон, де вони будуть навчатися. Зазначив, що він через свою матір передає кошти для дітей, окрім сплати аліментів визначених рішенням суду.
Представник третьої особи в судовому засіданні вказала, що підтримує висновок органу опіки і піклування від 28.10.2019, яким вказаним органом вважається недоцільним позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, оскільки при винесенні вказаного висновку, орган вивчав ставлення батьків до виконання ними своїх батьківських обов'язків та інші обставини, що мають істотне значення, та діючи в інтересах малолітніх дітей, вони не вбачають невиконання ОСОБА_4 батьківських обов'язків.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір'ю відповідача по справі - ОСОБА_4 і бабусею неповнолітніх дітей, та особисто періодично займалася їх вихованням. Вказала, що її син бере участь у вихованні дітей, кожного місяця передавав їй кошти для сплати аліментів на утримання дітей. Зазначила, що відповідач постійно працює за кордоном і по можливості, декілька разів на рік приїжджає додому, проте останні два роки, через відсутність відпустки, не приїжджав. Вказала, що кожного разу, як відповідач повертався додому, то забирав до себе дітей і вони перебували за місцем її проживання та вони разом відвідували парки, музеї та заклади громадського харчування. Зазначила, що ОСОБА_1 також працює за кордоном протягом останніх п'яти років і вихованням дітей займалася тітка відповідача. Вказала, що кожного разу коли діти приходили до неї у гості вони телефонували її сину ОСОБА_4 , щоб він поспілкувався з дітьми. Зазначила, що протягом останніх двох місяців позивач створює їм перешкоди у спілкуванні з неповнолітніми дітьми, не запрошує її на їхній день народження, проте вона та її син кожного разу, окрім сплати аліментів, передавали дітям подарунки.
Неповнолітній свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що він навчається в шостому класі ліцею і на даний час він проживає з мамою, а тата він бачив близько місяця тому, а перед цим три роки тому. Вказав, що батько кожного місяця сплачує їм аліменти. Зазначив, що він рідко розмовляє з батьком по телефону і це відбувається коли він буває в бабусі ОСОБА_8 , і також батько передає для нього подарунки на день народження. Вказав, що як приїжджає тато, то вони зустрічаються, проте він ображений на нього, оскільки тато рідко спілкується з ним, не питає про його справи у школі та його досягнення у навчанні. Зазначив, що йому відомі наслідки позбавлення батьківських прав, проте ОСОБА_4 назавжди залишиться його татом, а подання такої заяви мамою необхідно лише для того, щоб вони могли поїхати за кордон для проживання та щоб побачити інші країни, що для нього буде дуже цікаво.
Неповнолітній свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав, що він навчається в четвертому класі ліцею і на даний час він проживає з мамою, а тата він бачив перед цим два-три роки тому. Зазначив, що він рідко розмовляє з батьком по телефону і це відбувається коли він буває в бабусі ОСОБА_8 , і також батько дуже рідко передає для нього подарунки. Вказав, що як приїжджає тато, то вони зустрічаються, проте він ображений, що тато рідко спілкується з ним, не питає про його справи у школі та його досягнення у навчанні, у музичній школі. Зазначив, що у них з'явився новий тато, який набагато більше робить для них та завжди цікавиться їхніми досягненнями. Вказав, що він хотів більше спілкуватися з татом, більше його бачити, проте тато ОСОБА_4 сам цього не бажає.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, відповідача, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 05.09.2012 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано. Рішення набрало законної сили 18.09.2012. (а.с.13)
Відповідно до свідоцтв про народження, сторони по справі мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.14,15)
З характеристики на ім'я ОСОБА_5 учня 6-Б класу встановлено, що ОСОБА_5 за період навчання в Острозькому НВК "Школа І-ІІІ ст.-гімназія" з 1-го класу зарекомендував себе з позитивної сторони. Дуже любить маму, бабцю і молодшого братика. Мама приділяє належну увагу вихованню сина. (а.с.16)
З характеристики на ім'я ОСОБА_6 учня 4-А класу встановлено, що ОСОБА_6 за період навчання в Острозькому НВК "Школа І-ІІІ ст.-гімназія" з 1-го класу зарекомендував себе з позитивної сторони. За час навчання ОСОБА_6 мама, ОСОБА_1 , часто знаходилася на роботі за кордоном. В першому і другому класі, коли мама була відсутня, вихованням дитини займався дідусь - ОСОБА_11 та тітка чоловіка - ОСОБА_12 . ОСОБА_1 не завжди відвідувала батьківські збори, але цікавилася навчанням дитини, коли поверталася з роботи за кордоном. Батько ОСОБА_4 , за час навчання дитини, в закладі був один раз. (а.с.17)
Згідно довідки №4 від 11.09.2019 КЗ "Острозька школа мистецтв", ОСОБА_6 є учнем даного закладу та за період відвідування закладу батько малолітньої дитини - ОСОБА_4 , участі в позашкільному житті дитини не брав, на батьківських зборах не був присутнім, успіхами дитини не цікавився, на академконцертах не був присутній. (а.с.18)
Відповідно до висновку №3936/01-17-19 від 28.10.2019 орган опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.31)
З розрахунку заборгованості стосовно стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітніх дітей №11869 від 14.11.2019 виданого Острозьким РВ ДВС встановлено, що станом на 31.10.2019 заборгованість відсутня. (а.с.43)
З довідки від 01.11.2019 встановлено, що ОСОБА_4 виконує роботи на території Російської Федерації згідно договору підряду №15, з 16.02.2019 по теперішній час. (а.с.44)
Згідно повідомлення Острозької міської ради Рівненської області від 02.10.2019, ОСОБА_4 не звертався із заявами щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.54)
Відповідно до повідомлення Державної прикордонної служби України від 23.01.2020, ОСОБА_4 починаючи з 2016 року перетинав кордон України чотири рази, а саме: 27.08.2016 - в'їзд, 03.09.2016 - виїзд, 05.11.2017 - в'їзд, 08.12.2017 - виїзд. (а.с.83)
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 № 2402 зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно статті 12 цього Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно із ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України", хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин, зокрема ставлення батьків до дітей.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд неодноразово в своїх рішеннях акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Така ж підстава позбавлення батьківських прав як ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини характеризується лише винною поведінкою батьків та свідомим нехтування ними своїми обов'язками.
Питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 було предметом розгляду Острозькою міською радою Рівненської області, як органу опіки та піклування.
Вирішуючи даний спір, враховуючи пояснення представника органу опіки та піклування у судовому засіданні, суд приймає до уваги висновок органу піки та піклування Острозької міської ради Рівненської області від 28.10.2019 щодо недоцільності позбавлення відповідача ОСОБА_4 батьківських прав відносно його малолітніх дітей. Як вбачається зі змісту даного висновку, такий висновок органу опіки і піклування, не містить доведеності тривалої винної поведінки батька та доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.
Вирішуючи даний спір, суд враховує і те, що до відповідача раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.
У поданій позовній заяві позивач зазначила, що батько дітей ОСОБА_4 не цікавився життям дітей, не відвідував їх, не сплачував аліментів, проте вказані обставини спростовуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи та поясненнями сторін по справі і свідків.
З вказаних обставин слід розуміти, що ухилення від виконання батьківських обов'язків та їх невиконання не є тотожними поняттями.
У ст. 164 СК України наведені лише підстави і ознаки ухилення від виконання батьківських обов'язків. Утім, чіткого визначення самого поняття «ухилення» не визначено.
У сучасній українській мові слово "ухилення" тлумачиться так: 1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.
Отже, з огляду значення словосполучення "ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини», з об'єктивної сторони слід розуміти такі дії чи бездіяльність особи, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків.
Отож, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов'язків не знаходить свого відображення, оскільки в даному випадку мали місце обставини, які слугували лише інструментом для задоволення амбіцій позивача, що насамперед порушувало права і інтереси дітей.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його дітей не забезпечуватиме інтересів самих дітей.
Позивач не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення їхнього батька по відношенню до них батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дітей.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що відповідач намагається налагодити стосунки з синами, а позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.
Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
У відповідності до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проаналізувавши встановлені обставини у справі та матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позивачем та її представником не надані безспірні та достатні докази винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов'язками відповідачем, які б свідчили про ухилення від виховання синів, і як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст.164 СК України, тому позбавлення батьківських прав не буде відповідати меті цього заходу: захист інтересів дітей та стимулювання батька до належного виконання своїх обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки батько дітей виявляє стійке бажання у виконанні батьківських обов'язків, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, у зв'язку з чим вбачається безпідставність та необґрунтованість вимог позивача про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведенні винної поведінки когось з батьків або їх обох з врахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Згідно ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу в позові, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3, ст.ст. 19, 150, 164 СК України, ст.ст. 4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
ухвалив
в задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, вул.Героїв Майдану, буд.4 Рівненська область) про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області контроль за виконанням ОСОБА_4 батьківських обов'язків протягом одного року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12 березня 2020 року.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.