Справа № 569/1584/20
12 березня 2020 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді Бучко Т.М.
секретар судового засідання Дем'янчук Н.В.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення часток в земельній ділянці,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить виділити частки із земельної ділянки площею 0,0402 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в розмірі по 1/3 частки земельної ділянки кожному.
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка є його та відповідача матір'ю. Після смерті матері відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка по АДРЕСА_1 , що належить йому, матері та відповідачу на праві спільної сумісної власності. За життя спадкодавця вони не виділили частки у праві власності на земельну ділянку, що утруднює оформлення спадщини.
Ухвалою суду від 10 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився. 4 березня 2020 року відповідач подав суду заяву про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги визнає повністю та заперечень проти позову не має.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд встановив, що земельна ділянка площею 0,0402 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (позивачу) та ОСОБА_2 (відповідачу), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 .
Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні оригіналу свідоцтва про право власності на житло №517 від 31 грудня 1998 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 є матір'ю позивача та відповідача, про що свідчать свідоцтва про їх народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 відповідно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 матір сторін померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .
Як вбачається з витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №59078586 від 21 січня 2020 року, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Хомутовським В.С. проведено реєстрацію спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_3 . Разом з тим, нотаріусом було роз'яснено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки не визначено частку спадкодавця у спільній сумісній власності.
Відповідно до ч.1 ст.355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне майно).
Згідно із ч.1 ст.368 ЦК України спільна власності двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч.1, ч.2 ст.369 ЦК).
За правилами ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
Згідно ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).
Відповідно до ст.361 ЦК України розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно. Отже, для здійснення права розпорядження часткою, в тому числі і для передачі права власності, необхідно, щоб частка в праві спільної власності була визначена.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Аналогічні положення містить і статті 370 ЦК України щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Відповідно до ст.89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду (п.«г» ч.1 ст.87 ЗК України).
За нормами ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 7 лютого 2014 року частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Судом не встановлено, що між співвласниками земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 існувала будь-яка домовленість щодо розміру часток у праві спільної сумісної власності на житловий будинок, розташований на вказаній земельній ділянці, а тому частки кожного співвласника у праві спільної власності на земельну ділянку є рівними та становлять 1/3 частки для кожного.
Таким чином, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
За таких обставин та враховуючи, що іншого способу захисту прав позивача та відповідача немає, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.10, 89, 206, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення часток в земельній ділянці - задовольнити.
Визначити, що частки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві спільної власності на земельну ділянку загальною площею 0,0402 га, яка розміщена по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, становлять по 1/3 кожному.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі :
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ;
відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 .
Суддя :