Справа № 752/4757/16-ц
Провадження № 2-7/20
03 березня 2020 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Зінченко О.М.,
при секретарях судового засідання - Абашідзе Т.П., Василенко О.С. Рудницька О.В., Євдокімова В.С. , Тищенко І.Д., Денисенко Ю.С.,
представників Кулаков В.В., ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя,
Позивачка звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 12.07.1986 року. Від шлюбу сторони мають двох дітей сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом декількох років сімейне життя поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між сторонам шлюбних відносин. У зв'язку з чим 13 жовтня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві між сторонами був розірваний шлюб. У період шлюбу між сторонами, було набуто та зареєстровано на праві власності відповідне майно, три квартири, земельна ділянка з цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва та два транспортні засоби. Просить суд винести рішення, яким поділити спільне майно подружжя.
Відповідачем ОСОБА_6 04.04.2017 року подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя. Обґрунтовуючи зустрічний позов зазначив, що 12 липня 1986 року між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був укладений шлюб, про що Білогородською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області видано свідоцтво про укладення шлюбу та в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис за №43. Прізвище після одруження - ОСОБА_10 . Від даного шлюбу у сторін народилось двоє синів - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .. 13 жовтня 2015 року шлюб, зареєстрований між Позивачем та Відповідачем було розірвано, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про розірвання шлюбу та складено відповідний актовий запис №206. За час існування шлюбу сторонами було набуто майно, квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 69,60 кв.м.; квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 56,90 кв.м.; квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 366,8 кв.м.; земельна ділянка, яка знаходиться в АДРЕСА_4 , загальною площею 0,1528 га, кадастровий номер 3222480401:01:017:0008; земельна ділянка, яка знаходиться в Київській області, Києво-Святошинському районі, село Петрівське, загальною площею 0,6991 га, кадастровий номер 3222485800:02:007:0009; транспортний засіб - Lexus, модель GX 470, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; транспортний засіб - марки Daihatsu, модель Terios , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Просить суд винести рішення, яким поділити спільне майно подружжя з урахування порядку набуття права власності на це майно.
05.12.2016 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області прийнято до свого провадження вказану цивільну справу, призначено відкрите судове засідання.
27.01.2017 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області заяву представника позивача ОСОБА_13 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково, накладено арешт на майно, що зареєстровано на праві власності за ОСОБА_6 , а саме: квартиру АДРЕСА_3 , заг. площею 366,8 кв.м..
14.02.2017 року суддею Обухівського районного суду Кивїської області Зінченко О.М. на підставі ухвали Обухівського районного суду Київської області прийнято до свого провадження вказану цивільну справу, призначено відкрите судове засідання
15.05.2018 року на підставі ухвали Обухівського районного суду Київської області витребувано в ОСОБА_6 , проживаючого АДРЕСА_5 , оригінали договору позики від 18.07.2007 року укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , додаткову угоду №1 від 05.12.2007 року укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 та додаткову угодуу №2 від 18.04.2008 року укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 .
07.06.2018 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області призначено по справі комплексну судово-почеркознавчо-технічну експертизу, провадження по справі зупинено.
26.11.2019 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області відновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя.
Представник позивача за первісним позовом заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в позовні заяві та просив задовольнити їх, заявлені вимоги зустрічного позову підтримав частково та повідомив, що вказані земельні ділянки заявлені відповідачем за первісним позовом не є предметом розгляду та поділу подружжя, адже отримані відповідачем безкоштовно.
Представник відповідача за первісним позовом заявлені вимоги первісного позову визнав частково та повідомив, що в частині поділу майна подружжя квартири АДРЕСА_2 , автомобілів заперечення відсутні. Однак вважає порушення прав відповідача в частині поділу квартири АДРЕСА_3 адже вказаний будинок придбано за особисті кошти ОСОБА_6 .. Додатково повідомив, що квартира АДРЕСА_1 05.08.2016 року передана третій особі. Просив поділити майно сторін з урахуванням наданих суду висновків оцінки вартості майна зазначений зустрічній позовній заяві. Зустрічну позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив заявлені вимоги задовольнити.
Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомив, що викладені обставини справи в первісному позовні є необґрунтованими та безпідставними, квартира АДРЕСА_1 була придбана після продажу квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 60,8 кв.м.. Заявлених вимоги первісного позову визнав частково.
Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні заявлені вимоги зустрічного позову підтримав з підстав викладених в позовній заяві, проти задоволення первісних вимог в повному обсязі заперечив та повідомив, що квартира АДРЕСА_1 придбана сторонами за спільні кошти після продажу квартири розташованої в АДРЕСА_3 побудована за власні його кошти, на позику, про яку дружина навіть і не знала. Вказана квартира це є його єдиною особистою власністю. Наданий звіт вартості майна як доказ позивачем на задоволення позову є необґрунтованим та не дійсним.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомив, що він є другом родини ОСОБА_16 . Квартира АДРЕСА_3 придбана за власні кошти ОСОБА_6 , які були взяті в позику без повідомлення дружини. ОСОБА_15 повідомив що він допомагав ОСОБА_6 у оформленні договору позики.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що він є син сторін. Сім'я проживала в квартирі АДРЕСА_3 з 2010 року по 2016 рік. Про позику взяту його батьком для придбання вказаного будинку йому не відомо.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 повідомив, що ОСОБА_6 є його другом. Сім'я ОСОБА_16 раніше проживала в м. Львові, з часом купили квартиру в м. Києві та переїхали туди проживати, продавши квартиру в м. Львові. Як відомо ОСОБА_17 , ОСОБА_6 працював, мав достатній дохід, за певний проміжок часу купив квартиру та будинок. З 2015 року свідок повідомив, що не спілкується з відповідачем за первісним позовом, а лише з колишньою його дружиною та синами.
Свідок ОСОБА_12 повідомив, що він є сином сторін. Після продажу квартири розташованої в м. Львів сім'я придбала квартиру в м. Києві де й проживала, з часом побудували в с. Плюти будинок, деталі будівництва йому не цікаві були, але повідомив, що побудований будинок на кошти зароблені батьком.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомила, що вона є сусідкою по квартирі АДРЕСА_1 , мали подружні стосунки бували в гостях в будинку в с. Плюти. Про позику відповідач ОСОБА_6 нічого не розказував, мав достатній дохід. Позивачка за первісним позовом мала земельну ділянку, яку продала і вклала гроші в будинок в с. Плюти.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 повідомила, що вона є другом сім'ї ОСОБА_16 з 1996 року, постійно підтримували стосунки, в якийсь час відповідач ОСОБА_6 отримав будинок в с. Плюти за рахунок своєї роботи, позивачка ОСОБА_5 продала земельну ділянку і за виручені кошти сім'я зробила ремонт та переїхала проживати до вказано будинку. Матеріальний стан сім'ї був добрий, про позику нічого не чула.
Представник залученої до справи третьої особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судому засіданні проти задоволення первісних позовних вимог заперечила, надала до суду пояснення третьої особи, в яких зазначила, що майно яке знаходиться в АДРЕСА_3 є власністю ОСОБА_6 та не підлягає поділу.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 повідомив, що він проводив оцінку майна з зверненням позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 в листопаді 2016 року. Оцінку надавав майну розташованому в с. Плюти, оцінку виконав об'єктивно і неупереджено, особисто оглядав об'єкт оцінювання.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін по справі, їх представників свідків, врахувавши їх доводи, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 12 липня 1986 року позивач за первісним позовом ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з відповідачем за первісним позовом ОСОБА_6 , що підтверджується матеріалами справи, визнається сторонами, а тому дані обставини не підлягають доказуванню.
Також такими обставинами суд вважає народження у сторін дітей - ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Під час перебування у шлюбі сторонами набуто майно квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 69,60 кв.м.; квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 56,90 кв.м.; квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 366,8 кв.м.; земельна ділянка, яка знаходиться в АДРЕСА_4 , загальною площею 0,1528 га, кадастровий номер 3222480401:01:017:0008; земельна ділянка, яка знаходиться в Київській області, Києво-Святошинському районі, село Петрівське, загальною площею 0,6991 га, кадастровий номер 3222485800:02:007:0009; транспортний засіб - Lexus, модель GX 470, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; транспортний засіб - марки Daihatsu, модель Terios , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
13 жовтня 2015 року шлюб, зареєстрований між сторонами було розірвано, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про розірвання шлюбу та складено відповідний актовий запис №206.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 68 СК України та ч. 1 ст. 69 СК України).
Таким чином, право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Як роз'яснено в п.п.23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст.69-72 Сімейного кодексу України та ст.372 Цивільного кодексу України.
Сторонами по справі під час шлюбу було придбано квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль марки Daihatsu, модель Terios , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки Lexus, модель GX 470, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Дані обставини є доведеними та не спростовані відповідачем за первісним позовом, а тому суд вважає за необхідне визнати дане майно спільним майном подружжя та право власності на Ѕ частину даного майна за позивачем по справі.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов'язку від інших осіб.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 391 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач за зустрічним позовом в порушення даної статті належними та допустимими доказами не довів порушення його прав відповідачем.
Позиція позивача була спростована показами свідків, які вказали, що квартира АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_1 були придбанні в період перебування сторін у шлюбі.
Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Згідно роз'яснень, які містяться у пунктах 22, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
У разі не вчинення дій одним із подружжя щодо припинення права другого з подружжя на частку у спільному майні, передбачених ст. 365 ЦК України, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу й залишає майно в їхній спільній частковій власності.
Відповідно до положень п.п.22 і 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст.69-72 СК та ст.372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності.
Згідно з ч. 2ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Право власності відповідно до ст.328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а згідно статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.ч.1,5,6ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. ст. 76, 89 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів;показаннями свідків. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).
Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, взявши до уваги висновок експертів від 15.11.2019 року №5321/29543/29544/19-34/30878-30885/19-34, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач ОСОБА_21 та ОСОБА_6 як на підставу для задоволення позову в повному обсязі, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки суд ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги первісного позовну та зустрічного позову підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи спір у даній справі, суд, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин спору, що виник між сторонами, та з урахуванням вищенаведеного, на засадах справедливості, дійшов висновку, що пред'явлені сторонами позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом, та відповідно підлягає поділу спільне сумісне майно подружжя - квартира АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_1 ; автомобіль марки Daihatsu, модель Terios , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки Lexus, модель GX 470, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
Згідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір в розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 4800 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом та судовий збір у сумі 3583 грн. 00 коп.. підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.
Враховуючи вищевказане, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 78, 81, 89, 141,158, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 3, 15, 16, 183, 355, 368, 372 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Визнати право спільної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на наступне майно; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль марки Daihatsu, модель Terios , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки Lexus, модель GX 470, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 та Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 та Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Виділити в особисту приватну власність ОСОБА_5 автомобіль марки Daihatsu, модель Terios , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Виділити в особисту приватну власність ОСОБА_6 автомобіль марки Lexus, модель GX 470, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в сумі 3583 грн. 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в сумі 4800 грн. 00 коп..
В іншій частині первісних позовних вимог та зустрічних позовних вимог відмовити.
Заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали Обухівського районного суду Київської області від 27 січня 2017 р. у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 , скасувати, після набрання рішення законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М.Зінченко