Справа № 361/7623/19
Провадження № 2/361/1111/20
05.03.2020
іменем України
/заочне/
05 березня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Лопатинській С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н, укладеним 27.01.2012р., в сумі 124294,90грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 5999,63грн., по процентам за користування кредитом за період з 19.06.2013р. по 30.12.2017р. 118 295,27грн., мотивуючи тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27.01.2012р. між банком і ОСОБА_2 , відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії договору. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг” та “Тарифами Банку”, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, згідно з якими клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Відповідно до умов кредитного договору позивачем було виконано свої зобов'язання, який надав відповідачу кредитні кошти у розмірі встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими платежами за умовами договору.
Відповідач повторно (неодноразово) не явився в судове засідання; був повідомлений належним чином, шляхом направлення йому рекомендованих листів за адресою його зареєстрованого місця проживання, яке збігається з зазначеним ним у заяві-анкеті, відзиву на позов не подав.
Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності і про згоду на ухвалення заочного рішення. Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, ухвалив розглянути справу заочно, згідно ст.223 та ст.280 ЦПК України.
Судом встановлено, що 27.01.2012р. ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_2 , згідно з умовами якого останній отримав платіжну кредитну картку, на яку йому був відкритий кредитний ліміт. Договір укладений шляхом підписання відповідачем анкети-заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та отримання картки кредитна універсальна з кредитним лімітом 5000грн., про що зазначено в заяві анкеті, підписаній відповідачем. У заяві міститься інформація про персональні дані відповідача, зазначено, що відповідач згоден з тим, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, а також міститься відмічена бажана послуга: отримання картки кредитна універсальна і бажаний кредитний ліміт 5000грн.
Відповідач факт укладення договору не оспорив.
Згідно з наданим банком розрахунком, за вказаним кредитним договором станом на 30.09.2019р ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованість ОСОБА_2 за тілом кредиту становить 5999,63грн.; крім того в даному розрахунку нараховано заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 469 575,97грн., заборгованість за пенею та комісією 6083,01грн..
Позивач просить за даним розрахунком стягнути частину нарахованої ним заборгованості, а саме: заборгованість в розмірі 124 294,90грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5999,63грн., частково нараховану ним заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 27.01.2012р. по 30.12.2017р. - 118 295,27грн., всього 481 658,61грн.
Також суду надана Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, згідно якої станом на 27.01.2012р. кредитний ліміт по картковому рахунку відповідача з 09.06.2013р. збільшено до 6000,00грн.
З виписки по рахунку відповідача видно, що за даним рахунком здійснювалось користування коштами, протягом всього часу, в тому числі і після збільшення кредитного ліміту, тобто дана умова договору відповідачем прийнята і не оспорена.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Разом з тим, вказані норми закону не виключають вимоги щодо обов'язкової письмової форми договору кредиту і відповідно дотримання письмової форми щодо всіх істотних умов такого договору.
Частинами 1 та 3 ст.509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
З наданих доказів, а саме з анкети -заяви на отримання кредитної картки, як єдиного документу підписаного позичальником, слід дійти висновку, що встановлено факт укладення договору між сторонами на тих умовах, які зазначені саме у цьому єдиному підписаному позичальником документі. Тому для позичальника виникло грошове зобов'язання з укладеного договору, зокрема виникло зобов'язання повернути кредитору отримані ним кредитні кошти на умовах підписаного двома сторонами договору і у відповідності до вимог закону, що регулює спірні правовідносини.
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву, і не оспорив викладені в ній обставини та не оспорив той факт, що дійсно вказану анкету-заяву підписав він і що він отримав кредитну картку з відкритим на неї кредитним лімітом в межах, вказаних позивачем, та що у нього існує заборгованість по використаним кредитним коштам та не повернутим кредитору у вказаній сумі.
Згідно ст.615 ЦК - не припустима одностороння відмова від зобов'язання.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи, що відповідач, підписавши анкету-заяву, фактично підтвердив факт укладання договору кредиту, з якого у сторін виникли кредитні правовідносини, отримав кредитні кошти на відкритий йому картковий рахунок, використав кошти і їх не повернув, тобто не виконав грошового зобов'язання по поверненню фактично отриманої ним суми кредитних коштів, - то є підстави для стягнення з відповідача-позичальника наявної заборгованості по кредиту.
Згідно наданому позивачем розрахунку, який не оспорений в цій частині відповідачем, заборгованість по кредиту становить 5999,63грн. Дана заборгованість по кредиту відповідає встановленому кредитному ліміту та підлягає стягненню з відповідача.
Щодо стягнення процентів, пені та комісії, то суд виходить з наступного:
У заяві позичальника від 27.01.2012р. процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами за період з 27.01.2012р. по 30.12.2017р.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги відсотків, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил були надані відповідачу для ознайомлення під час підписання договору; що відповідач погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку.
Вказані документи (Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/) не містять підпису клієнта - позичальника, і ніяких інших належних доказів на підтвердження того, що позичальник ознайомлений і погодився саме з такими умовами договору кредиту, позивач не надав.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони уклали договір саме на таких умовах щодо розміру та порядку сплати процентів за користування кредитними коштами, і щодо підстав та порядку нарахування пені чи іншого виду неустойки на випадок прострочення зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17. В даній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважує, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують факту підписання позичальником договір саме на таких умовах.
Враховуючи вимоги закону щодо обов'язкової письмової форми договору кредиту, і щодо нікчемності договору при недотриманні письмової форми, суд не бере до уваги вказаний Витяг з тарифів у якості умов договору щодо нарахованих відсотків, і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг - як такі, що не підписані відповідачем-позичальником.
Тому відсутні підстави в межах даної справи і виходячи з наданих доказів - для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами за визначений позивачем період, оскільки позивач не довів суду факт укладення договору між сторонами саме на таких умовах.
Окрім того слід зазначити, що заборгованість по процентах за користування кредитними коштами в розмірі 469575,97грн., з яких позивач просить стягнути заборгованість по відсоткам за період з 27.01.2012р. по 30.12.2017р. в розмірі 118295,27грн. є явно і суттєво завищеною, не відповідає нормам чинного законодавства та суперечить тій відсотковій ставці, на яку позивач сам посилається у своєму позові, оскільки за період існування кредитної заборгованості (27.01.2012р. по 30.09.2019р.), допускаючи відсоткову ставку 30% і навіть враховуючи її поступове зростання до 43,2%, не може утворитися заборгованість за відсотками в сумі 469575,97грн. на тіло кредиту в сумі 5999,63грн.
Таким чином, в цій частині позовних вимог (щодо стягнення процентів, пені та комісії) суд позивачу відмовляє.
Згідно ст.141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір 1921грн. Позов задоволено на 5%. Тому відшкодуванню підлягають судові витрати на 5%, що становить 96,05грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 549, 550, 611, 613,615, 627, 629, 631, 638,639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково;
стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором № б/н від 27.01.2012р. заборгованість за тілом кредиту - 5999,63грн., і судові витрати 96,05грн., всього стягнути 6095,68грн. (шість тисяч дев?яносто п?ять гривень 68 коп.);
в іншій частині в позові відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду..
Повне рішення виготовлено 11.03.2020 року.
Суддя Т.В. Селезньова