Справа № 361/3365/19
Провадження № 2/361/426/20
05.03.2020
іменем України
/заочне/
05 березня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Лопатинській С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н, укладеним 29.05.2013р., в сумі 21568,59грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 9328,63грн., за простроченим тілом кредиту 4349,86грн., пеню за пророчення зобов'язання 5636,83грн., пеню за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100грн. 750,00грн., а також штраф за п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00грн. (фіксована частина) і 1003,27грн. (процентна складова), мотивуючи тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29.05.2013р. між банком і ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 10000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (який не зазначено), підписав заяву-анкету і підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та Правилами надання банківських послуг” і “Тарифами Банку”, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг; підписанням даного договору відповідач надав згоду на прийняття будь якого розміру кредитного ліміту, який встановлюється за рішенням банку, і надав згоду банку змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт і інші умови кредитування. Розмір процентів, неустойка передбачені Тарифами, Умовами та Правилами надання банківських послуг, на які відповідач погодився, подаючи анкету-заяву і підписуючи її. За укладеним договором позивач виконав свої зобов'язання, надав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок у розмірі, встановленому договором. Відповідач не сплатив своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими платежами, прострочив грошові зобов'язання, за що банк нарахував пеню і штраф у відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника. В позовній заяві позивачем надано згоду на заочний розгляд справи у разі неявки відповідача.
Відповідач не явився в судове засідання; відповідачу були відправлені повістки і документи рекомендованими листами, які повернулись без вручення адресату за закінченням строку зберігання на поштовому відділенні. Відповідач відзиву на позов не подав. Судом вичерпані всі передбачені процесуальним законом можливості повідомлення відповідача.
Суд ухвалив розглянути справу заочно у відповідності до ст.280 ЦПК України.
Розглядаючи дану справу, суд виходить з наступного:
Оскільки позивач заявив позов у сфері договірних правовідносин, то суд застосовує норми права, що регулюють такі правовідносини і конкретний вид договору, і бере до уваги приписи процесуального закону щодо належних способів доказування.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України - істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ст.1067 ЦК договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. 2. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Згідно ст.1068 ЦК ч.1. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. 4. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Згідно ст.1069 ЦК, ч.1. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. 2. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. 3. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ.
Статтею 208 ЦК України передбачено правочини, для яких закон встановлює письмову форму. Згідно даних приписів у письмовій формі належить вчиняти: зокрема, п.2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; п.4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. (ч.1ст.206 ЦК: усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.Ч.3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.Ч.4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Ч.5: Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, п.4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; п.5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами, вживає заходів для виконання ними їх обов'язків.
Згідно ст.13 ЦПК (принцип диспозитивності) суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.2 ст.43 ЦПК учасники справи зобов'язані: зокрема, 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ч.8 ст.43 ЦПК - якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (представника).
Згідно ст.44 ЦПК учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Згідно ст.76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст.78 ЦПК (допустимість доказів) - суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Ч.2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.79 ЦПК (достовірність доказів) - достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ст.80 ЦПК (достатність доказів) - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ч.6: Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. ч.7: Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 82 ЦПК - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно ст. 83 ЦПК - сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Ч.2. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Ч.4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Ч.8. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Ч.9. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Згідно ч.10 ст.84 ЦПК - у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої був витребуваний доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно ст.89 ЦПК - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Ч.2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Ч.3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Згідно ст.95 ЦПК письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.Ч.2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ч.4. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Ч.5. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Ч.6. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно ст.175 ЦПК (вимоги до позовної заяви): ч.1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. ч.3. Позовна заява повинна містити, зокрема: 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно ст.177 ЦПК - позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Статтею 179 ЦПК передбачено право позивача подати відповідь на відзив та відповідні докази (подання яких обумовлюється відзивом і аргументами відповідача) у строк, який визначається для подання відповіді на відзив.
Згідно ст.120 ЦПК строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно ст.121 ЦПК суд встановлює розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.
Згідно ст.126 ЦПК право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
За змістом статті 222 ЦПК - в судовому засіданні суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або до першого судового засідання у справі, що розглядається у спрощеному провадженні.
За змістом статей 229 та 235 ЦПК - суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: зокрема, ознайомитися з письмовими доказами. Ч.2. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Згідно ст.264 ЦПК - при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: зокрема, 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що відповідач з метою отримання банківських послуг, звернувся до позивача, підписав заяву від 29.05.2013р. без номеру, тим самим приєднався до умов надання банківських послуг, тобто уклав з банком договір про надання банківських послуг, і за даним договором отримав кредит у вказаній у позовній заяві сумі (10000грн). Сама позовна заява не містить конкретного визначення того, який договір був укладений з відповідачем, називаючи його договором про надання банківських послуг. Фактично позивач посилається на правовідносини між сторонами, які за його твердженням виникли з укладеного між сторонами договору, який має ознаки змішаного договору відкриття карткового рахунку і договору кредиту.
Виходячи з того, що позивачем заявлено позов у правовідносинах, що виникли з укладеного між сторонами змішаного договору (договору кредиту і договору про відкриття банківського рахунку - у вигляді встановлення кредитного ліміту на відкритий картковий рахунок), то до даних правовідносин застосовуються положення закону, що регулюють дані види договорів. Враховуючи предмет спору і правовідносини, в яких виник даний спір, то в даній цивільній справі позивач повинен довести шляхом подання належним чином оформлених належних, допустимих, достовірних (письмових) і достатніх доказів такі обставини:
укладення договору між сторонами, вид укладеного договору та його істотні умови (у випадку укладення договору про надання банківської послуги: факт укладення такого договору, вид банківської послуги, істотні умови; у випадку укладення договору кредиту: розмір кредиту, строк кредитування і умови повернення кредиту, розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, передбачені договором наслідки невиконання/неналежного виконання позичальником умов договору, зокрема положення про неустойку - у разі якщо такі вимоги пред'являє позивач);
видачу (перерахування на рахунок) позичальнику кредитних коштів і їх розмір;
у випадку укладення договору про відкриття карткового рахунку, про відкриття кредитної лінії на відкритий картковий рахунок та надання кредиту у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок: довести відкриття карткового рахунку, видачу клієнту банківської картки та її вид (кредитної картки) та її пов'язаність з відкритим рахунком, за яким обліковується заборгованість;
наявність заборгованості, наявність прострочення чи іншого порушення умов договору позичальником як підставу для стягнення в судовому порядку;
підстави для нарахування та стягнення неустойки (якщо заявлена така вимога);
розмір заборгованості по кожній з вимог майнового характеру.
Оскільки до даного виду договору (договору кредиту) -за приписами п.2,п.4 ст.208, ст.1055, ст.1069 ЦК України закон встановлює обов'язкову письмову форму, і більш того, оскільки договір кредиту без дотримання письмової форми є нікчемним (таким, недійсність якого встановлена законом), то вказані вище обставини, що стосуються укладення договору, зокрема, сам факт укладення договору кредиту і особу, з якою він укладений, істотні умови договору: суму кредиту, процентну ставку, строк кредиту, умови повернення кредиту, а також обставини, що стосуються виконання сторонами договору (у разі доведеності його укладення): отримання кредитних коштів позичальником і розмір отриманого кредиту, а також факт прострочення і розмір заборгованості, - позивач зобов'язаний довести допустимими та достовірними письмовими доказами, які мають бути позивачем подані суду або в оригіналах або в копіях, посвідчених відповідно до вимог ст.95 ЦПК.
Розглядаючи дану цивільну справу, суд виходить з того, що саме на позивача покладено обов'язок подати суду всі наявні у нього докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги. Докази позивач зобов'язаний подати в порядку і в строки, встановлені законом або визначені судом; зокрема, докази позивач зобов'язаний подати разом з позовом (а у разі подання відповідачем відзиву - додатково разом з відповіддю на відзив у строки, визначені для подання відповіді на відзив), крім того на вимогу суду у визначений судом строк (якщо певний доказ витребуваний судом), і у будь-якому разі не пізніше першого судового засідання розгляду справи по суті. Письмові докази мають бути оформлені і подані з дотриманням вимог ст.ст.83, 95 ЦПК України.
Оскільки до договору кредиту, а так само і до такого виду договору про надання банківських послуг як договір про відкриття банківського рахунку з встановленням кредитного ліміту, закон встановив обов'язкову письмову форму договору, то сам факт укладення такого договору має бути підтверджений виключно письмовими доказами, і при оцінці наданих доказів суд має враховувати, що у разі недотримання сторонами письмової форми договору кредиту він є нікчемним (і для цього нема необхідності у пред'явленні другою стороною відповідного позову про визнання договору недійсним), у разі непідтвердження письмовими доказами істотної умови договору - така умова є нікчемною. Таким чином, письмовими доказами повинні підтверджуватись всі істотні умови договору, зокрема, розмір кредиту, а також факт видачі/отримання кредиту (оскільки договір кредиту є консенсуальним і сам факт його підписання сторонами ще не доказує видачі/отримання кредитних коштів позичальником), строк і порядок повернення кредиту, процентна ставка, інші платежі, передбачені договором, положення про неустойку і підстави її нарахування. У разі укладення договору кредиту шляхом відкриття карткового рахунку і встановлення на рахунок кредитного ліміту) - письмовими доказами має бути підтверджено , крім того, факт відкриття рахунку і відповідно видачі клієнту банківської картки з доступом до відкритого рахунку, та те, що кредитування здійснювалось саме на той картковий рахунок, для доступу на який клієнту видано банківську картку. Також доказуванню належно оформленими письмовими доказами підлягає факт прострочення та наявність заборгованості і її розмір.
При цьому слід обов'язково враховувати, що вказані обставини, для яких законом встановлено конкретні способи доказування: зокрема доказування письмовими доказами - не можуть доказуватись поясненнями осіб, тим більше поясненнями (усними або письмовими) представника позивача, які за змістом відповідних вимог ЦПК не розглядаються у якості доказу. Викладені у позовній заяві обставини так само не розглядаються як доказ.
Аналізуючи зміст позовної заяви та надані позивачем у якості доказів документи, суд дійшов таких висновків:
Позивач у позовній заяві зазначив у якості доказів і долучив до позовної заяви:
розрахунок заборгованості за кредитним договором;
копію заяви позичальника;
Витяг з «Тарифів банку»;
Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг;
копію паспорту відповідача.
Ухвалою суду від 17.10.2019р., виявивши недоліки поданих позивачем копій письмових доказів, які підлягають дослідженню судом, суд витребував від позивача оригінали зазначених письмових доказів або належним чином оформлені і посвідчені у відповідності до вимог ст.95 ЦПК України їх копії, у такій якості, щоб їх можна було безперешкодно дослідити, зокрема, ознайомитись з їх змістом.
На виконання даної ухвали позивач надіслав листа, в якому послався, що суду разом з позовом він подав оригінал розрахунку заборгованості та платіжне доручення (про сплату судового збору), інші документи надані ним в копіях і надати оригінали позивач не може; щодо Умов та Правил надання банківських послуг запропонував суду ознайомитись з повним текстом у електронному архіві на відповідному сайті; щодо подання суду оригіналу анкети-заяви або належним чином складеної та оформленої її копії, - позивач дану вимогу суду взагалі проігнорував.
Щодо дослідження кожного з наданих позивачем доказів, то суд робить такі висновки:
Позивач на підтвердження факту укладення договору з відповідачем надав суду фотокопію, названу ним як копія заяви позичальника.
Суд враховує, що подана з позовом фотокопія анкети-заяви не відповідає вимогам закону щодо подання письмових доказів та оформлення копії письмового доказу. Крім того, через неякісний і занадто дрібний шрифт вона не може бути досліджена належним чином. Тому однозначно такий «доказ» викликав сумнів суду і ухвалою суду був витребуваний в оригіналі або в належній копії. На вимогу суду позивач не надав ні оригіналу анкети-заяви для огляду і дослідження її змісту, ні належним чином оформленої копії у належній читабельній якості.
Якщо ж виходити зі змісту даної анкети-заяви, як він викладений в самій позовній заяві і в обґрунтуваннях позивача,- то - зі слів позивача - відповідач «підписав (-ла) заяву б/н від 29.05.2013р., згідно якої отримав (-ла) кредит у розмірі 10000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок». Позивач послався на те, що в заяві міститься згода клієнта на те, що підписана заява разом з “Умовами та Правилами надання банківських послуг” і “Тарифами Банку”, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Таким чином, навіть позивач у позовній заяві не зазначає про наявність в даному документі будь-яких ознак укладення договору кредиту або відкриття карткового рахунку або відомостей про видачу/отримання кредитної картки та про істотні умови укладеного договору. А сам факт подання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку та про надання згоди на те, щоб бути клієнтом банку, не означає і не доказує ні укладення договору кредиту, договору відкриття карткового рахунку, ні видачі відповідачу кредитної картки з встановленим на неї кредитним лімітом та його розміру, ні самого факту перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів.
Крім того, дана анкета-заява за її змістом - в тій частині, в якій частково можна прочитати надану суду фотокопію і як її цитує та тлумачить сам позивач у позовній заяві, - містить у собі лише відомості про особу клієнта (анкетні дані). В заяві нібито є запис про згоду клієнта з тим, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованих в рекламних буклетах, являють між ним і банком договір про надання банківських послуг, і що клієнт ознайомився з договором про надання банківських послуг до його підписання і згоден з його умовами, а екземпляр договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту. Але і при наявності в даній заяві інформації такого змісту - вказана заява не є належною письмовою формою договору кредиту , оскільки не містить у собі жодної інформації щодо істотних умов такого договору.
Таким чином, в даній заяві відсутня будь-яка інформація щодо укладення договору кредиту чи змішаного договору щодо кредитування, відсутні будь-які відомості, які б ідентифікували договір кредиту, зокрема, відсутнє саме визначення договору як договір кредиту, відсутня сума кредиту, дата його отримання, відомості про отримання кредиту клієнтом (або отримання кредитної картки), строк та умови кредитування, процента ставка, положення про неустойку, - тобто відсутні всі ознаки договору кредиту. Дана заява не містить жодної фрази, яка б могла розглядатись як підтвердження укладення договору кредиту, або укладення договору на відкриття карткового рахунку з видачею кредитної картки, або отримання клієнтом кредитної картки. Також з вказаної анкети-заяви не вбачається розмір отриманого кредиту, який у позовній заяві позивачем вказаний як 10000,00грн.
Тому така заява за її змістом у разі прийняття її як письмового доказу може розглядатись виключно як заявка (звернення) на отримання невизначених конкретно банківських послуг, тобто згода стати клієнтом банку, - що не означає укладення конкретного договору, тим більше договору кредиту на конкретно визначених істотних умовах, і зокрема, договору про отримання кредитної картки універсальна з відкриттям на неї кредитного ліміту у розмірі 10000,00грн.
Так само дана заява не містить підпису клієнта в графі, що була б віднесена до відомостей про дійсне отримання клієнтом платіжної картки та її виду, не містить відомостей про номер відкритого клієнту рахунку - якщо такий був відкритий на підставі даної заяви.
В бланку даної анкети-заяви можна побачити, що є розділ про вид послуги, яку бажає отримати клієнт, у вигляді віконець, в одному з яких або декількох клієнт мав би проставити відмітку (відмітки) про вид обраної ним послуги банку. В наданій копії заяви можна побачити відмітку є в віконці «дебетова особиста картка», а в графі «бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка універсальна»/Gold та в віконці про обрання послуги кредитна картка універсальна відповідні відмітки відсутні, що, крім іншого, спростовує доводи позивача про підписання клієнтом заяви на отримання кредитної картки з кредитним лімітом.
Таким чином, дана фотокопія анкети-заяви не містить у собі доказової інформації для даного позову і не підтверджує ті обставини, на підтвердження яких позивач надав дану копію анкети-заяви.
Позивач для підтвердження укладення договору і його умов посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємну частину договору.
Даний документ так само не розглядається судом як належний доказ укладення між сторонами договору і його істотних умов, оскільки:
по-перше: в наведеній вище анкеті-заяві (ні очевидно, ні навіть з тлумачення анкети-заяви у позовній заяві) не значиться про запит клієнта на укладення з ним кредитного договору або договору, пов'язаного саме з видачею йому кредитної карти «Універсальна» і її конкретно визначеного виду;
по-друге: наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не підписаний клієнтом - позичальником, не містить будь-яких ідентифікуючих ознак, які б вказували на те, що позичальник (і що саме відповідач) ознайомлений і погодився з такими тарифами і умовами кредитування, які зазначені у наданому Витягу з Тарифів, і що саме на таких умовах укладався договір з особою, до якої пред'явлений даний позов (відповідачем). Тому даний доказ не може розглядатись як достовірний письмовий доказ укладення між сторонами договору про відкриття карткового рахунку, договору кредиту і, зокрема, не може розглядатись у якості документу, який містить у собі істотні умови договору кредиту, укладеного з відповідачем, а також як доказ отримання відповідачем кредиту.
Таким чином, даний документ також не доказує ні факту укладення договору між сторонами, ні його умов, ні розміру кредиту, ні факту видачі кредитних коштів у певний спосіб.
Щодо наданого позивачем Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, на який позивач посилається як на ще один документ, який у сукупності з анкетою-заявою та Тарифами складає договір кредиту з відповідачем, то суд виходить з наступного:
Даний документ так само поданий у фотокопії, яка не оформлена у відповідності до вимог статті 95 ЦПК України щодо посвідчення копії документу (письмового доказу), і не може розглядатись як достовірний письмовий доказ.
Якщо все ж проаналізувати вказаний документ, то він не містить підпису відповідача, не містить інших очевидних ознак того, що саме з вказаним документом був ознайомлений відповідач і що він надав згоду саме на таку умови надання йому послуг. Враховуючи обсяг документу, - детальне ознайомлення з таким документом є сумнівним, а виходячи з того, що в ньому прописані правила і умови надання всіх запропонованих банком банківських послуг, а не лише кредитних, то в жодному з наведених «документів» відсутнє визначення, з умовами саме яких послуг банку клієнт ознайомлений і їх прийняв, та до отримання яких послуг він приєднався підписанням анкети-заяви (якщо підписав таку заяву). Тому крім всього іншого даний документ - як такий, що не містить підпису сторони договору, не може розглядатись як письмовий доказ укладення договору, для якого закон встановлює обов'язкову письмову форму.
Договір кредиту має бути укладений у письмовій формі, а це означає, що у разі укладення договору кредиту у спосіб, який передбачає сукупність документів, то кожен з таких документів має бути підписаний позичальником, і така сукупність підписаних ним документів має складати домовленість сторін з приводу всіх істотних умов договору, зокрема, для договору кредиту - про суму кредиту, строк повернення та умови повернення, процентну ставку, порядок внесення змін до умов договору, наслідки не виконання договору (неустойку), тощо.
Вказані документи (Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/) - не містять підпису клієнта - позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. Ніяких інших належних доказів на підтвердження того, що позичальник (відповідач) ознайомлений і погодився саме з такими умовами договору кредиту, позивач не надав.
Посилання позивача на те, що у даному випадку мав місце договір приєднання, тому всі умови укладеного з відповідачем договору і є умовами, зазначеними у наданому Витягу, судом до уваги не беруться, оскільки до договору приєднання так само закон пред'являє вимогу письмового підтвердження стороною, що приєднується, тих умов договору, на яких вона приєднується і укладає договір, і зокрема письмового підтвердження видачі (перерахування) кредитних коштів. Щодо застосування положень про договір приєднання, то виходячи з положень ст.633, ст.634 ЦК (про публічний договір, договір приєднання), - вказані норми закону не виключають вимоги щодо обов'язкової письмової форми договору кредиту і відповідно дотримання письмової форми щодо істотних умов договору, а також щодо вимоги доказування письмовими доказами.
Відповідно до висновків Верховного Суду України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), та аналогічної правової позиції в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, -до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила статті 634 ЦК України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в такі документи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, - надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують факту підписання конкретним позичальником договору саме на таких умовах.
Матеріали даної справи не містять доказів, що саме надані Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил були пред'явлені відповідачу для ознайомлення, і що саме з такими умовами погодився відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг (якщо і було б встановлено, що він таку заяву дійсно підписав).
Для договору кредиту, в тому числі і у вигляді договору приєднання, має бути дотримано письмову форму правочину, а саме має бути складений такий документ, який має бути підписаний споживачем запропонованої послуги (відповідачем), і в якому обов'язково має міститись однозначна інформація, яка б свідчила про надання підписантом згоди на запропоновані умови договору, і такі умови мають бути ідентифіковані, а сам факт підписання договору (або сукупності документів, які складають договір і його умови) не має викликати сумніву, а такого письмового доказу (або сукупності письмових доказів) позивач не надав.
Таким чином, позивач не довів самого факту укладення з відповідачем кредитного договору (або іншого договору, в межах якого сторони домовились про кредитування) і його істотних умов, зокрема про розмір кредиту, строки його повернення, процентну ставку, зобов'язання у випадку прострочення (неустойку), порядок внесення змін. А з наданих позивачем так званих доказів не встановлено ні самого факту укладення договору, ні його конкретного виду, не встановлено факту видачі клієнту картки та її виду, і відповідно того факту, що саме вказаний позивачем відповідач отримав картку як доступ до відкритого рахунку, та користався карткою і відповідно рахунком, за яким надано розрахунок заборгованості, і що саме відповідач мав доступ до рахунку і до кредитних коштів на рахунку.
Як доказ укладення договору кредиту з відповідачем і видачі йому кредитних коштів та наявності заборгованості - позивач надав розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 26.03.2019р. становить: заборгованість по тілу кредиту - 9328,63грн.; заборгованість за простроченим тілом кредиту 4349,86грн., заборгованість по відсоткам 0,00грн.; пеня за пророчення зобов'язання 5636,83грн., пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100грн. 750,00грн., а також штраф за п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00грн. (фіксована частина) і 1003,27грн. (процентна складова).
Щодо поданого позивачем розрахунку заборгованості, то суд не вважає його належним письмовим доказом: такий розрахунок є додатком до позову, і не є первинним чи вторинним (зведеним, звітним) бухгалтерським документом. Він може розглядатись виключно як складова частина позовної заяви (що не є доказом), але і у такому випадку він як і позовна заява має бути підписаний особою, що підписала позов, - але даній вимозі цей розрахунок не відповідає: розрахунок складається з декількох окремих аркушів, які взагалі не підписані, а знак чорнилом, який вчинено на останній сторінці, - не може розглядатись як підпис конкретної особи - конкретного представника позивача, який підписав і подав позовну заяву, оскільки відсутня будь-яка ідентифікація з конкретною особою (відсутнє прізвище такої особи), що несе відповідальність за достовірність відомостей у даному розрахунку. Крім того, сам той факт, що представник позивача зазначає даний розрахунок у якості доказу, не робить цей розрахунок доказом у розумінні письмового доказу з точки зору його достовірності.
Оскільки до даного виду договору (договору кредиту) -за приписами п.2,п.4 ст.208, ст.1055, ст.1069 ЦК України закон встановлює обов'язкову письмову форму, і більш того, оскільки договір кредиту без дотримання письмової форми є нікчемним (таким, недійсність якого встановлена законом), то вказані вище обставини, що стосуються укладення договору , зокрема, сам факт укладення договору кредиту і особу, з якою він укладений, істотні умови договору: суму кредиту, процентну ставку, строк кредиту, умови повернення кредиту, а також обставини, що стосуються виконання сторонами договору (у разі доведеності його укладення): отримання кредитних коштів позичальником і розмір отриманого кредиту, а також факт прострочення і розмір заборгованості, - позивач зобов'язаний довести допустимими та достовірними письмовими доказами, які мають бути позивачем подані суду або в оригіналах або в копіях, посвідчених відповідно до вимог ст.95 ЦПК.
Якщо розглядати даний розрахунок (як стверджує позивач) у якості письмового доказу, то він не відповідає вимогам до складення і оформлення письмових доказів і документів (відсутні печатка установи, підпис посадової особи, відповідальної за достовірність викладеної у документі інформації, з зазначенням посади, прізвища, та інші реквізити, що ідентифікують такий документ як офіційний документ, виданий установою); наданий розрахунок не посвідчений печаткою підприємства; він складається з декількох аркушів, які (ні кожен окремо ні в цілому) не посвідчені підписом посадової особи, яка несе відповідальність за його достовірність; в графі про підписанта («представник Приватбанку») відсутні прізвище особи і її підпис, а наявна в кінці сторінки позначка чорнилом не розглядається як належне підписання і посвідчення документу відповідальною посадовою особою або принаймні конкретним уповноваженим представником позивача, оскільки взагалі не ідентифікує підписанта.
Крім того, розрахунок не оформлений і не поданий у відповідності до вимог статті 95 ЦПК України, що пред'являються до письмового доказу, який подається суду в оригіналі або в належним чином оформленій і засвідченій копії. Судом надавався строк позивачу для усунення даного недоліку, але у встановлений строк і станом на день розгляду справи позивач належним чином складеного документу не подав.
Крім того, даний розрахунок (за його змістом) не доводить наявності та складу заборгованості, він також і не містить у собі ніякої інформації, яка б підтверджувала укладення договору з відповідачем, не доводить умов кредитування, не доводить факту видачі відповідачу кредитної картки, видачі кредитних коштів, - тому відсутні будь-які підстави для віднесення даного розрахунку з особою відповідача. Сама та обставина, що позивач в розрахунку вказав прізвище відповідача - не є належним доказом того, що дана заборгованість виникла саме по рахунку, відкритому відповідачу, і що даним рахунком та коштами на ньому користався саме відповідач.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач вказує на отримання відповідачем кредиту в сумі 10000грн. за заявою від 29.05.2013р., натомість у наданому розрахунку заборгованості в графі кредитних коштів у вказаний період зазначено суми від 525грн. до 1424грн. з поступовим збільшенням до 6927грн. у жовтні 2014р., що суперечить твердженню позивача.
Крім того, суд звертає увагу, що в позовній заяві позивач зазначає про укладення договору з відповідачем та отримання відповідачем кредиту у розмірі 10000грн.; натомість у наданому розрахунку вказує і просить стягнути заборгованість за тілом кредиту 9328,63грн.(строкова) і 4349,86грн. (прострочена), що явно і суттєво перевищує розмір вказаного позивачем виданого кредиту (враховуючи, що заборгованість по кредиту строкова і прострочена у сукупності не може бути більшою від виданого кредиту), - і ні позовна заява, ні надані до неї документи як окремо так і у їхній сукупності не обґрунтовують підстав виникнення заборгованості по кредиту у розмірі, набагато вищому від суми кредиту, який - зі слів позивача - був виданий відповідачу.
Як роз'яснив Верховний Суд у Постанові від 30 січня 2018 року (справа №61/16891/15-ц провадження № 61-517св18), - доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Разом з листом-відповіддю на ухвалу суду (якою суд не витребовував ніякі інші докази, а лише просив надати вже подані позивачем докази у їх належному оформленні), -позивач надіслав суду виписку по кредитному рахунку клієнта, пославшись, що виписка є первинним документом і відповідно належним письмовим доказом. Вирішуючи питання про прийняття даного документу у якості доказу, суд враховує наступне:
Щодо виписки по рахунку, яку позивач надав як додаток до листа-відповіді на ухвалу суду, вже під час розгляду справи по суті, -то вказаний документ міг би розглядатись як первинний документ і як належний письмовий доказ, у разі дотримання позивачем порядку подання доказів та у разі його належного оформлення (у відповідності до вимог, що пред'являються до складення документів та їх посвідчення: ст.83 та ст.95 ЦПК України), зокрема, даний документ складається з декількох аркушів, не підписаний (ні кожен аркуш окремо ні в цілому), не має вигляду єдиного документу, не завірений відповідальною за його достовірність посадовою особою, або представником позивача - у разі, якщо подається копія.
Такий доказ не долучався до позовної заяви, конкретно даний доказ не є тим доказом, який був витребуваний судом в порядку ст.84 ЦПК України, тому для його подання позивач мав би дотриматись вимог ЦПК щодо строків і порядку подання доказів. Даний доказ позивач не подав завчасно, до першого судового засідання, не дотримавшись строку подання доказів;
Позивач в порушення вимог ст.ст.126, 127, 222 ЦПК України не заявив клопотання про прийняття даного доказу і не заявив клопотання про поновлення строку подання доказу. При відсутності клопотання відсутні підстави для його розгляду і для прийняття поданого доказу. При відсутності клопотання про поновлення строку подання доказів відсутні підстави для його поновлення і відповідно для прийняття доказу, поданого з порушенням порядку і строку його подання. Тому таке клопотання (якщо наданий лист позивача і розглядати у якості клопотання) і поданий разом з даним листом документ (виписку) згідно ст.126 та ч.2 ст.222 ЦПК залишається без розгляду.
Крім того, позивач не виконав вимоги, передбачені в ч.9 ст.83 ЦПК України (про завчасне надіслання другій стороні та про надання суду доказу на підтвердження виконання вказаної вимоги). Враховуючи, що позивачем вимоги ЦПК щодо порядку подання даного доказу не дотримані, і суду не надано доказу на підтвердження надіслання доказу другій стороні, то такий доказ (виписку по рахунку) згідно приписів ч.8 та ч.9 ст.83 ЦПК не береться судом до уваги.
Тому з підстав недотримання позивачем вимог процесуального закону щодо порядку подання доказів (зокрема, подано з пропуском строку подання доказів без відповідного клопотання про поновлення строку та доведення поважних причин, а також подано без виконання вимог про завчасне надіслання доказу іншій стороні з наданням суду документів на підтвердження виконання вказаної вимоги), - суд не може брати до уваги даний доказ (згідно ч.8 ст.83 ЦПК).
Крім того, вказана Виписка по рахунку ( при умові його подання з дотриманням вимог ст.83 та ст.95ЦПК і при умові прийняття у якості доказу) - сама по собі могла б доводити рух по певному картковому рахунку, але не містить доказової інформації, яка б поєднувала цей рахунок з особою відповідача (оскільки не надано доказів укладення відповідного договору з відповідачем і доказів того, що даний рахунок відкритий відповідачу і що даним рахунком та коштами на ньому користувався саме відповідач, зокрема, що відповідачу як мінімум була видана картка для доступу до вказаного рахунку).
Суд виходить з того, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що і буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Таким чином, при розгляді даної справи, суд виходить з того, що позивач у порушення вимог ст.83, 84, 95 ЦПК України не надав належних доказів на підтвердження укладення договору кредиту з відповідачем, умов договору, видачі відповідачу кредиту та/або видачі відповідачу кредитної картки, доказів наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за конкретними договірними кредитними зобов'язаннями (у випадку, якщо такий договір все ж був між ними укладений), та виходячи з того, що це є обов'язком позивача, і що рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, то суд не вбачає підстав для того, щоб робити висновок про доведеність наявності у відповідача невиконаних (тим більше прострочених) грошових зобов'язань перед позивачем у вказаних позивачем спірних правовідносинах та про їх розмір.
Суд також виходить з того, що сторони для суду є рівними, що висновки суду мають ґрунтуватись на доказах, а не на припущеннях, і що незалежно від того, що судом ухвалюється заочне рішення, воно має бути законним і обґрунтованим. Сам той факт, що відповідач не з?явився до суду, не подав відзиву і не заперечив обґрунтувань позивача та обставин, зазначених у позовній заяві, - не означає визнання позову відповідачем - як підстави для звільнення позивача від обов'язку доказування. Тим більше суд враховує, що відповідачем не були отримані документи, що відправлені судом, і відсутні підстави вважати, що відповідач погодився з доводами позивача у позовній заяві і тому їх не оспорив. Неодноразове відправлення судових документів відповідачу рекомендованими листами за визначеною адресою зареєстрованого місця проживання є достатньою підставою для заочного розгляду справи, згідно положень ст.ст. 128, 130, 223, 280 ЦПК України, але не дає достатніх підстав для висновку, що відповідач позов визнав і що він погодився з доводами позивача та з самим фактом укладення певного договору з позивачем і отримання кредитних коштів. Тому позивач у даній справі не звільнений від обов'язку доказування, і дану справу суд розглядає виключно на підставі поданих позивачем доказів та їх аналізу як окремо кожного так і у сукупності.
Суд також враховує, що подана позивачем фотокопія паспорту відповідача в порушення вимог ст.83, 95 ЦПК України не посвідчена і надана у такій якості, що не може бути досліджена з метою ідентифікації особи відповідача з особою, що заповнила і підписала анкету-заяву. Надана фотокопія уявляє собою відображення двох сторінок з фотокартками в одній фотокопії загальним розміром менше 10х10см і є фактично нечитабельна, вона не посвідчена клієнтом (що вимагається при поданні копії паспорту), підпис клієнта відсутній. А сама наявність у позивача копії паспорту особи не може доводити наявність між сторонами певних договірних відносин.
Таким чином, розглядаючи позов в межах заявлених позовних вимог і зазначених підстав, та виключно на підставі поданих доказів, і виходячи з того, що позивач не подав належних допустимих, достовірних і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог; не допускаючи припущень; керуючись принципами диспозитивності і змагальності у цивільному судочинстві, враховуючи покладений на позивача обов'язок по доказуванню позовних вимог, і враховуючи неприпустимість перекладення на відповідача такого обов'язку (необхідності спростовувати голослівні твердження позивача, які ним недоведені належними доказами); враховуючи, що процесуальні правила у цивільному провадженні встановлені для всіх учасників справи, і позивач не має для себе ніяких виключень, - то при таких обставинах суд дійшов висновку про необґрунтованість позову, недоведеність позовних вимог, і у позові відмовляє.
Оскільки суд у позові відмовляє, то згідно ст.141 ЦПК України відсутні підстави і для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 549, 550, 611, 613,615, 627, 629, 631, 638,639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 76-84, 95, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-
У позові Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 29.05.2013р. та судових витрат - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо копія рішення не буде вручена відповідачу у день його складення, він має право на поновлення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява буде ним подана протягом двадцяти днів з дня вручення копії рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо копія рішення не буде вручена позивачу у день його складення, він має право на поновлення строку подання скарги, якщо апеляційна скарга буде ним подана протягом 30 днів з дня вручення копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення виготовлено 11.03.2020р.
Суддя Т.В. Селезньова