Справа № 357/2032/19
1-кп/357/362/20
06.03.2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 м. Біла Церква Київської області матеріали кримінального провадження №12019110030000264 від 30 січня 2019 року за обвинувальним актом відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
-31 серпня 2000 року Васильківським районним судом Київської області за ч.2 ст.206 КК УРСР 1960 року до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.46-1 КК У PCP 1960 року, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, штраф 300 гривень;
-02 квітня 2001 року Таращанським районним судом Київської області за ч.3 ст.215-3, ч.3 ст.142, ст.42, ст.43 КК УРСР 1960 року до 12 років 1 місяця позбавлення волі посиленого режиму з конфіскацією майна. 30 грудня 2010 року на підставі ст.82 КК України звільнений з Низгурецької виправної колонії Житомирської області № 108 на підставі постанови Бердичівського міського суду Житомирської області;
-26 червня 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;
-15 жовтня 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст.185, 71 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі. 04 травня 2010 року на підставі ст.81 КК України звільнений ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15 квітня 2016 року умовно-достроково з Бучанської виправної колонії Київської області № 85, невідбутий строк 7 місяців 23 дні;
-20 вересня 2017 року Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч.3 ст.185, ст.ст.75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців;
-02 жовтня 2018 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.ч.1,4 ст.70, ч.1 ст.71, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі. Вироком Київського Апеляційного суду від 05 лютого 2019 року указаний вирок Білоцерківського міськрайонного суду скасовано, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.70, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.1 ст.71 КК України та визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України -
сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 , -
Обвинувачений ОСОБА_3 , маючи не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.
21 січня 2019 року близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_3 , знаходячись всередині магазину, розташованого на території ринку за адресою: бульваp Олександрійський, 95 в, м. Біла Церква, Київської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно від оточуючих викрав з лівої внутрішньої кишені куртки, в яку був одягнутий ОСОБА_5 , належний останньому мобільний телефон марки «Samsung», модель «SM-G350EZWASEK» білого кольору, вартістю 950 грн.
Після цього ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник разом із викраденим майном, яким у подальшому розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на суму 950 грн.
Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.2 ст.185 КК України, визнав повністю, визнав всі фактичні обставини вчинення злочину, як вони пред'явлені в обвинуваченні та дав показання, що він дійсно, 21 січня 2019 року близько 12 год. 30 хв. перебуваючи всередині магазину по бульвару Олександрійському, 95 в, м. Біла Церква, будучи у стані алкогольного сп'яніння, викрав з лівої внутрішньої кишені куртки, в яку був одягнутий потерпілий ОСОБА_5 , належний останньому мобільний телефон марки «Samsung», білого кольору, після чого з місця вчинення злочину зник разом із викраденим майном, та у подальшому вищезазначеним майном розпорядився на власний розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю погоджується з обвинуваченням, кається у вчиненому.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Оцінюючи зазначене, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, обвинувачений ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч.2 ст.185 КК України, а саме, що злочин за ч.2 ст.185 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу винного, який раніше неодноразово судимий, за корисливі умисні злочини, на шлях виправлення не стає та вчиняє нові злочини, отже правильних висновків для себе не робить, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, дітей на утриманні не маючий, офіційно не працевлаштований.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, що передбачено п.1 ч.1 ст.66 КК України.
Відповідно до ст.67 КК України суд також визнає як обтяжуючі покарання обставини те, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність засудження обвинуваченого ОСОБА_3 , до покарання у виді позбавлення волі.
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, з урахуванням вчинених злочинів, особи обвинуваченого, приходить до висновку що його виправлення та перевиховання можливе лише в місцях позбавлення волі.
Суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 вимог ст.75 КК України чи призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи, що 02 жовтня 2018 року ОСОБА_3 засуджений Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.ч.1,4 ст.70, ч.1 ст.71, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі. Вироком Київського Апеляційного суду від 05 лютого 2019 року указаний вирок Білоцерківського міськрайонного суду скасовано, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.70, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.1 ст.71 КК України та визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, а як регламентовано ст.70 КК України, а також п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням ч.4 ст.70 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати пов'язані із залученням експертів у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.
Доля речових доказів у кримінальному провадженню підлягає вирішенню відповідно до вимог п.5 ч.9 ст.100 КПК України.
Запобіжний захід в цьому кримінальному провадженні не обирався, оскільки обвинувачений 17 березня 2019 року плановою вартою був направлений для відбування покарання до ДУ «Старобабанівська виправна колонія № 92» за вироком Київського Апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2019 року.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання меньш суворого покарання більш суворим призначеним вироком Київського Апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.1 ст.71 КК України - остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, в строк відбування покарання зарахувавши ОСОБА_3 покарання, частково відбуте за попереднім вироком.
Запобіжний захід в цьому кримінальному провадженні не обирався, оскільки обвинувачений 17 березня 2019 року плановою вартою був направлений для відбування покарання до ДУ «Старобабанівська виправна колонія № 92» за вироком Київського Апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2019 року.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його затримання - з 27 лютого 2019 року.
Речові докази - мобільний телефон марки «Samsung» білого кольору, (S/N) «R21FB5C6NVP», ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_5 , слід залишити йому ж відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 13-1/233 від 12 лютого 2019 року в розмірі 286 грн. 00 коп.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя
Білоцерківського міськрайонного суду
Київської області ОСОБА_1