Справа № 357/10518/18
2/357/1193/20
Категорія 26
10 березня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Тодосієнко О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 500250777 від 12.01.2012 року, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» надав відповідачці кредит на принципах поворотності, платності та строковості у розмірі 33 240 грн. 00 коп., з кінцевим строком погашення до 13.01.2015 року. Відповідач виконувала взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов кредитного договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі або не сплачуючи такі взагалі, що спричинило до утворення заборгованості. Внаслідок чого, ПАТ «Альфа-Банк» розпочав процедуру досудового врегулювання спору, здійснюючи телефонні дзвінки та шляхом направлення письмових повідомлень на адресу відповідача про необхідність сплати простроченої заборгованості. Проте такі вимоги були проігноровані. 23.12.2013р. між ПАТ «Альфа-Банк» та TOB «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу № 2013-1, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 500250777 від 12.01.2012 року укладеним з відповідачкою. Однак, заборгованість залишається непогашеною та станом на 23.12.2013 року становить 62 161 грн. 43 коп. Тому, позивач просив суд стягнути з відповідачки вказану вище суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.
Ухвалою від 14.01.2020 року скасовано заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2019 року та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
Відповідачка, яка належним чином повідомлена про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, скористалася своїм правом подати відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити в задоволенні позову, у зв'язку з пропуском строку позовної давності та про розгляд справи без їх участі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 12.01.2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №500250777, згідно якої отримала кредит на принципах поворотності, платності та строковості у розмірі 33 240,00 грн. з кінцевим терміном погашення до 13.01.2015 року.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено, відповідачка ОСОБА_1 не виконувала взяті на себе зобов'язання належним чином, а саме істотно порушуючи умови кредитного договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі або не сплачуючи такі взагалі, що спричинило виникнення заборгованості за кредитним договором № 5000250777 від 12.01.2012 року.
Згідно з п. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Внаслідок істотних порушень відповідачем зобов'язань за кредитним договором, ПАТ «Альфа-Банк» з метою досудового врегулювання спору було здійснено телефонні дзвінки та направлено письмові повідомлення відповідачу про необхідність сплати простроченої заборгованості, проте такі вимоги ОСОБА_1 залишені без реагування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
23.12.2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та TOB «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу № 2013-1, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь позивача ТОВ «Росвен Інвест Україна» своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 5000250777 від 12.01.2012 року, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло статус нового кредитора за вказаним кредитним договором, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .
Так, згідно витягу з Реєстру передачі Прав Вимоги до Договору факторингу №2013-1 від 23.12.2013 року, відповідачка має заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 62 161 грн. 43 коп., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 53 461 грн. 43 коп.; заборгованість по відсотках за користування кредитом - 8 700 грн. 00 коп.
З метою вирішення питання щодо сплати відповідачою простроченої заборгованості за кредитним договором № 500250777 від 12.01.2012 року, позивачем було направлено на адресу відповідача Вимогу про погашення простроченої заборгованості від 29.05.2018 року № 2-3037535. Однак, відповідачкою звернення були проігноровані, погашення заборгованості не здійснила.
Отже, судом встановлено, що відповідачка належним чином свої кредитні зобов'язання не виконувала, у зв'язку з чим станом на 23.12.2013 року, згідно з розрахунком позивача, утворилась заборгованість в сумі 62 161 грн. 43 коп.
Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Проте, варто зазначити наступне. Відповідно достатті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.
Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Згідно з частиною першоюстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» вказує на форму захисту шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).
Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.
Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права.
Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.
Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.
Оскільки метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
Відповідно достатті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
На підставі ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Таким чином, виходячи з того, що у ПАТ «Альфа-Банк» 23.12.2013 року існувало право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідачки 62 161,43 грн., яке в порядку переуступки права вимоги 23.12.2013 року перейшло до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», однак останнє у відведений Законом строк не скористалось своїм правом на звернення до суду, а натомість подав позов лише 10.09.2018 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною відповідача, є всі достатні підстави для відмови в задоволенні позові в силу ч.4 ст.267 ЦК України.
Отже, враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів на користь позивача і судові витрати по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 252-255, 257-258, 261, 267, 509, 526, 610, 611, 634, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (місце знаходження: б-р. В.Гавела, 1Д, м. Київ, 03126, код ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Міським відділом №2 Білоцерківського МУ ГУ МВС України в Київській області 21.01.2000 року, РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяБ. І. Кошель