Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/2503/20
2-з/357/53/20
іменем України
10 березня 2020 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», комунального закладу «Реєстраційна служба» при Чабанівській селищній раді Київської області, третя особа: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
05.03.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», комунального закладу «Реєстраційна служба» при Чабанівській селищній раді Київської області, третя особа: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 47055649 від 27.05.2019 року про реєстрацію права власності на квартиру під номером АДРЕСА_1 за ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», внесеного комунальним закладом «Реєстраційна служба» при Чабанівській селищній раді Київської області;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 31726045 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП»;
- стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача.
Одночасно з позовом позивачем ОСОБА_1 було подано до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області заяву про забезпечення вищевказаного позову, в якій останній просив:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру під номером АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_1 та на даний час зареєстрована за ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» на підставі рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, індексний номер 47055649 від 27.05.19 внесеного Комунальним підприємством «Реєстраційна служба» при Чабанівській селищній раді номер запису про право власності 31726045, до вирішення даного спору по суті.
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» його працівникам, представникам, іншим особам будь які дії спрямовані на виселення ОСОБА_1 та членів його сім'ї з зазначеної квартири, до вирішення даного спору по суті.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» набуло право власності на квартиру під АДРЕСА_1 без достатніх правових підстав.
Так, 13 жовтня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено кредитний договір № 09-06-И/05, згідно з п.2.1. якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах безпечності, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 31 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 11,6 % річних. В забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за вищезазначеним кредитним договором, між ним та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» 13 жовтня 2006 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В., реєстровий № 6006. Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 .
8 січня 2019 року він отримав лист від відповідача - ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» з повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором забезпечення та Вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за кредитним договором № 09-06-И/05 від 13 жовтня 2006 року.
Так, ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» зазначив, що 26 грудня 2018 року між AT «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» було укладено договори про відступлення прав вимоги, за якими до Нового Кредитора перейшло право вимоги за:
- кредитним договором №09-06-И/05 від 13 жовтня 2006 року з усіма змінами та доповненнями, що є його невід'ємною частиною;
- іпотечним договором від 13 жовтня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В., реєстровий № 6006.
Отримавши право вимоги ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» незважаючи на чинне законодавство, рейдерським шляхом переоформило право власності на зазначену квартиру на себе, скориставшись ст.. 37 ЗУ «Про іпотеку».
На даний час Голосіївським районним судом міста Києва розглядається справа № 752/19986/19 про визнання договору відступлення вимоги недійним.
Основною з підстав визнання дій реєстратора та банку неправомірними є неповідомлення божника та майнового поручителя ( власника квартири) про вчинення дій щодо переходу права власності на квартиру, а також пряме порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року за №1304-VII.
Основним видом діяльності ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» є скупка так званих проблемних кредитів, захоплення майна та його перепродаж, тому є велика ймовірність переведення права власності на зазначену квартиру на інших осіб. Вищевказана квартира є єдиним житлом позивача та його сім'ї, а працівники ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» 02.10.2019 року вже робили спробу фізичного проникнення в квартиру з вибиванням дверей, незаконного виселення мешканців квартири, погроз та інше.
Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду, що в свою чергу, позбавить його права на ефективний захист порушених прав.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, приходить до висновку, що така заява підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідальності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.
Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Крім того, правова позиція Верховного Суду України підтверджує необхідність при застосуванні такого способу забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно конкретизувати його дію, тобто вказувати саме про заборону на відчуження, що повинно виключити можливість обмеження права користування нерухомим майном у повному обсязі.
Тим самим застосування такого арешту у вигляді заборони на відчуження стосуватиметься конкретного нерухомого майна і поширюватиметься не лише на відповідача, а й усіх «причетних» до його можливого відчуження суб'єктів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
З наданих до суду матеріалів, вбачається, що між позивачем та відповідачами дійсно існує спір щодо квартири АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що заявлений позивачем такий вид заходів забезпечення позову як накладення арешту на квартиру, передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної цивільної справи. Таке забезпечення позову, виходячи з предмету спору, можна вважати співмірним із заявленими вимогами.
Необхідність обрання такого виду забезпечення позову як накладення арешту на вищевказану квартиру є обґрунтованою, оскільки порушено права позивача, і звернення з заявою про забезпечення позову здійснено з метою його захисту. Відповідач має реальну можливість розпорядження квартирою на власний розсуд до ухвалення рішення у справі, може вчиняти дії щодо його поділу та об'єднання, а за певних умов і відчуження іншим особам.
Отже, невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на вищевказану квартиру, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту, а саме встановлення заборони на відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», його працівникам, представникам, іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 та членів його сім'ї з квартири під АДРЕСА_1 , то в цій частині вказана заява задоволенню не підлягає, так як такі вимоги не є співмірними з предметом позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно, суд вважає, що буде достатнім для ефективного захисту прав позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Як передбачено ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов'язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов'язковою до виконання всіма суб'єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб'єктами самостійно.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 353-354 ЦПК України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процессуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя,-
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», комунального закладу «Реєстраційна служба» при Чабанівській селищній раді Київської області, третя особа: публічне акціонерне товариство «Банк'Фінанси та Кредит» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту, а саме встановлення заборони на відчуження ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» квартири АДРЕСА_1 .
В частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», його працівникам, представникам, іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 та членів його сім'ї з квартири під АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті - відмовити.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов