Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/975/19
2/287/234/20
12 лютого 2020 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді Ковальчука М.В.
з участю секретаря Кострицької Т.П.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до міської ради Олевської об'єднаної територіальної громади про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом , в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно, що залишилося після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а саме житловий будинок та надвірні побудови, що знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається з будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Позивачка, будучи спадкоємцем п'ятої черги прийняла спадщину, оскільки на день смерті проживала з спадкодавцем, а спадкоємців попередніх черг немає та заповіт спадкодавцем не був складений. Стверджує, що їй було відмовлено Коростенським міжміським бюро технічної інвентаризації щодо первинної реєстрації зазначеного будинку за померлою ОСОБА_2 та видачею на її ім'я свідоцтва на право власності, посилаючись на те, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, яка не проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику повинно вирішуватися лише в судовому порядку. Позивачка зазначає, що для оформлення прав власності на спадкове майно зверталась до приватного нотаріуса, однак їй було відмовлено, у видачі свідоцтва про право на спадкове майно у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які б доводили право власності на вказане нерухоме майно спадкодавця.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав зазначених у позові та просить їх задовольнити. Пояснила, що ОСОБА_2 є її бабою, земельна ділянка виділялась її діду ОСОБА_3 , після перейменування вулиць нумерація будинків змінилась, її мати не проживала в даному будинку та не була прописана, її баба проживала з ОСОБА_3 з 1958 року , у 1959 році у них народився спільний син, її мати не була рідною дочкою ОСОБА_3 , після надання діду земельної ділянки вони побудували будинок по АДРЕСА_2 , а її мати залишилась проживати по АДРЕСА_3 . Стверджує, що інших дітей у її матері, окрім позивачки та її брата немає, документи, які підтверджують право власності на будинок її баби та діда відсутні, позивачка з бабою не проживала, але за нею доглядала.
Представник відповідача міської ради Олевської об'єднаної територіальної громади у судове засідання не з'явився, подавши до суду письмову заяву щодо розгляду справи без його участі. Відносно позовних вимог не заперечує, просить прийняти рішення за наявними матеріалами справи. Відзив на позовну заяву відповідач не надав.
Суд, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верхового суду України за № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Положеннями ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 125 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця прав на спадщину.
Згідно вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до положень ст. 1299 ЦК України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Відповідно до ч. 1 статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 статті 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , у віці 81 років, що стверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 12).
Позивачка є онукою померлої ОСОБА_2 , що вбачається з наявних в матеріалах справи копії свідоцтва про шлюб позивачки, копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 (а.с. 9), копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 (а.с.10), витягу з Держаного реєстру актів цивільного стану громадян (а.с. 11).
Мати позивачки ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.12).
Відповідно до копії архівного витягу від 01.02.2018 року № М/295 слідує, що виділялась земельна ділянка для індивідуального будівництва ОСОБА_3 «так у документі» по АДРЕСА_2 , площею 0,07 га по проекту 130; (а.с.13).
З копії технічного паспорту на будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14) вбачається, що замовником технічної інвентаризації є позивачка ОСОБА_1 .
Відповідно до копії довідки КП «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради № 96 від 03.08.2017 року слідує, що державна реєстрація права власності на будинок АДРЕСА_1 не проводилась (а.с 17).
Відповідно до копії будинкової книги домоволодіння по АДРЕСА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були прописані за даною адресою, але позивачка та її матір ОСОБА_6 не зазначені як особи, які були прописані за даною адресою (а.с.18-20).
Згідно копії довідки Олевської міської ради Житомирської області № 7632 від 22.11.2018 року, позивачка на час смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживала в АДРЕСА_1 , без реєстрації (а.с. 24).
Суд бере до уваги, що позивачка відповідно до відмітки в паспорті з 14.06.1996 року по день звернення до суду прописана в АДРЕСА_6 , а не у житловому будинку по АДРЕСА_1 , де проживала померла ОСОБА_2 .
При зверненні до Олевської державної нотаріальної контори Житомирської області щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_2 позивачці було відмовлено із-за ненадання документів , які б встановлювали факт перебування у шлюбі та /або інший родинний зв'язок між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідно до п. 4.2, гл. 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 та правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до 4.15 глави 10 зазначеного Порядку та нотаріусом було роз'яснено процедуру вирішення зазначених питань в судовому порядку , що стверджується відповідною постановою приватного нотаріуса Олевського районного нотаріального округу від 16.01.2019 року № 01-0231 (а.с. 25).
Судом з метою повного та об'єктивного розгляду справи допитувались свідки зі сторони позивачки на підтвердження заявлених позовних вимог .
Так, свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що дід і баба позивачки проживали по АДРЕСА_2 , вона їх пам'ятає, сім'я складалась з діда, баби, мами позивачки та дядька позивачки, однією сім'єю почали проживати з 1960-х років, мати позивачки на час смерті ОСОБА_2 проживала окремо, дід помер у 1979 році, а потім померла баба, позивачка доглядала за бабою та поховала її, але на час смерті проживала окремо.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що дід і баба позивачки проживали по АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, позивачка та її мати приходили допомагати бабі, не знає, хто проживав на день смерті з ОСОБА_9 та хто був прописаний у будинку по АДРЕСА_2 , йому невідомо.
Таким чином, свідки не змогли підтвердити факту проживання позивачки однією сім'єю разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, не менше п'яти років, відтак суд оцінює ці докази в сукупності із іншими письмовими доказами, що містяться в матеріалах даної справи.
При цьому позивачкою не надано доказів, що підверджують факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років до часу відкриття спадщини.
Також позивачка зазначає, що житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , побудований на відведеній в установленому порядку земельній ділянці, прийнятий в експлуатацію, зареєстрований в міській раді Олевської об'єднаної територіальної громади, однак в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт належності житлового будинку померлому у ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 або померлій у ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .
Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що вимога визнати за позивачкою право власності на спадкове майно, що залишилося після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а саме житловий будинок та надвірні побудови, що знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, ґрунтується лише на припущеннях, жодного належного доказу позивачкою не надано, обставини зазначені позивачкою не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 77-81, 89, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до міської ради Олевської об'єднаної територіальної громади про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 20.02.2020 року.
Суддя: М. В. Ковальчук