Справа №295/2973/20
Категорія 31
2/295/1451/20
12.03.2020 року суддя Богунського районного суду м. Житомира Полонець С.М. розглянувши матеріали позовної заяви Житомирської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі, відшкодування витрат на утримання орендованого приміщення та пені, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу по орендній платі та відшкодуванню витрат на утримання орендованого приміщення згідно договору оренди №57/15 в розмірі 11158,87 грн., а також пеню - 1017,26 грн., всього - 12176,13 грн.
Вирішуючи питання прийняття відкриття провадження по справі суддею встановлено, що підстави для її розгляду в порядку цивільного судочинства відсутні з огляду на наступне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року, яким чинні Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у редакції вищевказаного Закону (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України (тут і далі у редакції вищевказаного Закону).
Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» передбачено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
У відповідності до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованихЦивільний кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, підлягають розгляду господарським судом.
Із договору оренди від 03.07.2015 року та додаткових угод, вбачається що вони укладені між Житомирською автомобільною школою Товариства сприяння обороні України та ФОП ОСОБА_1 .
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-1V, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до усталеної прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.10678 року). Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні «Занд проти Австрії», що згадувалося раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (..) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів(..).
Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
Враховуючи викладене вище, даний позов виник при виконанні правочину у господарській діяльності, укладеного між юридичною особою та фізичною особою підприємцем, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Згідно п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Наявність ухвали про відмову у відкритті провадження не позбавляє позивачів права на звернення до суду за вирішенням цього спору у порядку господарського судочинства.
Керуючись ст.ст. 19, 186, 259-261 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження за позовом Житомирської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі, відшкодування витрат на утримання орендованого приміщення та пені.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: