справа № 165/197/19
провадження №2/165/19/20
02 березня 2020 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого Ференс-Піжук О.Р.,
за участю секретаря Пилипчук М.В.,
позивача-відповідача ОСОБА_1 ,
представника позивача-відповідача ОСОБА_2 . ОСОБА_3 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням,-
встановив:
25 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю.
Вимоги мотивує тим, що їй та відповідачу ОСОБА_6 належить на праві приватної спільної часткової власності квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.11.2015 та 07.02.2019. У вказаній квартирі зареєстрована позивач, відповідач ОСОБА_7 та їх неповнолітній син ОСОБА_8 , 2004 року народження. Відповідач ухиляється від виконання обов'язків по утриманню даного житла та вдається до протиправних дій щодо неї та належного їй майна, яке знаходилося в квартирі. У зв'язку з цим позивач з неповнолітнім сином змушена тимчасово проживати за іншою адресою. Зазначає, що їй та відповідачу належить по Ѕ частині часток у вказаній трикімнатній квартирі, житлова площа якої становить 36,9 кв. м. Кімната № НОМЕР_1 площею 7,75 кв.м. є ізольованою, кімната №2-а площею 12.02 кв.м. суміжною, а кімната №3-а площею 17,13 кв.м. - прохідною. Оскільки вони з відповідачем, як співвласники, не можуть добровільно вирішити питання користування житлом, ОСОБА_1 звернулась в суд з вимогою встановити порядок користування квартирою. Враховуючи, що з нею проживає неповнолітній син ОСОБА_9 , який зареєстрований у квартирі як користувач, просить суд встановити такий порядок користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : виділити ОСОБА_1 та неповнолітньому сину співвласників ОСОБА_9 у користування житлову кімнату (прохідну) № 3-а площею 17,13 кв.м. з балконом площею 2,76 кв.м.; житлову кімнату (суміжну) № НОМЕР_2 площею 12,02 кв.м.; виділити ОСОБА_4 у користування ізольовану житлову кімнату АДРЕСА_2 площею 7,75 кв.м.; залишити у загальному спільному користуванні співвласників кухню площею 5,76 кв.м.; вбиральню (сполучену з ванною) площею 3,42 кв.м.; вбудовану шафу площею 0,4 кв.м.; коридор. Просить також стягнути з відповідача судові витрати по справі.
13 травня 2019 року відповідач ОСОБА_7 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням із вимогою встановити такий варіант користування житлом: у користування позивача за зустрічним позовом, його дружини та малолітньої дитини просить виділити житлову кімнату № АДРЕСА_3 площею 17.13 кв.м. з балконом. У користування відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 з неповнолітнім сином сторін пропонує виділити житлову кімнату АДРЕСА_2 площею - 7.75 кв.м. та житлову кімнату № 2 площею 12.02 кв.м. У загальному користуванні просить залишити кухню, вбиральню, ванну кімнату та коридор. Також просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені у справі судові витрати.
ОСОБА_7 зустрічні вимоги мотивує тим, що йому та відповідачу ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності квартира,яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що зазначені ОСОБА_1 обставини, не відповідають дійсності, оскільки він проживав у спірній квартирі зі своєю новою сім'єю в кімнаті № 3-а і для створення відповідних умов для проживання двох сімей було встановлено двері між кімнатами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 і в подальшому планувалося облаштування проходу, що остаточно відокремило би ці дві кімнати від кімнати № АДРЕСА_3 та був би фактично створений окремий житловий блок для проживання відповідача ОСОБА_10 з їх спільним сином. Враховуючи також, що частки власності сторін є рівними, тобто кожному належить по Ѕ частині даного житлового приміщення, просить суд встановити запропонований ним вищезазначений порядок користування спільною квартирою, що найбільш об'єктивно враховуватиме баланс інтересів кожного із співвласників.
У судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_11 первісний позов підтримали в повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав, просять його задоволити. Пред'явлений зустрічний позов не визнали, заперечили щодо його задоволення. ОСОБА_1 наголосила, що вона та ОСОБА_7 є співвласниками квартири, де окрім них також зареєстрований син сторін, який є користувачем житла. Зазначила, що нова дружина відповідача за первісним позовом та їх малолітня дитина не зареєстровані у вказаній квартирі і проживали там нетривалий час, вселившись туди без її згоди, як другого співвласника. Звертає увагу суду, що вона в жодному випадку не дасть згоди на вселення у квартиру дружини відповідача за первісним позовом, тому доводи позивача за зустрічним позовом вважає безпідставними. Зазначила, що останній, зайнявши самовільно кімнату № 3 площею 17.13 кв.м. перекрив їй доступ до кімнати № 2 площею 12.02 кв.м., на свій розсуд розпорядився її майном, демонтував розетки, сантехніку, привівши квартиру у стан, що непридатний для проживання та виїхав звідти разом з сім?єю і до сьогоднішнього дня там не проживає. У разі виділення ОСОБА_6 кімнати № 3, яка є прохідною, вона буде позбавлена можливості користуватися кімнатою № 2 площею 12.02 кв.м. При цьому просить врахувати, що неповнолітній син сторін не може проживати в одній кімнаті з матір?ю. Тому вважає первісний позов підставним і просить його задоволити, а у зустрічному позові відмовити повністю.
Відповідач-позивач ОСОБА_7 у судове засідання не з?явився, подав суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності, у зв'язку з перебуванням за межами області, первісний позов не визнає, зустрічний позов підтримує в повному обсязі.
Дослідивши письмові докази справи, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення частково, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.11.2015 та 07.02.2019 квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , де зареєстроване їх постійне місце проживання. В квартирі також зареєстрований неповнолітній син сторін ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4, 46, 49-51). Факт належності ОСОБА_1 Ѕ частини даної квартири підтверджується також рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 11.09.2015 (а.с.5-6).
Згідно з паспортом квартири та технічною характеристикою, квартира АДРЕСА_5 розташована на 1-му поверсі 5-ти поверхового будинку та складається з 3-х кімнат житловою площею 36,9 кв.м., в тому числі: перша кімната площею 7,75 кв.м., друга кімната площею 12,02 кв.м., третя кімната площею 17,13 кв.м.; кухня площею 5,76 кв.м., вбиральня (сполучена з ванною) площею 3,42 кв.м., вбудована шафа площею 0,4 кв.м., балкон площею 2,76 кв.м., загальна площа квартири складає 49,24 кв.м. (а.с.7).
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно із положеннями статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
У відповідності до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має прав використовувати його для промислового виробництва.
Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння, користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
В п.14 Постанови від 22 травня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» Пленум Верховного Суду роз'яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності, підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі.
В судовому засіданні встановлено, що між сторонами існує спір про порядок користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
При визначенні порядку користування спільною квартирою суд враховує такі обставини: хто користувався квартирою до виникнення спору, чи користуються сторони квартирою на даний час, наявність кількість співвласників квартири, розмір часток, що належить кожному співвласнику, жилу площу та розташування окремих кімнат, а також інші обставини, які існують на час розгляду справи судом.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає за необхідне визначити наступний порядок користування квартирою за адресою:АДРЕСА_1 : виділити ОСОБА_1 та неповнолітньому сину співвласників ОСОБА_9 у користування житлову кімнату (суміжну) № НОМЕР_2 площею 12,02 кв.м.; виділити ОСОБА_4 у користування житлову кімнату № АДРЕСА_2 площею 7,75 кв.м.; залишити у спільному загальному користуванні співвласників: житлову кімнату (прохідну) № 3-а площею 17,13 кв.м. з балконом площею 2,76 кв.м.; кухню площею 5,76 кв.м.; вбиральню (сполучену з ванною) площею 3,42 кв.м.; вбудовану шафу площею 0,4 кв.м.; коридор.
Суд приходить до висновку, що визначення порядку користування квартирою таким чином не буде обмежувати чи порушувати законні права та інтереси жодного із співвласників.
При цьому суд враховує, що теперішня дружина та малолітня дитина ОСОБА_5 не зареєстровані у спірній квартирі. Співвласник квартири ОСОБА_1 заперечує стосовно вселення туди дружини ОСОБА_13 . Судом встановлено, що ОСОБА_7 з новою сім'єю у спірній квартирі у даний час не проживає, а тому суд не вбачає підстав враховувати при вирішенні спору доводи ОСОБА_5 у цій частині зустрічного позову.
Доводи позивача за зустрічним позовом про об'єктивність запропонованого ним порядку користування спільною квартирою, який найбільше враховуватиме баланс інтересів кожного зі співвласників, є необґрунтованими, а тому суд їх до уваги взяти не може.
Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням слід відмовити за його безпідставністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача ОСОБА_5 пропорційно розміру задоволених позовних вимог 384,20 грн. судового збору та 450 грн. витрат, понесених позивачем за надання правової допомоги адвокатом.
Керуючись ст. 141, ст.142, ст.258, ст.259, ст.263, ст.264 ЦПК України, на підставі ст. ст. 356, 358, 383 Цивільного кодексу України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.
Визначити порядок користування житловою квартирою за АДРЕСА_5 :
- виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та неповнолітньому сину співвласників ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у користування житлову кімнату (суміжну) № НОМЕР_2 площею 12,02 кв.м.;
- виділити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , у користування житлову кімнату АДРЕСА_2 площею 7,75 кв.м.;
-залишити у спільному загальному користуванні співвласників: житлову кімнату (прохідну) № 3-а площею 17,13 кв.м. з балконом площею 2,76 кв.м.; кухню площею 5,76 кв.м.; вбиральню (сполучену з ванною) площею 3,42 кв.м.; вбудовану шафу площею 0,4 кв.м.; коридор.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованийта проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. судового збору та 450 (чотириста п'ятдесят) грн. витрат, понесених позивачем за надання правової допомоги адвокатом.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд Волинської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 12 березня 2020 року.
Головуючий підпис
Згідно з оригіналом
Суддя О.Р.Ференс-Піжук