Справа № 168/154/20
Провадження № 6/168/2/20
11 березня 2020 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі
головуючого судді Хаврони О.Й.,
секретар судового засідання - Островерха Т.С.,
розглянувши в судовому засіданні в смт. Стара Вижівка Волинської області в залі суду подання головного державного виконавця Старовижівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Бащука Сергія Миколайовича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа,
Головний державний виконавець Старовижівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Бащук С.М. звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.
Вимоги обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні у Старовижівському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебуває виконавче провадження № 59818238 від 15.08.2019 р., по примусовому виконанні виконавчого листа № 757/33758/15-ц від 26.10.2015 р. Печерського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «СуперКредит» боргу в сумі 9651,24 грн. Відповідно до ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавцем 15.08.2019 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено боржнику для виконання. Конверт Укрпошти повернувся з відміткою (не вручено). Рішення боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на виконання рішення не здійснено. Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно з інформацією, наданою на запити, транспортні засоби, земельні ділянки, нерухоме майно за боржником не зареєстровані, не зареєстрований як отримувач пенсії, відсутні відомості про місце роботи, про доходи та про відкриті рахунки боржника. Виконавцем 15.08.2019 р., 31.01.2020 р., 03.03.2020 р. на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак боржник на виклик державного виконавця до не з'явився, про причини неявки не повідомив виконавця, декларації не подав, законні вимоги державного виконавця не виконав. Крім того, як було встановлено, ОСОБА_1 неодноразово перетинала кордон. У поданні державний виконавець зазначає, що рішення не виконано, боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення, державний виконавець вважає, що наявні підстави для обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .
У судове засідання державний виконавець не з'явися, начальник Старовижівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Прохорчук С.Ф. подав заяву в якій просить розгляд подання проводити без участі державного виконавця, подання підтримує та просить його задовольнити.
Враховуючи, що в судове засідання всі учасники судового розгляду не з'явилися, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши подання, дослідивши копії матеріалів виконавчого провадження, що містяться у матеріалах справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження, та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити з таких підстав.
Згідно з ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець зобов'язаний звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді обмеження у праві виїзду не за сам факт невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
У судовому засіданні досліджено надані суду докази, зокрема: виконавчий лист виданий Печерським районним судом м. Києва; постанову про відкриття виконавчого провадження; повідомлення про надсилання боржникові копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження; запит державного/приватного виконавця; інформацію, що за боржником трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні, причіпні та начіпні машини не зареєстровано; інформацію щодо відсутності земельних ділянок; відомості про відсутність на праві власності об'єктів нерухомого майна; інформацію про перетин державного кордону; інформацію про зареєстроване місце проживання боржника; виклики державного виконавця; відповідь з ІС ДП «НАІС», згідно якої за боржником транспортні засоби не зареєстровані; інформацію про відсутність осіб-боржників, які отримують пенсії; інформацію про відсутність осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи; постанову про арешт коштів боржника; постанову про арешт майна боржника; постанову про стягнення виконавчого збору; постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
На думку державного виконавця ці докази підтверджують ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань.
Однак, на переконання суду, надані виконавцем докази свідчать лише про наявність боргу та містять відомості про майновий стан боржника.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про те, що: ОСОБА_1 відомо про відкрите виконавче провадження, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження їй не вручена (а.с. 6 на звороті); боржник не з'являється на виклики державного виконавця без поважних причин (доказів отримання нею викликів немає); має намір залишити територію України з метою уникнення відповідальності за борговими зобов'язаннями.
Державним виконавцем не було надано суду жодних доказів, які свідчили про те, що боржник отримала вищевказані виклики, які надсилалися боржнику на адресу зазначену у виконавчому документі ( АДРЕСА_1 ). Виконавець не здійснив жодних дій для перевірки факту проживання ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_2 ), а також немає доказів здійснення виходів за адресою зазначеною у виконавчому документі ОСОБА_1 .
Отже, в поданні державним виконавцем не наведено жодних документально підтверджених обставин, які об'єктивно свідчили б про цілеспрямоване ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на неї рішенням грошових зобов'язань при наявності у неї такої можливості та про намір останньої вибути за межі України саме з цією метою.
Ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Оскільки, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що наміру ОСОБА_1 в ухиленні від виконання зобов'язання не встановлено, а тому підстав для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон немає.
Крім того суд зазначає, що порядок тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України визначений в ст. 441 ЦПК України, а не в ст. 377-1 ЦПК України, на яку в обґрунтування свого клопотання посилається державний виконавець, та яка в чинній редакції ЦПК України взагалі відсутня.
На підставі викладеного, керуючись ст. 441 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, і виїзду в Україну громадян України», ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд
У задоволенні подання головного державного виконавця Старовижівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Бащука Сергія Миколайовича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання її тексту, шляхом подання апеляційної скарги через Старовижівський районний суд Волинської області.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їм відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 11.03.2020 р.
Суддя О. Й. Хаврона