Справа № 161/17954/18
Провадження № 1-кп/161/16/20
м. Луцьк 12 березня 2020 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку кримінальне провадження № 12017030010005580 від 03.12.2017 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.345 ч.2 КК України, -
В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.345 ч.2 КК України.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.05.2019 року обвинуваченого ОСОБА_4 оголошено в розшук, надано дозвіл на його затримання, з метою розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а судове провадження зупинено до розшуку обвинуваченого.
12.03.2020 року до суду надійшло повідомлення т.в.о. начальника Луцького ВП ГУНП у Волинській області про те, що місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_4 працівниками поліції встановлено та доставлено до суду.
В судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці, із застуванням електронного засобу контролю та покладенням обов'язків, що зазначено в клопотанні.
Заслухавши думку учасників процесу, з приводу заявленого клопотання, зокрема, прокурора, який клопотання підтримав та просив задовольнити, думку самого обвинуваченого, який заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та зобов'язався в подальшому прибувати до суду на першу вимогу, проаналізувавши матеріали судового провадження, суд вважає, що клопотання прокурора до задоволення не підлягає.
Враховуючи ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_4 в порядку ст.89 КК України не судимий, в даний час обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.345 ч.2 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відносится до категорії злочинів середньої тяжкості, однак ОСОБА_4 має постійне місце проживання, в судовому засіданні зобов'язався прибувати до суду на першу вимогу, тому суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання, слід відмовити, однак з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого під час судового слідства, суд вважає, що до ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, із покладенням виключно нижчезазначених обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Також, враховуючи, що дане судове провадження було зупинене до розшуку обвинуваченого, тому суд вважає за необхідне відновити судовий розгляд даного кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 181, 194, 335, 369, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці, із застуванням електронного засобу контролю та покладенням обов'язків, що зазначено в клопотанні - залишити без задоволення.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на 2 (два) місяці, а саме до 12.05.2020 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки, що передбачені ст.194 КПК України:
- прибувати до суду на першу вимогу, а в разі неможливості прибути через поважні причини - завчасно повідомити про це суд;
- не відлучатися з с. Повурськ Ковельського району Волинської області, де проживає ОСОБА_4 , без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Обов'язки визначенні даною ухвалою суду, покладаються на обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст.194 КПК України на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжено за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відновити судовий розгляд даного кримінального провадження.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.