Справа № 158/3457/19
Провадження № 2/0158/160/20
04.03.2020 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області
в складі: головуючої - судді Підгорного І.І.
за участю секретаря - Сороки І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" адвокат Фацул М.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивує тим, що 25.12.2016 року між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 5000 грн.
Відповідач ОСОБА_1 скориставшись кредитними коштами, свої зобов'язання, щодо погашення кредитної заборгованості не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 29.11.2019 року складає 9909,55 грн., з яких: заборгованість за кредитом 5063,96 грн., заборгованість по процентам 4545,59 грн., заборгованість за комісією 300 грн.
Тому просить стягнути з відповідача на користь АТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 9909,55 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.01.2020 року відкрито провадження у вищевказаній справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
25.02.2020 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив, згідно якого позовні вимоги не визнає, заперечує щодо стягнення з неї заборгованості в користь банківської установи, оскільки кредитного договору з відповідними умовами, тарифами з банком не підписувала. Разом з тим, мотивуючи свої позовні вимоги позивачем не було надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що йому було надано за вказаним договором кредитні кошти та не зазначено розмір кредиту. На підставі зазначеного, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ч.ч.1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою-споживачем банківських послуг (ч.1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів").
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 № 75 (далі - Положення), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з п.22 ч.1 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді Пропозиції укласти договори (оферта), оскільки Пропозиція укласти договори (оферта) це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач не надав суду кредитного договору від 25.12.2016 №200757076001, а надані ним копії анкети клієнта та заяви від 25.12.2016 №200757076001 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, не є належним доказом укладення договору та усіх істотних його умов, оскільки не містить детальних умов кредитування.
Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду України (постанова від 03.07.2019, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) визначено, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Зазначений висновок також підтриманий постановою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року по справі №621/74/19 та постанові від 25 вересня 2019 року по справі 490/4626/16-ц.
Так, суду позивачем на підтвердження позовних вимог надана роздрукована з сайту банку Публічна пропозиція ПАТ "ПУМБ" на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 01.10.2016 року): яка містить вказівки на процентну ставку, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів строк дії договору, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію ПАТ "ПУМБ" на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву від 25.12.2016 №200757076001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ "ПУМБ", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, про що зазначено і в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ "Перший Український Міжнародний Банк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Інші надані банком документи (Загальні Умови, Публічна пропозиція на укладення Договору) не містять підпису відповідача.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 08 листопада 2019 року, справа № 601/2076/16-ц, провадження № 61-29772св18, постанова від 13 листопада 2019 року, справа № 552/1846/16-ц, провадження № 61-21504св18).
В матеріалах справи відсутні докази щодо письмової домовленості сторін про надання відповідачу на підставі Заяви від 25.12.2016 №200757076001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ "ПУМБ" кредитних коштів у розмірі та на умовах, встановлених Публічною пропозицією ПАТ "ПУМБ" на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також обов'язку позичальника повернути кредит та сплатити проценти.
Крім того, у Заяві від 25.12.2016 №200757076001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ "ПУМБ", відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови кредитування, відсутність у кредитному договорі домовленості сторін про сплату штрафних санкцій за користування кредитними коштами, надані банком Пропозиції укласти договори (оферта) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Позивачем не надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору, а саме видачі Банком коштів (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо), оскільки за нормами п. 2 ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України кредитний договір є укладений з моменту передання грошей.
Обов'язок доведення наявності заборгованості у боржника покладається на кредитора, який звертається до суду за захистом свого порушеного права - стягнення заборгованості, звернення стягнення тощо.
У зв'язку з наведеним, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає, що в позові АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, слід відмовити.
На підставі наведеного, ст.ст. 256, 257-261, 267 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ: 14282829.
Представник позивача - Фацул Марія Валеріївна, адреса: м. Київ, вул. Р.Окіпної, буд. 8 Б.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Гусятинським РВ УМВС України у Тернопільській області 05.10.1999 року, ІНПП: НОМЕР_2 .
Суддя
Ківерцівського районного суду І.І.Підгорний