Справа № 263/1000/20
Провадження № 2/263/1116/2020
12 березня 2020 року м. Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Музики О.М.,
за участю секретаря Налісної Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 23 січня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій вона просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що вона є власником 15/50 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 15 червня 2016 року позивач надала згоду на реєстрацію у домоволодінні відповідача ОСОБА_2 Третя особа - ОСОБА_3 є співвласником указаного будинку. З моменту реєстрації відповідач не проживала жодного дня у належних позивачу 15/50 частини указаного будинку, її особисті речі у такому відсутні, участь в оплаті комунальних послуг не приймає. Посилаючись на вказані обставини, керуючись ч. 2 ст. 405 ЦК України, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач не скористалася своїм правом та відзив на позов на адресу суду не направила.
Рух справи.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 січня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.
Від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій вона заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 надала суду про розгляд справи за її відсутності, в якій вона визнала позовні вимоги у повному обсязі.
Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, причини своєї неявки суду не повідомила, про дату та час судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.
Судом установлено, що 01 листопада 2011 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу 15/50 частини житлового домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Бодягіною І.І.
Указані обставини також підтверджуються Витягом з Державного реєстру правочинів від 01 листопада 2011 року № 10587637.
Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 09 листопада 2011 року № 31972616, виданого МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації», 15/50 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою Управління з оформлення паспортних документів та реєстрації місця проживання Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 21 січня 2020 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Оцінка доказів.
За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Представлені суду докази відповідають змісту статей 77 - 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.
У суду відсутні мотиви, які є підставою для відхилення цих доказів.
Щодо правових підстав для вирішення заявленого спору по суті.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Враховуючи, що квартира є власністю позивача, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення ст. ст. 383, 405 ЦК України, ст. ст. 64, 150, 156 ЖК Української РСР.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла чи законом.
Отже, положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК Української РСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
На підставі викладеного, враховуючи, що позивачу належить на праві власності 15/50 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована відповідач, від якої до суду надійшла заява про визнання позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування 15/50 частини житлового приміщення, належних позивачу, підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Проте, положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, якщо відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.
На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про визнання позову, при подачі позову до суду ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., а суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, необхідно дійти висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову та стягнення з відповідача на користь позивача інших 50 відсотків судового збору.
Керуючись ст. ст. 64, 150, 156 ЖК Української РСР, ст. ст. 16, 385, 405 ЦК України, ст. ст. 5. 12, 13, 141, 206, 263-265, 280 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування 15/50 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, шляхом зобов'язання Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області повернути сплачений судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп., внесений ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , згідно з квитанцією від 21 січня 2020 року № 0.0.1591005446.1.
Роз'яснити позивачу, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, оригіналом платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору до бюджету
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про сторін у справі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , інші відомості відсутні.
Суддя О.М. Музика