ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 березня 2020 року Справа № 903/920/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Демидюк О.О.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Істамова І.В.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та ТОВ "Капітон Компані" на рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/920/18 (повний текст складено 03 грудня 2019 року, суддя Дем'як В.М.)
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані"
про стягнення 14312194,91 грн.
Рішенням господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/920/18 частково задоволено позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" про стягнення 14312194,91 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, код ЄДРПОУ 39711908) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором фінансового лізингу №4К16076ЛИ від 20 серпня 2016 року в розмірі 11 992 215 грн. 21 коп., в т. ч. 6 838 955 грн. 65 коп. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів, 5 153 259,57 грн. заборгованості з простроченої винагороди за користування майном та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 616 700 грн. В решті позову відмовлено.
Вказане рішення мотивоване тим, що наданий позивачем розрахунок заборгованості по лізингових платежах та по винагороді за користування предметом лізингу не відповідає умовам договору фінансового лізингу від 03 грудня 2018 року №4К16076ЛИ в частині зарахування лізингових платежів в погашення заборгованості. Суд з врахуванням досліджених та арифметично перевірених розрахунків нарахування розміру простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном та беручи до уваги висновок експерта дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача 5153259,57 грн. простроченої заборгованості за відсотковою винагородою, в частині суми 5192,14 грн. судом відмовлено за безпідставністю. Документально підтвердити розмір заборгованості по сплаті пені у розмірі 2314787,56 грн., визначеного в розрахунку ПАТ КБ "Приватбанк", станом на 03 грудня 2018 року за договором фінансового лізингу № 4К16076ЛИ від 20 серпня 2016 року не можливо.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - АТ КБ "Приватбанк" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/920/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2319979,70 грн. та ухвалити у вказаній частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що з урахуванням норм Закону України "Про банки і банківську діяльність", Цивільного кодексу України, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та за умовами договору банківського обслуговування, укладеним між відповідачем та АТ "Ощадбанк" філії Волинського обласного управління, саме на відповідача та на банк відповідача покладаються наслідки несвоєчасного зарахування коштів з поточного рахунку платника № НОМЕР_1 на рахунок отримувача, відкритий в АТ КБ "Приватбанк", з метою погашення заборгованості за договором лізингу, а відповідно й нарахування винагороди за користування предметом лізингу за фактичну кількість днів користування лізингом є правомірним, а звільнення від сплати зазначеної винагороди за період перебування коштів в розпорядженні банку платника є неправомірним.
Крім того, апелянт зазначає, що в порушення вимог статей 79, 86, 236 ГПК України судом першої інстанції під час розгляду справи не визначено самостійно суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не здійснено перевірки наданого позивачем розрахунку, не зобов'язано позивача надати більш детальний розрахунок заборгованості, належним чином не відхилено доводи позивача, викладені в письмових поясненнях на висновок експерта, щодо порядку нарахування та зарахування сплачених платежів. Отже висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення 23199979,70 грн. є таким, що не грунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 січня 2020 року у справі №903/920/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/920/18 та призначено дату судового засідання на 11 лютого 2020 року.
16 січня 2020 року від АТ КБ "Приватбанк" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке підписано фізичною особою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивача на підставі копії довіреності представника АТ КБ "Приватбанк" від 08 листопада 2019 року. Також до клопотання додано копію трудового договору від 07 липня 2011 року, копію наказу від 08 липня 2011 року №Э.DN-КП-2011-1336 "Про прийом на роботу", довідку від 16 січня 2020 року з місця роботи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 січня 2020 року у справі №903/920/18 клопотання АТ КБ "Приватбанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - ТОВ "Капітон Компані" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду та задовольнити клопотання про відстрочення сплати судового збору, скасувати рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/920/18 в частині стягнення з ТОВ "Капітон Компані" на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за договором фінансового лізингу №4К16076ЛИ від 20 серпня 2016 року в розмірі 11 992 215,21 грн., в т.ч. 6 838 955, 65 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів, 5 153 259,57 грн. заборгованості з простроченої винагороди за користування майном та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 616700 грн. та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ТОВ "Капітон Компані" в період з 03 грудня 2018 року по листопад 2019 року частково здійснювало оплату лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном, що підтверджується реєстром платіжних доручень та частково копіями платіжних доручень долучених до письмових пояснень від 13 травня 2019 року наданих на виконання ухвали господарського суду Волинської області від 03 травня 2019 року і не заперечується позивачем. Однак, судом першої інстанції повністю відхилено та не взято до уваги доводи відповідача щодо часткової оплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за користуванням майном, що врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів. Крім того, апелянт не погоджується з розміром витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, що підлягають стягненню на користь АТ КБ "Приватбанк".
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 січня 2020 року у справі №903/920/18 відмовлено ТОВ "Капітон Компані" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/920/18, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" на рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/920/18 залишено без руху.
21 січня 2020 року на виконання вимог вказаної ухвали від апелянта надійшло клопотання щодо усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2020 року у справі №903/920/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" на рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/920/18 та призначено розгляд апеляційної скарги на "11" лютого 2020 року.
Від АТ КБ "Приватбанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Капітон Компані", відповідно до якого позивач просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/920/18 в частині позовних вимог в сумі 843280 грн., що складаються з 533280 грн. винагороди за користування предметом лізингу та 310000 грн. винагороди за користування предметом лізингу із закриттям провадження у справі у вказаній частині та стягнення з ТОВ "Капітон Компані" судових витрат по сплаті судового збору в сумі 402017,08 грн.
Від відповідача - ТОВ "Капітон Компані" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній АТ КБ "Приватабанк" частині законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" просить відмовити.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10 лютого 2020 року для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" на рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/920/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 лютого 2020 року у справі №903/920/18 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" на рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/920/18 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів. Прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" до спільного розгляду з апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/920/18.
Від АТ КБ "Приватбанк" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з проханням доручити її проведення одному із суддів зазначених в клопотанні.
Листом №903/920/18/560/20 від 28 січня 2020 року АТ КБ "Приватбанк" було повідомлено, що вирішення вказаного клопотання відбудеться після фактичного виходу суддів Павлюк І.Ю. та Демидюк О.О. на роботу.
10 лютого 2020 року обставини, які унеможливили розгляд клопотання про відеоконференцію відпали, а тому колегією суддів розглянуто подане АТ КБ "Приватбанк" клопотання та відмовлено у його задоволенні.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2020 року у справі №903/920/18 розгляд апеляційних скарг відкладено на 10 березня 2020 року. Зобов'язано АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Капітон Компані" надати колегії суддів через канцелярію суду до судового засідання, відповідно детальний розрахунок та контррозрахунок заборгованості згідно договору №4К16076ЛТ від 20 серпня 2018 року.
21 лютого 2020 року від АТ КБ "Приватбанк" надійшла заява про долучення до матеріалів справи детального розрахунку заборгованості по справі №903/920/18 та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 25 лютого 2020 року клопотання АТ КБ "Приватбанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №903/920/18 задоволено. Доручено Центральному апеляційному господарському суду проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №903/920/18, яке призначене на 10 березня 2020 року об 10:30 год.
Безпосередньо в судовому засіданні 10 березня 2020 року, яке проводилось у режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України представник позивача повністю підтримала вимоги і доводи викладені у апеляційній скарзі АТ КБ "Приватбанк", проти апеляційної скарги ТОВ "Капітон Компані" частково заперечила. В судовому засіданні було заслухано пояснення спеціаліста АТ КБ "Приватбанк" - ОСОБА_1 стосовно детального розрахунку заборгованості.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2016 року між ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", що підтверджується пунктом 1.7. Статуту (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №519 від 21 травня 2018 року, погодженого НБУ 11 червня 2018 року, та ТОВ "Капітон Компані" як лізингоодержувачем було укладено договір фінансового лізингу №4К16076ЛИ (надалі- договір), згідно з пунктом 1.1. якого банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу.
У пункті 1.2. договору сторони узгодили, що вартість майна становить 45 177 000 грн.
За змістом пункту 3.1. договору передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно з актом прийому-передачі майна, зазначеним у додатку №3.
Як встановлено, АТ КБ "Приватбанк" свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно лізингоодержувачу, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 20 серпня 2016 року (додаток №3 до договору). Об'єкт лізингу був переданий позивачем відповідачу у придатному для використання стані 20 серпня 2016 року.
Договір фінансового лізингу та акт приймання-передачі майна були підписані із використанням електронного цифрового підпису, про що сторони домовились в угоді використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 19 серпня 2016 року, що узгоджується з приписами частини 3 статті 207 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 6.2.11. договору лізингоодержувач зобов'язався сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)"; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банку, безпосередньо пов'язані з цим договором.
Пунктом 6.2.8. договору на лізингоотримувача покладено обов'язок не зменшувати сум лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору.
Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком №2 (пункт 2.1. договору).
Додатковою угодою від 25 серпня 2016 року внесено зміни до пункту 4.2 договору та визначено, що протягом усього терміну дії цього договору лізингоодержувач має право передавати в оренду предмет лізингу; лізингоодержувачу забороняється без згоди банка передавати майно у сублізниг, у позику, або будь-яким іншим способом третій стороні (за виключенням оренди), передавати в заставу або відчужувати у будь-якій спосіб. Лізингоодержувач (боржник) у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою банку. За згодою банку виконання обов'язків лізингоодержувача може бути покладено на іншу особу. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку лізингоодержувача іншою особою цей обов'язок лізингоодержувач повинен виконати сам.
Разом з тим, додатковою угодою до договору фінансового лізингу сторони внесли зміни у підпункт 2.3.2 та виклали у такій редакції: відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку 2; та фіксований розмір винагороди за користування майном, що складає 14 897 000 грн в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку 2.
Відповідно до додаткової угоди від 04 листопада 2016 року сторони узгодили зміну з 07 листопада 2016 року розміру відсоткової винагороди на 10,5% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку №2 та фіксований розмір винагороди за користування майном, що складає 37 356 000 грн. в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку 2, та підпункті 2.3.3 виклали у такій редакції у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 21 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку №2.
Графіком лізингових платежів (додаток №2 до договору) сторони передбачили 85 періодів сплати лізингових платежів, які починаються із 25 вересня 2016 року та закінчуються 25 липня 2024 року.
Дата кожного лізингового платежу припадає на 25 число кожного поточного місяця.
З дослідженого колегією суддів вбачається, що відповідач сплачував лізингові платежі, що підтверджується банківськими виписками, однак не у повному обсязі згідно графіку платежів, затвердженого обома контрагентами, у зв'язку з чим станом на 03 грудня 2018 року виникла прострочена заборгованість по лізинговому платежу в сумі 6 838 955,64 грн., яка відповідачем не спростована.
Як зазначає позивач, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" в порушення умов договору №4К16076ЛИ від 20 серпня 2016 року зобов'язання щодо сплати щомісячних лізингових платежів виконував з порушенням встановлених додатком №2 "Графік лізингових платежів" до договору №4К16076ЛИ строків, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу до сплати: 5 158 451 грн. 71 коп. простроченої заборгованості винагороди за користування майном, 2 314 787 грн. 56 коп. пені за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості по лізингових платежах та по винагороді за користування предметом лізингу не відповідає умовам договору фінансового лізингу від 03 грудня 2018 року № 4К16076ЛИ в частині зарахування лізингових платежів в погашення заборгованості. Суд з врахуванням досліджених та арифметично перевірених розрахунків нарахування розміру простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном та взявши до уваги висновок експерта дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача 5 153 259,57 грн. простроченої заборгованості за відсотковою винагородою, в частині суми 5192,14 грн. відмовлено за безпідставністю.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що документально підтвердити розмір заборгованості по сплаті пені у розмірі 2 314 787,56грн., визначеного в розрахунку ПАТ КБ "Приватбанк", станом на 03 грудня 2018 року за договором фінансового лізингу №4К16076ЛИ від 20 серпня 2016 року не можливо. З банківських виписок вбачаються нарахування пені на суму прострочених лізингових платежів, оскільки ці суми банком зазначені та прослідковуються в розрахунку заборгованості, проте не вбачається, які суми пені нараховані за сплату відсотків та підвищених відсотків. Окрім того, в деяких виписках через неякісні копії взагалі не вбачаються дані щодо періоду нарахувань та сум. При цьому, з розрахунку заборгованості також не вбачається нарахування пені окремо по кожному виду зобов'язань, а лише в межах однієї суми. Окрім того, не видається за можливе обґрунтувати базу для нарахування пені за несвоєчасне погашення відсотків, оскільки в розрахунку не міститься детального опису (даних) щодо розміру відсотків, винесених на прострочення.
Однак, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне.
Відповідно до статей 806, 807, 809 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що Лізингодавець зобов'язаний: 1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; 2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; 3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; 4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором.
Згідно статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний: 1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; 2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати лізингові платежі; 4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; 5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; 6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; 7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором. Лізингоодержувач може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строки оплати лізингових платежів узгоджені сторонами в графіку лізингових платежів, що є додатком до договору і містить чіткі дати оплати кожного платежу.
Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 договору відсоткова винагорода за користування майном становить у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів за користування майном та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений у Додатку №2.
У випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку №2 (підпункт 2.3.3 пункту 2.3).
Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати банку винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)", лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна), відсоткову винагороду за користування майном, винагороду за користування майном, отриманим в лізинг, інші витрати банку, безпосередньо пов'язані за цим договором (підпункт 6.2.11 пункту 6.2 розділу 6 договору №4К16076ЛИ).
04 листопада 2016 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Капітон Компані" укладена Додаткова угода до договору №4К16076ЛИ, якою, зокрема, з 07 листопада 2016 року змінено та викладено у наступній редакції наступні підпункти розділу 2 "Лізингові платежі":
Підпункт 2.3.2 пункту 2.3: відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 10,5% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів за користування майном та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений у Додатку №2 та фіксований розмір винагороди за користування майном, що складає 14 897 000,00грн. - в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений у Додатку №2;
Підпункт 2.3.3 пункту 2.3: у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 21% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2.
Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_2 станом на 03 листопада 2018 року несплачена заборгованість відповідача за винагородою за користування предметом лізингу, яка мала бути сплачена по останній день місяця, складає 5 158 451,71 грн.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 01 квітня 2019 року у справі №903/920/18 було призначено судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій.
Висновком експерта встановлено, що розмір заборгованості станом на 03 грудня 2018 року лізингоодержувача ТОВ "Капітон Компані" перед позивачем з прострочених лізингових платежів за договором фінансового лізингу підтверджується у розмірі 6 838 955,65 грн.
Розмір заборгованості станом на 03 грудня 2018 року лізингоодержувача ТОВ "Капітон Компані" перед позивачем з простроченої винагороди підтверджується частково у розмірі 5153259,57 грн., а не в сумі 5158451,71 грн.
Розмір заборгованості станом на 03 грудня 2018 року по сплаті пені у розмірі 2314787,56 грн. документально підтвердити не вдається за можливе.
Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до статей 1066 - 1068 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, та за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів.
Статтею 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено відповідальність банків перед платником та отримувачем за порушення банком строків виконання доручень клієнтів.
Згідно платіжних доручень №54 від 27 вересня 2017 року на суму 200000 грн (платіж ініційовано відповідачем в АТ "Ощадбанк" після закінчення операційного банківського дня 27 вересня 2017 року, а позивачу платіж надійшов в наступний операційний банківський день - 28 вересня 2017 року), №63 від 28 вересня 2018 року на суму 33000 грн (платіж ініційовано 28 вересня 2018 року, а надійшов - 01 жовтня 2018 року), №72 від 30 листопада 2018 року на суму 30000 грн (ініційовано 30 листопада 2018 року, а надійшов - 03 грудня 2018 року), копії яких надано відповідачем на дослідження експертизи, рахунок з якого здійснювалось погашення заборгованості по сплаті відшкодування частини вартості предмету лізингу відкритий в АТ "Ощадбанк" філії Волинського обласного управління.
З урахуванням викладених норм та за умови договору банківського обслуговування, саме на відповідача та банк відповідача покладаються наслідки несвоєчасного зарахування коштів з поточного рахунку платника на рахунок отримувача відкритий в АТ КБ "Приватбанк" з метою погашення заборгованості за договором лізингу, а відповідно й нарахування винагороди за користування предметом лізингу за фактичну кількість днів користування лізингом є правомірним, а звільнення від сплати зазначеної винагороди за період перебування коштів в розпорядженні банку платника є неправмоірним.
Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості по лізингових платежах та по винагороді за користування предметом лізингу відповідає умовам договору фінансового лізингу від 03 грудня 2018 року № 4К16076ЛИ, а тому стягненню з відповідача підлягає 5 158 451,71 грн. простроченої заборгованості за відсотковою винагородою.
З дослідженого колегією суддів вбачається, що відповідач сплачував лізингові платежі, що підтверджується банківськими виписками, однак не у повному обсязі згідно графіку платежів, затвердженого обома контрагентами, у зв'язку з чим станом на 03 грудня 2018 року виникла прострочена заборгованість по лізинговому платежу в сумі 6 838 955,64 грн., яка відповідачем не спростована.
Поряд з цим, ТОВ "Капітон Компані" в період з 03 грудня 2018 року по листопад 2019 року частково здійснювало оплату лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном, що підтверджується реєстром платіжних доручень /т.3, а.с.3/ та частково копіями платіжних доручень долучених до письмових пояснень від 13 травня 2019 року наданих на виконання ухвали господарського суду Волинської області від 03 травня 2019 року. Вказане також підтверджується наданими АТ КБ "Приватбанк" виписками про рух коштів по рахунку № НОМЕР_3 (облік відшкодування частини вартості предмету лізингу) та по рахунку № НОМЕР_2 (облік винагороди за користування предметом лізингу) /т.3, а.с.26-37/.
З дослідженого колегією суддів вбачається, що відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції було сплачено 533280 грн. відшкодування частини вартості предмету лізингу та 310000 грн. винагороди за користування предметом лізингу, про що не заперечується як позивачем так і відповідачем.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог в сумі 843280 грн., що складаються з 533280 грн. винагороди за сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна та 310000 грн. винагороди за користування предметом лізингу.
Крім того, звертаючись з позовом до суду, позивач просив також стягнути з відповідача 2314787,56 грн. пені за порушення грошового зобов'язання - несвоєчасну сплату лізингових платежів в рахунок вартості майна та несвоєчасну сплату винагороди за користування майном за період з 20 серпня 2017 року по 03 грудня 2018 року.
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові насліди встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання та сплата неустойки.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом та іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом частин 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 7.1. договору сторони узгодили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, лізингоодержувач сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Нарахування пені передбачено пунктом 7.10. договору, згідно з яким нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 років від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане лізингоодержувачем.
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені зазначивши, що документально підтвердити розмір заборгованості по сплаті пені у розмірі 2314787,56 грн., визначеного в розрахунку ПАТ КБ "Приватбанк", станом на 03 грудня 2018 року за договором фінансового лізингу № 4К16076ЛИ від 20 серпня 2016 року не можливо. Позивачем надано не якісні копії виписок банку за період з 27 вересня 2017 року по 26 вересня 2018 року, з 01 вересня 2018 року по 27 вересня 2018 року по особовому рахунку № НОМЕР_4 "Пеня по кредиту", в яких відображено нарахування банком пені по договору №4К16076ЛИ від 20 серпня 2016 року в загальній сумі: 2314487,56 грн. З банківських виписок вбачаються нарахування пені на суму прострочених лізингових платежів, оскільки ці суми банком зазначені та прослідковуються в розрахунку заборгованості, проте не вбачається, які суми пені нараховані за сплату відсотків та підвищених відсотків. Окрім того, в деяких виписках через неякісні копії взагалі не вбачаються дані щодо періоду нарахувань та сум. При цьому, з розрахунку заборгованості також не вбачається нарахування пені окремо по кожному виду зобов'язань, а лише в межах однієї суми.
Крім того, суд зазначив що ненадання банком згоди (дозволу) на передачу майна отриманого за договором фінансового лізингу у сублізинг унеможливило належне виконання відповідачем зобов'язань по договору, в свою чергу ігнорування звернень відповідача свідчить про те, що позивач відмовився прийняти належне виконання зобов'язань, запропонованим лізингоодержувачем.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне.
Відповідно до статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2020 року у справі №903/920/18 було зобов'язано АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Капітон Компані" надати колегії суддів через канцелярію суду до судового засідання, відповідно детальний розрахунок та контррозрахунок заборгованості згідно договору №4К16076ЛТ від 20 серпня 2018 року.
21 лютого 2020 року від АТ КБ "Приватбанк" надійшла заява про долучення до матеріалів справи детального розрахунку заборгованості по справі №903/920/18.
ТОВ "Капітон Компані" подано письмові пояснення №11 від 06 березня 2020 року у яких зазначено, що відповідач не має можливості здійснити та надати суду детальний контррозрахунок заборгованості, у зв'язку із складністю проведення такого розрахунку та відсутністю спеціальних знань у працівників товариства.
Колегією суддів перевірено здійснений АТ КБ "Приватбанк" детальний розрахунок заборгованості за договором №4К16086ЛИ від 16 вересня 2016 року /т.3, а.с.98-127/ та встановлено, що обгрунтованою до стягнення є пеня в межах позовних вимог в сумі 2314787,56 грн.
Безпідставними є посилання ТОВ "Капітон Компані" на помилковість зазначених розрахунків, оскільки відповідачем контррозрахунку не надано та не надано доказів допущення помилок банком.
Відповідно до пункту 2, статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Вирішуючи питання щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно пункту 4.2 договору передбачено, що протягом усього терміну дії цього договору лізингоодержувачу забороняється без згоди банка передавати майно у сублізинг, оренду, у позику, або будь-яким іншим способом третій стороні, передати в заставу або відчужувати у будь-якій спосіб. Лізингоодержувач (боржник) у зобов'язанні може бути змінений іншою особою (передавання боргу) лише за згодою банку. За згодою банку виконання обов'язків лізингоодержувача може бути покладено на іншу особу. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку лізингоодержувача іншою особою цей обов'язок лізингоодержувач повинен виконати сам
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач звертався до позивача з листами, а саме:
-за №19 від 28 вересня 2017 року з проханням зменшити розміри лізингових платежів за договором фінансового лізингу;
-за №20 від 20 жовтня 2017 року з проханням надати згоду (дозвіл) на передачу майна отриманого за договором фінансового лізингу у сублізинг на ПАТ "Укрнафта".
Разом з тим, ПАТ "Укрнафта" зі своєї сторони також зверталось з листами за №05-10 від 20 жовтня 2017 року, №05-15 від 30 листопада 2017 року до АТ КБ "Приватбанк" з пропозицією передати у фінансовий лізинг майно - АЗС, що є предметом даного договору фінансового лізингу.
Такі дії відповідача не свідчать про намір належним чином виконувати умови договору та забезпечити своєчасну сплату лізингових платежів і не є тими винятковими обставинами, які звільняють від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання.
Колегія суддів звертає увагу відповідача, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, яка здійснюється на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Договором №4К16086ЛИ від 16 вересня 2016 року банк наділений правом надавати згоду на передачу майна у сублізинг, однак це не є безумовним обов'язком та реалізується позивачем на власний розсуд.
Відтак, позовна вимога в частині стягнення пені в сумі 2314787,56 грн є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Поряд з цим, господарський суд Волинської області в оскаржуваному рішенні від 02 грудня 2019 року зазначив, що за приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог та присудив до стягнення з ТОВ "Капітон Компані" на користь АТ КБ "Приватбанк" 661700 грн. судових витрат по сплаті судового збору.
Однак, згідно оскаржуваного рішення у справі №903/920/18 позов було задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ "Капітон Компані" на користь АТ КБ "Приватбанк" 11992215,21 грн. заборгованості.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір, що підлягав стягненню з ТОВ "Капітон Компанія" на користь АТ КБ "Приватбанк" мав становити 179883,23 грн (14 312 194,91 грн. загальна сума позовних вимог, 11 992 215,21 грн. сума задоволених позовних вимог, 214 682,92 грн. судовий збір сплачений позивачем за подання позовної заяви).
Враховуючи вищевикладене, місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, висновки викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а відтак апеляційна скарга АТ КБ "Приватбанк" підлягає задоволенню, апеляційна скарга ТОВ "Капітон Компані" - частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 231, статтями 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/920/18 задоволити.
Апеляційну скаргу ТОВ "Капітон Компані" на рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/920/18 задоволити частково.
Рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/920/18 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, код ЄДРПОУ 39711908) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором фінансового лізингу № 4К16076ЛИ від 20 серпня 2016 року в розмірі 13 468 914,91 грн., в тому числі 6 305 675,65 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів, 4 843 259,57 грн. заборгованості з простроченої винагороди за користування майном, 2 314 787 грн. 56 коп. пені за порушення грошового зобов'язання, 179 883,23 грн. судового збору за подання позовної заяви, 52 199,54 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Закрити провадження в частині позовних вимог в сумі 843280 грн., що складаються з 533280 грн. винагороди за сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна та 310000 грн. винагороди за користування предметом лізингу.
Доручити господарському суду Волинської області видати наказ.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №903/920/18 повернути до господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "12" березня 2020 р.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.