вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" лютого 2020 р. Справа№ 924/242/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Поляк О.І.
Дідиченко М.А.
секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "СК "Продторг 2006"
на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2019 р. (повний текст складено 09.10.2019 р.)
у справі № 924/242/19 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)
за позовом приватного підприємства "СК "Продторг 2006"
до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області та Державної архітектурно-будівельної інспекції України
про стягнення 418 059,48 грн.,-
Приватне підприємство "СК "Продторг 2006" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області про стягнення 418 059,48 грн., з яких: 58 059,48 грн. збитків та 360 000,00 грн. упущеної вигоди (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 11.05.2019 р.).
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.05.2019 р. залучено до участі у справі співвідповідача - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, оскільки Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій є територіальним органом - структурним підрозділом апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.06.2019 р. справу № 924/242/19 передано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.
Позовні вимоги обґрунтовані понесеними позивачем витратами на здійснення ремонту приміщення за договором оренди від 08.02.2016 р. у розмірі 58 059,48 грн., а також 360 000,00 грн. упущеної вигоди, у зв'язку з неодержанням орендної плати у період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року на суму 360 000,00 грн. (15 000,00 грн. * 24 місяці), з підстав неправомірної бездіяльності відповідача-1 щодо невчинення дій з реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації, що встановлено в судовому порядку в адміністративній справі. За твердженням позивача такі збитки підлягають відшкодуванню з відповідачів - Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіального органу, солідарно.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2019 р. у справі № 924/242/19 відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем причинно-наслідкового зв'язку між неправомірним не вчиненням відповідачем дій з реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації та понесеними позивачем витратами на переобладнання належної позивачу квартири у нежитлове приміщення аптеки та неотримання доходів від здачі такого нежитлового приміщення в оренду третій особі. До такого висновку суд першої інстанції дійшов, проаналізувавши умови договору оренди з третьою особою та Декларацію про готовність до експлуатації об'єктів, за якими реконструйоване житлове приміщення у приміщення аптеки підлягало передачі орендарю не пізніше 31.12.2016 р., тоді як ремонтно-будівельні роботи позивач розпочав 29.12.2016 р. і завершив виконанням 21.04.2017 р.
Не погоджуючись з висновками та мотивами прийнятого судом рішення, приватне підприємство "СК "Продторг 2006" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.
За твердженням апелянта, неправомірна поведінка відповідача-1 була встановлена рішенням суду в адміністративній справі № 822/2012/17, що стало причиною невиконання позивачем договірних умов щодо передачі об'єкту нерухомого майна у користування орендареві, а також унеможливила користування цим об'єктом, оскільки приміщення з 2016 року по день розгляду даної скарги залишається не введеним в експлуатацію.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 19.12.2019 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 р. оголошено перерву до 29.01.2020 р.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2020 р., у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 р. оголошено перерву до 13.02.2020 р.
У судовому засіданні 13.02.2020 р. представник позивача вказував на обґрунтованість доводів апеляційної скарги, наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та задоволення позову.
Відповідачі не взяли участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду, неявка відповідачів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.02.2016 р. між приватним підприємством "СК "Продторг 2006" та товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" укладено договір оренди (договір), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендарю у строкове (протягом строку дії цього договору) платне користування (оренда) частину нежитлового приміщення, площею 68,7 кв.м. (об'єкт оренди), а орендар зобов'язується прийняти об'єкт оренди у строкове платне користування, в порядку та на умовах цього договору.
За умовами пункту 1.2 договору об'єкт оренди є власністю орендодавця, який підтверджує, що, ні об'єкт оренди, ні будь-яка його частина на момент укладення цього договору нікому іншому не продано, не подаровано, не відчужено іншим способом, не надано в іпотеку, не передано в оренду чи безоплатне користування, не є предметом обтяження, під забороною (арештом) не перебуває, права третіх осіб (права наймача, право застави, право довічного утримання тощо) щодо об'єкта оренди відсутні.
Пунктами 1.3, 1.5, 1.6, 1.8 договору визначено, що об'єкт оренди надається в оренду для розміщення аптеки; вартість об'єкта оренди складає 700 000,00 грн.; об'єкт оренди є власністю орендодавця на підставі договору купівлі-продажу квартири № 67 від 05.02.2016 р.; строк оренди становить 30 місяців з моменту складення акту приймання-передачі об'єкту в оренду.
Відповідно до пункту 2.1 договору об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди.
Згідно пунктів 4.2.1, 4.2.2, 4.2.6 договору орендодавець зобов'язується передати об'єкт оренди орендарю не пізніше 31.12.2016 р. в порядку, визначеному пунктом 2.1 договору; привести об'єкт оренди у стан придатний для використання, з метою розміщення аптечного закладу; здійснити за рахунок орендаря всі необхідні ремонтні та організаційні роботи, направлені на приведення приміщення у стан придатний для використання, відповідно до умов цього договору.
Орендна плата за календарний місяць користування об'єктом оренди складає 15 000,00 грн. та сплачується орендарем щомісячно, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендодавця, вказаний у договорі, не пізніше 10 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата. Нарахування орендної плати здійснюється з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди в користування та закінчується в день повернення об'єкта по акту приймання-передачі об'єкта оренди з користування (п.п. 5.1, 5.2 договору).
Зі змісту пункту 7.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом строку оренди, а у разі невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором - до повного їх виконання.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що в силу умов укладеного договору він взяв на себе зобов'язання зробити ремонт приміщення та привести його у стан, придатний для використання з метою створення аптечного закладу, за рахунок орендаря.
У межах цих зобов'язань орендодавцем виконано ремонтні роботи на загальну суму 58 059,48 грн., що підтверджується документами про купівлю матеріалів та інших матеріальних цінностей, необхідних для проведення ремонту.
Утім, таких документів матеріали справи не містять, і позивач їх суду першої інстанції не надав.
Наявний у справі рахунок Cчт/SH-0000735 від 21.02.2017 р. на суму 8 509,98 грн., виписаний ТОВ "Епіцентр К" платнику - Центральна фармацевтична компанія на придбання і резервування товару, як випливає з рахунку, дійсний три дні від дати його складання і без доказів здійснення фактичної оплати покупцем не свідчить про витрати, які понесені орендарем чи орендодавцем на ремонт приміщення.
Позивач звернувся до відповідача-1 із заявами про реєстрацію декларацій в порядку, передбаченому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Декларацію про початок будівельних робіт було зареєстровано 20.01.2016 р. за № ХМ082162022226, проте декларацію про готовність об'єкту до експлуатації відповідач відмовився реєструвати, що стало предметом розгляду в судовій справі № 822/3406/17.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.01.2018 р. у справі № 822/3406/17 за позовом приватного підприємства "СК" Продторг 2006" до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області № 72-Д від 24.10.2017 р.;
- визнано протиправним і скасовано рішення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області у формі листа за № ХМ 151173240996 від 17.11.2017 р. про повернення на доопрацювання декларації про готовність об'єкта до експлуатації;
- зобов'язано Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєструвати Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) щодо об'єкту: Реконструкція нежитлового приміщення під аптеку 30300, вул. Шевченка, 7, м. Ізяслав, Ізяславський район, Хмельницька область замовника: приватне підприємство "СК" Продторг 2006", 02225, м. Київ, Деснянський району, вул. Бальзака, будинок, 12;
- в решті позовних вимог відмовлено.
Зазначаючи, що вказане рішення адміністративного суду відповідачем-1 не виконано, а Декларація про готовність об'єкта до експлуатації - не зареєстрована, позивач стверджував, що така бездіяльність є протиправною та позбавляє можливості отримати дохід від передачі в орендне користування орендарю нерухоме майно за договором оренди. До того ж позивач поніс матеріальні втрати, які полягають у неотриманні орендної плати у період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. на суму 360 000,00 грн. (15 000,00 грн. * 24 місяці), та від здійснення ремонту приміщення, які відшкодовані позивачем орендарю у зв'язку з добровільним розірванням сторонами договору оренди, за додатковою угодою до договору оренди на суму 58 059,48 грн. відповідно до платіжного доручення № 186 від 12.03.2019 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, таке, що наносить шкоду, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавала шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу відповідальність настає незалежно від вини.
Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (статті 1174 Цивільного кодексу України).
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
За змістом статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання будівельних робіт виникає у замовника після подання ним повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1).
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 р. у справі № 822/2012/17 за позовом приватного підприємства "СК" Продторг 2006" до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування припису скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.09.2017 р. та задоволено адміністративний позов: визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 09.06.2017 р.
Під час розгляду вказаної справи було встановлено, що позивач 20.07.2016 р. звернувся до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області з декларацією про початок виконання будівельних робіт № ХМ 082162022226.
Отже, позивач отримав право здійснювати ремонтно-будівельні роботи з наступного дня після реєстрації декларації, а саме з 21.07.2016 р.
З Декларації про готовність до експлуатації об'єкту, підписаної керівником позивача, вбачається, що датою початку будівництва є 29.12.2016 р., а днем закінчення є 21.04.2017 р. (пункт 12 декларації), тож у відповідності до декларації позивач почав ремонтно-будівельні роботи за два дні до спливу встановленого пунктом 4.2.1 договору оренди кінцевого строку передачі приміщення орендарю.
Відповідно до умов укладеного 08.02.2016 р. між сторонами договору, виникнення у орендаря права користування об'єктом нерухомості поставлено у залежність від виконання позивачем обов'язку не пізніше 31.12.2016 р. передати придатне для використання приміщення орендарю за актом приймання-передачі. Отже, договір укладений під відкладальною умовою, з настанням якої у сторін мали виникнути цивільні права та обов'язки оренди.
Враховуючи наведене, невиконання позивачем умов договору оренди в частині передачі об'єкту оренди не пізніше 31.12.2016 р., є наслідком дій самого позивача, тож апеляційний господарський суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями/бездіяльністю відповідача та ненастанням обставин, які сторони визначали у договорі.
Зважаючи на відкладальний характер договору від 08.02.2016 р. суд апеляційної інстанції критично оцінює подану позивачем додаткову угоду від 29.10.2018 р. про розірвання договору з 29.10.2018 р., оскільки жодних юридичних наслідків така угода для сторін не створила.
У разі ненастання обставин, з якими пов'язано виникнення, або зміна прав та обов'язків, зобов'язання оренди не виникло, тож не виникло і право орендодавця на отримання орендної плати, починаючи з 01.01.2017 р.
Таким чином, покладення на відповідачів солідарної відповідальності за неотриманий позивачем дохід у вигляді упущеної вигоди за період з січня 2017 року по грудень 2018 року у розмірі 360 000,00 грн. неотриманої орендної плати не має правового опертя, і вимоги позову у цій частині вірно залишені без задоволення судом першої інстанції.
З підстав відсутності вини відповідачів у поверненні позивачем третій особі грошових коштів у розмірі 58 059,48 грн. та відсутності причинно-наслідкового зв'язку між таким поверненням та неправомірною бездіяльністю відповідачів на останніх не може бути покладена відповідальність у вигляді відшкодування цих коштів на користь позивача.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доводи апелянта правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуваний судовий акт слід залишити без змін.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу приватного підприємства "СК "Продторг 2006" на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2019 р. у справі № 924/242/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2019 р. у справі № 924/242/19 залишити без змін.
Матеріали справи № 924/242/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 12.03.2020 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді О.І. Поляк
М.А. Дідиченко