Справа № 240/11458/19
Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Наталія Миколаївна
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
04 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року (виготовлено 09 грудня 2019 року у м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач 05.11.2019 звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати пункт 14 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22.02.2019 №23 про відмову йому, як військовослужбовцю за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності 2 групи з 26.09.2018 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому, як військовослужбовцю за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням йому інвалідності 2 групи з 26.09.2018 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, посилаючись на правові позиції Верховного Суду вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що на час первинного встановлення йому інвалідності 3 групи з 18.09.2015, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, а тому він має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, посилаючись на висновки Верховного Суду вказав, що оскільки обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати одноразової грошової допомоги, введені починаючи з 01.01.2014.
03.03.2020 представником відповідача подано заяву, в якій він просить врахувати висновки Верховного Суду викладені у постанові від 20.02.2020 у справі №806/714/18.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 17.10.2019 №2515.
У період з 23.04.2014 по 21.06.2014, з 12.10.2015 по 08.11.2015, з 17.12.2015 по 14.03.2016 брав участь в антитерористичній операції, забезпечуючи її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2018 №177/вос.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 25.09.2015 серії 12 ААА №206830, позивачу з 18.09.2015 встановлено ІІІ групу інвалідності. Причина інвалідності - травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини.
У подальшому, відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 10.10.2018 серії 12 ААБ №101485, позивачу з 26.09.2018 було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, так, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного у протоколі від 22.02.2019 №23, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги через відсутність правових підстав для виплати згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється, так як зміна групи інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Допомога згідно рішення суду у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності виплачена у сумі 206700,00 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу встановлено вищу групу інвалідності у понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності, що виключає його право на отримання одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або відсотку втрати працездатності.
Так, згідно ст.1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 16 Закону №2011-XII встановлено, зокрема, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно пункту "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.
Пунктом 4 ст. 16-3 Закону №2011-XIІ встановлено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII у Законі №2011-XIІ п. 4 ст.16-3 доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
На день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
Згідно пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Частиною 2 п. 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Колегія суддів звертає увагу, що на момент первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності - 18.09.2015 вказані вище Закон № 2011-ХІІ та Порядок №975 не містили норми, яка б встановлювала строк реалізації права на одноразову грошову допомогу при подальшому встановленні особі інвалідності за наслідками повторного медичного огляду.
Разом з цим, Верховний Суд України у постанові від 10.03.2015 у справі № 21-563а14 зазначав, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 вказав, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 01.01.2017, на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування даної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності.
Стаття 16-3 Закону №2011-ХІІ у редакції до 01.01.2017 не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності, однак, разом з тим, суд бере до уваги і те, що ІІ група інвалідності встановлена позивачу первинно.
Отже, з наведених норм слідує, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, позивач має права на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності Ступеня втрати працездатності.
Аналогічна правова позиція вкладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 806/694/16, від 21.06.2018 у справі №760/11440/17, від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17 від 30.09.2019 у справі № №825/1380/18.
При цьому, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України") та статтю 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд дійшов висновку, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності (меншого відсотка втрати працездатності). В даному випадку основним критерієм для призначення одноразової допомоги має слугувати той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок перебування на військовій службі.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 26.09.2018 відповідно до Порядку №975 та Закону №2011-ХІІ у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Стосовно посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 26.06.2018 у справі №750/5074/17 колегія суддів зазначає, що у вказаній постанові до правовідносин стосовно виплати одноразової грошової допомоги застосовано Закон №2011-XII, проте, підставою для відмови у призначенні такої допомоги було те, що особі інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби, при цьому повторно інвалідність встановлена у 2013 році, відтак, правовідносини у вказаній справі не є ідентичними, тому висновки Верховного Суду у вказаній справі не можуть бути застосовані до даних правовідносин.
Водночас, судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано проігноровано правові висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах на які посилався позивач у своєму позові.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування пункту 14 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22.02.2019 №23 про відмову позивачу, як військовослужбовцю за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності 2 групи з 26.09.2018 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини та зобов'язанням відповідача призначити та виплатити йому, як військовослужбовцю за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням йому інвалідності 2 групи з 26.09.2018 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, відповідно до Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, з урахуванням проведених виплат.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову.
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 14 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22 лютого 2019 року №23 про відмову ОСОБА_1 , як військовослужбовцю за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності 2 групи з 26 вересня 2018 року внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини;
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , як військовослужбовцю за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням йому інвалідності 2 групи з 26 вересня 2018 року внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням проведених виплат.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.