Справа № 560/2847/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
04 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року (виготовлене 06 грудня 2019 року у м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач 18.09.2019 звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправною відмову, викладену листом Управління від 22.08.2019 за №140/10-12, у видачі містобудівних умов та обмежень на реконструкцію житлового будинку, який йому належить, та знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6810600000:01:003:0603 за адресою АДРЕСА_1 , яка також знаходиться у його власності;
- зобов'язати відповідача видати містобудівні умови та обмеження на реконструкцію вказаного будинку.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.12.2019 позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано відмову Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області у видачі ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень для реконструкції жилого будинку, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер 6810600000:01:003:0603 за адресою: АДРЕСА_1 , оформлену листом від 22.08.2019 №140/10-12.
Зобов'язано Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.08.2019 та видати йому містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва: реконструкції жилого будинку і забудови земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 6810600000:01:003:0603 за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням висновків суду.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1536,80 грн. та 7750 грн. витрат на правничу допомогу адвоката за рахунок асигнувань управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що історико - архітектурний опорний план є саме тією містобудівною документацією, на підставі якої мають надаватись містобудівні умови та обмеження для будівництва об'єктів в межах історичного ареалу населеного пункту, в разі відсутності історико - архітектурного опорного плану, встановити відповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації у встановлених межах історичних ареалів населених місць є неможливим.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши про відсутність підстав для відмови у видачі містобудівних умов.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 6810600000:01:003:0603 та розташованого на ній житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними у справі копіями договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
14.08.2019 позивач звернувся до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області з заявою про видачу містобудівних умов та обмежень для реконструкції будинку.
До заяви були додані копії документів, що посвідчують право власності позивача на будинок та земельну ділянку, витяг з Державного земельного кадастру, викопіювання з топографо-геодезичного плану, містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника з інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.
22.08.2019 листом №140/10-11 відповідач повідомив, що за умови відсутності затвердженого історико-архітектурного опорного плану м. Славута будь яке нове будівництво, реконструкція та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без змін об'ємно-просторових характеристик) в історичних населених місцях, у тому числі в тих, в яких визначені історичні ареали, є неможливим. Вказується на відмову у задоволенні заяви про видачу містобудівних умов та обмежень у зв'язку з відсутністю затвердженого історико-архітектурного опорного плану м. Славута, на підставі якого вони мають надаватись. Також зазначається про те, що земельна ділянка позивача належить до історичного ареалу м. Славута, відтак задоволити заяву не є можливим.
Цим же листом позивача повідомлено про те, що після затвердження Славутською міською радою історико-архітектурного опорного плану міста він може повторно звернутись з заявою про надання містобудівних умов та обмежень для реконструкції житлового будинку.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом..
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що на час звернення ОСОБА_1 до відповідача затверджений в установленому порядку історико-архітектурний опорний план м. Славута був відсутнім, а тому, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень для проведення реконструкції житлового будинку.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні дійсно проводиться шляхом розробки та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Частиною 3 ст. 17 Закону №3038-VI встановлено, що для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини.
Пунктами 1, 2, 3 частини 5 статті 26 Закону №3038-VI зазначено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону №3038-VI, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Згідно ч. 3 ст. 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.
Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
Положенням ч. 4 ст. 29 Закону №3038-VI встановлено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Даний перелік також є вичерпним.
Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу (ч. 6 ст. 29 Закону №3038-VI)
З наведених норм слідує, що уповноважений орган містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви повинен прийняти одне з можливих рішень, зокрема, про видачу містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні. Прийняття будь-якого іншого рішення, у тому числі щодо залишення заяви про надання містобудівних умов та обмежень без розгляду та повернення замовнику документів законодавством не передбачено.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову в видачі позивачу містобудівних умов та обмежень слугувала лише відсутність у складі містобудівної документації затвердженого історико-архітектурного опорного плану міста.
При цьому, відповідачем не заперечується фактичного надання заявником усіх необхідних документів із визначеного законом переліку та не вказано про відсутність, недостовірність або недоліки того чи іншого документу.
Водночас, судом першої інстанції вірно встановлено, що на час звернення ОСОБА_1 затверджений в установленому порядку історико-архітектурний опорний план м. Славута був відсутнім.
Відповідачем не надано ні суду першої інстанції ні до апеляційного суду доказів того, що станом на дату розгляду заяви позивача будинок, належний йому, за адресою АДРЕСА_1 відносився до історичних, культурних або архітектурних пам'яток міста, а земельна ділянка, на якій він розташований, перебувала у історичному ареалі м. Славута.
З наданого відповідачем викопіювання з історико-архітектурного опорного плану м. Славута, який має вигляд графічного матеріалу, на якому відсутні відмітки про затвердження або погодження, земельна ділянка по АДРЕСА_1 потрапляє в проектовані межі історичного ареалу.
Проте, докази того, що ділянка за вищевказаною адресою дійсно увійшла до меж історичного ареалу міста відповідно до рішення місцевої ради або згідно з рішенням будь-якого іншого уповноваженого органу у матеріалах справи відсутні, а наявність її у проекті не доводить того, що відносно неї в дійсності існують відповідні застереження.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень для проведення реконструкції житлового будинку, а тому, рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень, викладене листом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області від 22.08.2019 №140/10-12 є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, для відновлення порушених прав позивача, відповідач повинен повторно розглянути заяву позивача та видати йому містобудівні умови та обмеження на реконструкцію житлового будинку, який йому належить, та знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6810600000:01:003:0603 за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у його ж власності.
Стосовно доводів скаржника про те, що управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Славутської міської ради не є ні юридичною особою, ні її відокремленим структурним підрозділом та не має власних рахунків суд зазначає, що відповідач є структурним підрозділом Виконавчого комітету Славутської міської ради, який діє в його інтересах, а тому є належним відповідачем у даній справі.
Щодо стягнення з відповідача судового збору та часткового стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Статтею 19 Закону № 5076-VI вказано, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відтак, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 59 від 17.09.2019 адвокатом прийнято від позивача аванс гонорару в сумі 8000 грн. за договором № 21-ас/ G від 16.09.2019.
З попереднього розрахунок витрат на правову допомогу на суму 9550 грн. вбачається, що година роботи представника позивача оцінюється у фіксованій сумі 900 грн. для усіх видів наданих послуг (виконаних робіт)
Таким чином, судом першої інстанції вірно вказано, що витрати на правову допомогу адвоката підлягають стягненню на користь позивача в розмірі вартості фактично підтверджених документами виконаних робіт відповідно до їх вартості, відображеної у вказаному розрахунку, без урахування часу участі адвоката в підготовчому засіданні та в судовому засіданні.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача 7750 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.