Справа № 640/2719/20 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.
12 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача: Беспалова О. О.
суддів: Ключковича В. Ю., Пилипенко О. Є.
за участю секретаря: Присяжної Д. В.
представника позивача Смірнова А. Ю., представника третьої особи Правдюка В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначена) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоінбуд-2» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 29.08.2019 р. № ІУ 113192411589, наданого замовнику будівництва - ТОВ «Житлоіндбуд-2» (код в ЄДРПОУ 36106370), найменування об'єкта будівництва: «Будівництво житлового комплексу з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями по вул. Велика Кільцева. 11 в с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року у відкритті провадження відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суб'єкт владних повноважень прийняв рішення про надання третій особі дозволу, яке є протиправним, оскільки воно не відповідає містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам.
Апелянт вважає, що у зазначених правовідносинах немає спору про цивільне право між сторонами, оскільки оскаржуване рішення про видачу дозволу не породжує цивільних прав та обов'язків для позивача, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 10.03.2020 р. за вх. № 8913, у якому третя особа повністю підтримує позицію суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
У відповідності до п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проживає в с. Петропавлівська-Борщагівка та у своїх доводах апеляційної скарги зазначає про порушення відповідачем правил забудови території на місцевому рівні.
При цьому, позивач вважає, що на території вказаного населеного пункту чинними нормативно-правовими актами дозволяється зведення споруд не вище чотирьох поверхів.
Зміст свого порушеного права позивач вбачає у неналежному виконанні суб'єктом владних повноважень своїх публічно-владних управлінських функцій у сфері забудови територій при видачі оскаржуваного дозволу.
Із суті апеляційної скарги колегією суддів також вбачається, що обов'язок відповідача діяти у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України щодо забудови територій, превалює над правом позивача на безпечне довкілля.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про наявність ознак приватноправового спору у даних відносинах помилковим.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що суди адміністративної юрисдикції не позбавлені можливості в ході розгляду справи по суті спору надати оцінку існуванню порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень певних рішень у відповідності до ст. 2 КАС України.
В свою чергу, сам лише факт посилання позивача на порушення його прав на безпечне довкілля не може скеровувати характер спору у приватноправовому напрямку, оскільки на такий характер має безпосередній вплив і суть оскаржуваного рішення, і підстави його прийняття, зокрема, з'ясуванню підлягає обставина, чи оскаржуваним рішенням вирішувалось питання про право фізичної особи на безпечне довкілля (або інші особисті немайнові права), чи було вирішення цього питання підставою для прийняття рішення у стверджуваній формі.
З огляду на те, що у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що оскаржуване рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт третій особі прийнято в середовищі приватних відносин з позивачем, колегія суддів вважає, що даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Натомість, питання існування порушених прав, свобод та інтересів позивача оскаржуваним рішенням належить з'ясовувати в ході розгляду справи по суті позовних вимог.
Відтак доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 271, 287, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоінбуд-2» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року скасувати.
Справу № 640/2719/20 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя О. Є. Пилипенко
(Повний текст постанови складено 12.03.2020 р.)