Справа № 640/863/19 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.
11 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області, в якому з урахування збільшених позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2018 року № Ф-238040-55 та від 11.05.2019 року № Ф-238040-55; визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 28.12.2018 року № 20759/П/99-99-11-05-02-25.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності, як самозайнятою особою, та отримання доходу від такої діяльності. Апелянт вважає, що оскільки у 2017-2019 роках він не провадив незалежної професійної діяльності, не був самозайнятою особою, тому і сплачувати єдиний внесок за цей період він не повинен.
У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі зазначили, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.
Також, у відзивах на апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Вінницькій області та ДПС України просили замінити Немирівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області та Головне управління державної фіскальної служби у Вінницькій області на її правонаступника Головне управління ДПС у Вінницькій області, а також Державну фіскальну службу України та її правонаступника Державну податкову службу України.
Розглянувши вказане клопотання суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення та необхідності заміни Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області та Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області на її правонаступника Головне управління ДПС у Вінницькій області, а також Державної фіскальної служби України та її правонаступника Державну податкову службу України.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, у період з 28.08.2006 року по 08.04.2016 року позивач здійснював адвокатську діяльність в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю КДКА у Вінницькій області № 502 та свідоцтвом фізичної особи підприємця № НОМЕР_1 від 10.11.2006 р.
08.04.2016 року позивачем змінено організаційно-правову форму адвокатської діяльності з фізичної особи-підприємця на адвоката-керівника адвокатського об'єднання, з огляду на реєстрацію державним реєстратором м. Одеси юридичної особи із організаційно-правовою формою Адвокатське об'єднання та найменуванням «Юридична компанія «SeP&P» (код ЄДРПОУ 40414278).
12.04.2016 року Національною асоціацією адвокатів України внесено зміни до Єдиного реєстру адвокатів про зміну організаційно-правової форми адвоката ОСОБА_1 на керівника Адвокатського об'єднання «Юридична компанія «SeP&P».
08.11.2016 року позивачем було подано заяву про припинення фізичної особи-підприємця, за результатами розгляду якої, державним реєстратором проведено державну реєстрацію припинення та видано повідомлення про проведення державної реєстрації припинення діяльності фізичної особи-підприємця.
05.11.2018 року Немирівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-238040-55, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 15 819,54 грн.
Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач подав до ДФС України скаргу, яку рішенням від 28.12.2018 року № 20759/П/99-99-11-05-02-25 залишено без задоволення, а рішення податкового органу залишено без змін.
В подальшому, 11.05.2019 року Головним управлінням державної фіскальної служби у Вінницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року № Ф-238040-55, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18 573,72 грн.
Позивач, вважаючи вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2018 року № Ф-238040-55 та від 11.05.2019 року № Ф-238040-55, рішення ДФС України протиправними, звернувся до суду із позовом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року за №5076-VІ (далі - Закон №5076-VІ).
Згідно пункту 1 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ).
Частиною 3 статті 4 Закону №5076-VІ передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Частинами 1, 2 статті 13 Закону №5076-VІ визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно ч. 1, 2, 3, 5 статті 15 Закону №5076-VІ адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського об'єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське об'єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року за №2464-VІ (надалі по тексту також - Закон №2464-VІ).
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту також - єдиний внесок) визначено як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Аналіз коментованої норми закону свідчить, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність.
В даному випадку суд звертає увагу, що законом застосовано поняття "незалежна професійна діяльність", різновидом якою є "адвокатська діяльність".
Законодавець не конкретизував організаційно-правових форму здійснення адвокатської діяльності - індивідуально чи у форм адвокатського бюро або адвокатського об'єднання (статті 13, 15 Закону №5076-VІ), а, як зазначено вище, застосував поняття "адвокатська діяльність", як таке, що охоплює в собі усі згадані форми незалежної професійної діяльності адвоката.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що посилання позивача на те, що він з 08.04.2016 року не здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, не змінює і не позбавляє його статусу платника єдиного внеску як особи, яка провадять незалежну професійну діяльність - адвокатську діяльність, хоч і у формі адвокатського об'єднання.
Положеннями абзаців 1 і 2 пункту 2 частини 1 статті 7 "База нарахування єдиного внеску" Закону №2464-VІ визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ).
Відповідно до статті 9 Закону №2464-VІ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Послідовний і системний аналіз коментованих норм закону вказує на те, що особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність, є платником мінімального страхового внеску (єдиного внеску) навіть за умови не отримання доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 за спірний період не здійснювалось нарахування єдиного внеску, як особою, що здійснює незалежну професійну діяльність (ознака незалежної професійної діяльності - адвокат) та як платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.47, 13, 14).
Поряд з наведеним колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 11.22 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588 (надалі - Порядок №1588), фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та/або поданої до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви за формою № 8-ОПП.
Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до частиною 1 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-УІ (далі - Закон №2464), розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року №1162 (надалі - Порядок №1162), згідно з якими фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку, як платники єдиного внеску за заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.
З аналізу вищезазначених норм колегія суддів приходить до висновку, що фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), може бути знята з обліку на підставі поданої до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви про ліквідацію платника податків за формою № 8-ОПП та заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ за умови внесення до Єдиного реєстру адвокатів України записів про зміну організаційної форми адвокатської діяльності; зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення незалежної професійної діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Відповідно до пп. 11.16 п.11 розд. XI Порядку №1588 платникам податків, до яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також щодо яких законом або нормативно-правовими актом Кабінету Міністрів України для проведення реєстрації ліквідації, реорганізації, закриття або припинення діяльності платника податків вимагається довідка про зняття з обліку платника податків, замість відомостей про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів за формою №30-ОПП видається довідка про зняття з обліку платника податків за формою №12-ОПП.
З моменту видачі довідки за формою №12-ОПП такий платник податків вважається знятим з обліку у контролюючому органі за умови реєстрації його припинення відповідно до законодавства або внесення запису про припинення до відповідного державного реєстру.
Згідно пункту 6 розд. V Порядку №1162 платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі- Закон №755), видається (надсилається) повідомлення про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою 1О-ЄСВ згідно з додатком 7 до цього Порядку. Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.
Таким чином по закінченню усіх дій по припиненню діяльності фізичній особі надаються довідки за формами № 12-ОПП та № 10-ЄСВ.
З огляду на зазначене, фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) та припинила свою адвокатську діяльність, не сплачує ЄСВ виключно за умови дотримання порядку зняття з обліку, а саме: подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви про ліквідацію платника податків за формою №8-ОПП та заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ.
З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2016 року позивачем було подано заяву про припинення фізичної особи-підприємця, за результатами розгляду якої, державним реєстратором проведено державну реєстрацію припинення та видано повідомлення про проведення державної реєстрації припинення діяльності фізичної особи-підприємця.
Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано до суду доказів дотримання процедури припинення перебування на податковому обліку, встановленої Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положенням про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року №1162.
Зокрема, позивач не надав суду докази зняття з обліку як платника єдиного внеску, а саме, повідомлення про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою 1О-ЄСВ та довідку за формою №12-ОПП.
Щодо доводів апелянта про те, що він отримує доходи та сплачує єдиний внесок за основним місцем роботи, а саме: у 2017 році як викладач кафедри патологічної анатомії, судової медицини та права Вінницького національного медичного університету ім..М.Пирогова, з 2018 року та по даний час як доцент кафедри права Вінницького торгівельно-економічного інституту Київського національного торгівельно-економічного університету, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 08.04.2016 року по даний час своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовував не як самозайнята особа, а як адвокат та керівник Адвокатського об'єднаннія «Юридична компанія «SeP&P».
27.02.2020 року судом для правильного вирішення справи та встановлення чи дійсно позивач у період 2017-2019 роках працював у Вінницькому національному медичному університеті ім.М.Пирогова та Вінницькому торгівельно-економічному інституті Київського національного торгівельно-економічного університету; чи сплачував єдиний внесок за основним місцем роботи у зазначений період та у якому розмірі на адресу позивача було надіслано запит щодо надання інформації.
05 березня 2020 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових документів.
Зокрема, позивачем у клопотанні зазначено, що 03.01.2017 року він звільнився з посади доцента кафедри права Вінницького інституту Міжрегіональної академії управління у зв'язку з участю у конкурсі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на посаду судді Касаційного господарського суду Верховного Суду. З 03.09.2018 року прийнятий за основним місцем роботи до Вінницького торгівельно-економічного інституту на посаду доцента кафедри права.
На підтвердження наведеного позивачем надано до суду копію трудової книжки, в якій наявні записи про звільнення 03.01.2017 року позивача з посади та наступний запис від 03.09.2018 року про прийняття на посаду доцента кафедри до Вінницького торгівельно-економічного інституту.
Вказані обставини спростовують доводи апелянта про те, що у спірний період він сплачував єдиний внесок за основним місцем роботи.
Фактично у спірний період та по даний час позивач був адвокатом, керівником Адвокатського об'єднання «Юридична компанія «SeP&P», який отримував дохід та повинен був сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що формуючи вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2018 року № Ф-238040-55 та від 11.05.2019 року № Ф-238040-55, контролюючий орган діяв відповідно до наданих йому повноважень та у встановленому законом порядку, оскільки позивач здійснює незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську у адвокатському об'єднанні, яка не є припиненою, а тому є платником єдиного соціального внеску.
Крім того, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України від 28.12.2018 року № 20759/П/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення останньої, оскільки рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків, а відтак не є рішенням суб'єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, не порушує права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В. Файдюк
Є.І.Мєзєнцев