П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5501/19
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,-
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару №UA500000/2019/000482/2 від 30 серпня 2019 року та картки відмови №UA500650/2019/01175 від 30 серпня 2019 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Одеська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 червня 2019 року позивачем придбано в м.Вестчестер (США) у юридичної фірми ІАА Buyer Wires на публічних торгах (аукціоні) за 6190 доларів США транспортний засіб - легковий автомобіль марки NISSAN, модель ROGUE, б/у 2016 року випуску, номер кузова ( НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 , об'єм двигуна 2488 куб.см.
Згідно з інвойсом (рахунок-фактура) від 03 червня 2019 року №24662536 ціна автомобіля складається: 5500 вартість авто + 690 послуги аукціону, тобто загалом 6190 долара США.
До інвойсу від 03 червня 2019 року № 24662536-1 також було включено суму доставки (морський фрахт) 400 доларів США, у зв'язку з чим загальна сума склала 6590 США.
Платіжним дорученням (SWIFT) від 03 червня 2019 року SW24J603024412 було сплачено за товар - легковий автомобіль, марки NISSAN модель ROGUE, суму 6190 доларів США.
Уповноваженою особою від Декларанта (брокером) подано до митного органу електронну митну декларацію №UA500650/2019/042932 від 23 серпня 2019 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, марки NISSAN модель ROGUE, який був у використанні, 2016 року випуску, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , об'єм двигуна 2488 куб.см, загальна кількість місць для сидіння - 5, тип двигуна - бензиновий.
У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість, товару за основним методом, тобто за ціною інвойсу (рахунок-фактуру) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 6190 доларів США + додатково 400 доларів США (транспортні витрати). Таким чином загальна сума визначена для декларування склала 6590 доларів США.
Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення.
Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні (випуску) товарів.
У зв'язку з наведеним, відповідачем було здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000482/2 від 30 серпня 2019 року, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за методом визначення митної вартості щодо аналогічних товарів у розмірі 10663 доларів США.
Не погоджуючись з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів, позивач скористався правом на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у зв'язку з чим, подав нову митну декларацію №UA500650/2019/045611 від 03.09.2019 року із додатковою сплатою митних платежів, виходячи з митної вартості товару коригованої відповідачем в розмірі 10663 доларів США, додатково сплативши митні платежі.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товару та картки відмови позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною третьою статті 53 МК України. Крім того суд зазначив, що обираючи резервний метод визначення митної вартості товару, відповідач також порушив частину 2 статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення, не вказавши, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.
Положеннями ч.3 ст.318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до ч.4 та 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Так, з метою митного оформлення транспортного засобу та для підтвердження його митної вартості уповноваженою особою декларанта відповідачу було надано разом з митною декларацією (МД) № UA500650/2019/042932 від 23 серпня 2019 року: рахунок-фактуру (інвойс) № 24662536 від 03 червня 2019 року; коносамент №60680022-6 від 06 червня 2019 року; транспортний документ мультимодального/комбінованого перевезення №HLCUBSC1906ARFN3 від 21 червня 2019 року; навантажувальний документ № 1128 від 05 серпня 2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22 травня 2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №24662536-1 від 03 червня 2019 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 1404-ОД/1.3 від 16 серпня 2019 року; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № 1404-ОД/1.3 від 16 серпня 2019 року, SWIFT №SW24J603O24412 від 03 червня 2019 року.
Крім того, справа містить роздруківку з інтернет-порталу, на якому було придбано автомобіль у США: https://bidfax.info/?do=search&subaction=search&storv-JN8AT2MV9GWl 38936, відповідно до якого вартість автомобіля марки NISSAN, модель ROGUE, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , складала 5500 доларів США (без вартості послуг аукціону).
Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що підставами для здійснення відповідачем спірних коригувань митної вартості товарів слугувала та обставина, що заявлена митна вартість є меншою за індикатор ризику (нижчої межі діапазону вартості подібних колісних транспортних засобів в країні експорту - 9975 дол. США).
Колегія суддів не приймає до уваги вказані посилання та зазначає, що вказане авто було придбано на публічних торгах (аукціоні), що передбачає відсутність заздалегідь чітко визначеної вартості товару та можливість її значного коливання в той чи інший бік.
Крім того, слід зазначити, що спірне авто придбано позивачем після дорожньо-транспортної пригоди, що передбачає значну зміну вартості автомобіля (в бік зниження) в залежності від характеру його ушкоджень.
Наведені висновки у сукупності свідчать про некоректність застосування в даних спірних правовідносинах для визначення митної вартості товару індикатору ризику (нижча межа діапазону вартості подібних колісних транспортних засобів в країні експорту), оскільки вказані обставини (придбання на аукціоні та наявність ушкоджень автомобіля) змінюють вартість автомобіля таким чином, що вона (вартість) не може бути визначена шляхом застосування шаблонних схематичних інструментів.
Посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують витрати на навантаження оцінюваних товарів, які пов'язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані обставини в контексті спірних правовідносин не свідчать про заниження митної вартості імпортованого автомобіля.
Також, посилання митного органу на відсутність документів, що підтверджують страхування вантажу, як на обґрунтованість своїх рішень та дій, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки за правилами ст.53 МК України декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо таке страхування здійснювалося.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2018 року в справі № 814/2659/16.
Також, відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Колегія суддів зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, а митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Тому, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішенні, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.