12 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/6623/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року (суддя Єфанова О.В.) у справі №160/6623/19 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем'єр міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Міністерства екології та природних ресурсів України про встановлення певних фактів, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Прем'єр міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Міністерства екології та природних ресурсів України про встановлення певних фактів, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року адміністративний позов повернуто позивачу з підстав, передбачених пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України.
Постановляючи ухвалу про повернення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог в заявленому позові. Суд першої інстанції вказав на те, що вимоги про відшкодування шкоди підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, у зв'язку з чим безпідставно заявлені позивачем у поданому позові.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позову. Скаржник вказує на те, що положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають можливість звернення до суду із позовом, в якому, поряд із вимогами про вирішення публічно-правового спору, заявлені і вимоги про відшкодування шкоди.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно із ч.6 ст.21 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності із ч.1 ст.172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.172 КАС України).
Згідно із п.6 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
З аналізу положень зазначених норм процесуального права можливо дійти висновку про те, що: по-перше, положення КАС України передбачають можливість об'єднання в одній позовній заяві як вимог про вирішення публічно-правого спору так і вимог про відшкодування шкоди. По-друге, таке об'єднання допускається виключно у випадку, якщо вимоги про відшкодування шкоди заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. В-третє, порушення правил об'єднання позовних вимог є підставою для повернення позову позивачеві.
З цього слідує, що для вирішення питання про дотримання чи порушення правил об'єднання позовних вимог, суд має з'ясувати, які заявлені позивачем вимоги стосуються вирішення публічно-правового спору, а які є похідними від цих вимог та стосуються відшкодування шкоди. Тобто, суд має з'ясувати з якими неправомірними рішеннями (діями, бездіяльністю) суб'єкта владних повноважень позивач пов'язує заподіяння йому шкоди.
Отже у спірному випадку суд першої інстанції, вказуючи на порушення правил об'єднання позовних вимог, повинен був встановити, які саме вимоги заявлені позивачем стосуються вирішення публічно-правового спору та відповідно зробити висновок, чи пов'язані вимоги про відшкодування із вимогами про вирішення публічного-правового спору.
З оскаржуваної ухвали суду вбачається, що судом першої інстанції не було визначено того, які вимоги позивача стосуються вирішення публічно-правового спору, а відповідно судом не було обґрунтовано свій висновок про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог. Сам факт того, що вимоги про відшкодування шкоди, за загальним правилом, розглядаються в порядку цивільного судочинства, не може свідчити про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, оскільки, як зазначено вище, КАС України передбачає можливість об'єднання в одній позовній заяві як вимог про вирішення публічно-правого спору так і вимог про відшкодування шкоди.
Отже оскаржену ухвалу про повернення позову не можливо визнати законною та обґрунтованою, як того вимагає ст.242 КАС України, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що заявлений позивачем позов містить ряд вимог, які стосуються не лише відшкодування шкоди, а й встановлення певних обставин (фактів) щодо належності його «винаходу», зокрема, до екологічно чистої, енергозберігаючої і природоохоронної технології процесу перетворення продуктів згорання палива на джерело енергії. У зв'язку з чим суду першої інстанції слід визначитися із змістом заявлених вимог та в залежності від цього визначитися із тим, чи пов'язаний цей позов із захистом прав особи у сфері публічно-правових відносин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року по справі №160/6623/19 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 12.03.2020р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк