05 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 569/2173/16-а пров. № 857/Н-39/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі за апеляційною скаргою Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2016 року в справі №569/2173/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,
ОСОБА_1 24.02.2016 звернулася в суд із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, правонаступником якого є Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та заяви про збільшення і уточнення позовних вимог, просила поновити їй строк звернення адміністративного суду за захистом порушеного права з даним позовом; визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області щодо відмови їй у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків середньомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язати провести перерахунок призначеної пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Рівненської області № 18-107 від 28 березня 2014 року, починаючи з січня 2015 року; визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області щодо відмови їй у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків середньомісячної заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України «Про Прокуратуру» та зобов'язати провести перерахунок призначеної пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Рівненської області №18-108 від 03 березня 2016 року, без обмеження її максимального розміру та здійснювати відповідні виплати, починаючи з 01 січня 2016 року.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2016 року позов задоволено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2016 скасовано, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків середньомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” та зобов'язання провести перерахунок призначеної пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Рівненської області № 18-108 від 03 березня 2016 року, без обмеження її максимального розміру та здійснювати відповідні виплати, починаючи з 01 січня 2016 року та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовної вимоги.
Абзац четвертий та п'ятий резолютивної частини постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 08.04.2016 змінено та викладено в наступній редакції: "Визнати протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 84 відсотків середньомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” та зобов'язати провести перерахунок призначеної пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 84 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Рівненської області № 18-107 від 28 березня 2014 року, починаючи з 27 січня 2015 року.
Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року - без змін.
ОСОБА_1 , 15.01.2020 звернулася до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року за виключними обставинами.
Вказану заяву обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року по справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII “Про прокуратуру” зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначення пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, вважає, що вказане рішення є доказом того, що підтверджує наявність виключних обставин в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 361 КАС України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало відзив на заяву, в якому просить відмовити заявнику у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлено, що з 04 вересня 2010 року позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ від 05.11.1991, в розмірі 84% від заробітку.
21.03.2016 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної їй пенсії на підставі довідки від 03.03.2016 №18-108 про суму заробітної плати на посаді начальника відділу, на якій вона працювала на час звільнення, виданою прокуратурою Рівненської області.
Листом № 176/10 від 24 березня 2016 року управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області повідомило позивача про відмову у проведенні перерахунку пенсії, пославшись на відсутність для того підстав, а саме, на положення пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ, згідно яких з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того,що вимоги ОСОБА_1 щодо проведення їй перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 90% середньомісячної заробітної плати є обґрунтованими та доведеними.
Житомирський апеляційний адміністративний суду скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків середньомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” та зобов'язання провести перерахунок призначеної пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Рівненської області № 18-108 від 03 березня 2016 року, без обмеження її максимального розміру та здійснювати відповідні виплати, починаючи з 01 січня 2016 року виходив з того, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (18.03.2016) ч. 12 та ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність, що виключає їх застосування при перерахунку пенсій.
З такими висновками погодився Верховний суд у постанові від 10 квітня 2018 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року в межах доводів та вимог заяви та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за виключними обставинами.
Згідно ч. 5 ст. 361 КАС України, підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
При перегляді судового рішення за виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч. 6 ст. 361 КАС України).
Аналізуючи вищенаведену статтю КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами, а не є беззаперечною обставиною за наявності якої суд зобов'язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Відповідно до ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини в цій справі виникли з 21.03.2016 - дати звернення позивача до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку призначеної, як працівнику прокуратури, пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, на підставі довідки прокуратури Рівненської області від 03.03.2016 №18-108.
На момент виникнення спірних правовідносин положення статті 50-1 Законом України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ від 05.11.1991 втратили чинність, крім частин 3, 4, 6 та 11, проте ці частини не стосуються питання щодо проведення перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури, у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Положення частини 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII від 14.10.2014 (в редакції Закону № 76-VІІІ від 28.12.2014), на час виникнення спірних правовідносин, також не передбачали проведення перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури, у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення частини двадцятої статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 встановлено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 встановлений порядок виконання цього рішення:
“ - частина двадцята статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
“ 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки”.
Таким чином, положення частини 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, які передбачають умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, застосовуються з 13.12.2019, та не поширюють свою дію на правовідносин, які виникли до 12.12.2019 включно.
За відсутності з 01.01.2015 умов та порядку для проведення перерахунку пенсії призначеної за Законом України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ від 05.11.1991 та втрату чинності статтею 50-1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (в частині, якою Кабінету Міністрів України було надано повноваження визначати умови та порядок проведення перерахунку пенсій призначених за цим законом), суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок, викладений у постанові Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016 про правомірність дій пенсійного органу та прийнятого ним рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії у розмірі 90% від середнього заробітку щомісячної заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Рівненської області № 18-108 від 03 березня 2016 року, без обмеження її максимального розміру та здійснювати відповідні виплати, починаючи з 01 січня 2016 року.
Також, колегія суддів зазначає, що станом на 21.03.2016, момент звернення заявника до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, так і на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, ні Закон України “Про прокуратуру” 1991 року (в редакції чинній з 01.01.2015 до 15.07.2015), ні Закон України “Про прокуратуру” 2014 року не встановлювали конкретних умов для проведення перерахунку пенсії, а лише декларували можливість перерахунку пенсії на умовах та в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Проте, з часу надання Кабінету Міністрів України повноважень визначати умови та порядок проведення перерахунку пенсії за вислугу років призначених, як за Законом України “Про прокуратуру” 1991 року, так і за Законом України “Про прокуратуру” 2014 року, Кабінет Міністрів України не приймав нормативно-правового акту, щодо визначення умов та порядку перерахунку пенсій призначених за цими Законами.
При цьому, перерахунок пенсії на підставі норми закону, яка втратила чинність з 15.07.2015 (частина 18 статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ від 05.11.1991) є порушенням приписів статті 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії та яка зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А положення частини 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII в первинній редакції, яка зазнала змін до набрання чинності законом, підлягають застосуванню з дня втрати чинності редакції цієї норми, яка визнана неконституційною, тобто з 13.12.2019.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що Закон України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, зокрема стаття 86 та Перехідні положення не містять норм, якими безпосередньо були б врегульовані умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури, пенсія яким призначена відповідно до Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ від 05.11.1991.
Однак, частиною 14 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, встановлено, що за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами.
Оскільки, поняття соціального захисту включає в себе систему суспільно-економічних заходів, спрямованих на матеріальне забезпечення населення від соціальних ризиків (хвороба, інвалідність, старість, втрата годувальника, безробіття, нещасний випадок на виробництві тощо), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що право заявника, в цій справі, на перерахунок пенсії, відповідно до частини 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, відновлено з 13.12.2019.
Щодо періоду часу, в який Верховна Рада України надала повноваження Кабінету Міністрів України, визначати умови та порядок перерахунку пенсії, що визнано неконституційним, та в якій Кабінет Міністрів України не прийняв жодного нормативно-правового акту з цього питання, колегія суддів вважає , що питання перерахунку пенсії за цей час має вирішуватись законодавчим органом державної влади, оскільки за приписами Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6 частини 1 статті 92).
За висновком Конституційного Суду України викладеними в рішенні від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України.
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Житомирського апеляційного адміністративного від 30 серпня 2016 року, оскільки рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 не вплинуло на правильність висновків апеляційного суду під час ухвалення постанови про перегляд якої просив заявник.
Згідно ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статті 6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.
Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сам по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій він використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі ст. 6 Конвенції.
Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає в тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи (рішення у справі “Правєдная проти Росії”, №. 69529/01; у справі “Рябих проти Росії”, № 52854/99, пункт 52; у справі “Брумареску проти Румунії”, № 28342/95, пункт 61).
Таким чином, наведені в заяві доводи, не спростовують висновки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, а відтак така задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 229, 321, 325, 328, 329, 361, 363, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі № 569/2173/16-а - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. Я. Качмар
О. І. Мікула
Ухвала в повному обсязі складена 11.03.2020