05 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/515/19 пров. № 857/13114/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Качмара В.Я., Кушнерика М.П.,
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
представника відповідача Тістечка Ю.Я.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 300/515/19 (рішення ухвалено в м. Івано-Франківську, головуючий суддя Панікар І.В., рішення складено в повному обсязі 21.10.2019) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
ОСОБА_1 11.03.2019 звернувся в суд із адміністративним позовом Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA206070/2019/000017/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206070/2019/00019 від 09.01.2019 року.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем, в порушення статей 53, 55, 57, 58 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель НОМЕР_1 , тип двигуна-дизель, тип кузова - універсал, робочий об'єм циліндрів двигуна-2143 см. куб, потужність двигуна - 120KW, номер кузова - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення -2014, модельний рік виготовлення -2014, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту), протиправно здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом, а саме - резервним, внаслідок чого прийнято, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби № UA206070/2019/000017/2 від 09.01.2019. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби № UA206070/2019/00019 від 09.01.2019.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Галицька митниця Держмитслужби оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказує, що згідно з частиною першою статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Частиною третьою цієї ж цієї статті визначено, що особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. При цьому відповідно до частини четвертої цієї статті Митного кодексу України у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу. Виходячи з зазначеного вище інспектор не міг всупереч законодавства прийняти основний метод визначення митної вартості. Тому наголошує, що підставою коригування було не подання документів, які підтверджують сплату коштів у розмірі заявленої митної вартості.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивачем придбано легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Viano, тип двигуна-дизель, тип кузова - універсал, робочий об'єм циліндрів двигуна - 2143 см. куб, потужність двигуна - 120KW, номер кузова - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік виготовлення - 2014 за ціною 12500 Євро.
Вивезення придбаного автомобіля з території Європейського союзу підтверджено копією митної декларації країни відправлення №19PL402010E0000301 від 02.01.2019. Вартість ввезеного автомобіля у вказаній декларації визначена в еквіваленті суми 12500 Євро.
09.01.2019 уповноваженою особою позивача, декларантом/представником на підставі митної декларації № UA206070/2019/40082, придбаний позивачем автомобіль ввезено на територію України, що підтверджується Актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складеним посадовими особами Львівської митниці Державної фіскальної служби.
У поданій представником позивача, митній декларації за № UA206070/2019/40082 на ввезений транспортний засіб, заявлено його митну вартість в розмірі 12500 Євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 12500 Євро, в графі 45 "коригування" вказано 400739,46 гривень, в графі 23 "курс валюти" - 32,05915700 гривень.
До вказаної митної декларації декларантом долучено: рахунок-фактуру (інвойс) №А00062 від 14.11.2018 року; декларацію про походження товару №А00062 від 14.11.2018 року; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за № UА20903/2019/0004 від 02.01.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 ; копію митної декларації країни відправлення 19PL402010E0000301 від 02.01.2019 року; паспорт громадянина України; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів.
В ході проведення процедури митних консультацій, позивачем на запит митного органу надано відповідь про відсутність у нього можливості надати документи на підтвердження вартості автомобіля.
09.01.2019 відповідач, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, що митна вартість товару визначена за резервним методом, щодо подібних товарів (стаття 60 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України. 2 метод визначення митної вартості (стаття 59-63 Митного кодексу України) не застосований, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари. Джерело інформації: "Вартість транспортного засобу нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_2 , валюта EUR, вартість 15550".
Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206070/2019/00019 від 09.01.2019.
У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206070/2019/000017/2 від 09.01.2019, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом визначення митної вартості у розмірі 15550 Євро (стаття 60 Митного кодексу України).
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням іншого методу, без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Зі змісту ст. 19 Конституції України видно, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частиною першою статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.
За приписами частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.ч. 2-3 ст. 54 МК України).
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
Водночас частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 надав наявні у нього документи для підтвердження митної вартості транспортного засобу, зокрема:
-рахунок-фактуру (інвойс) №А00062 від 14.11.2018;
-декларацію про походження товару №А00062 від 14.11.2018;
-акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за № UА20903/2019/0004 від 02.01.2019;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 ;
-копію митної декларації країни відправлення 19PL402010E0000301 від 02.01.2019;
-паспорт громадянина України; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів.
Окрім цього, колегія суддів бере до уваги платіжне доручення за №0408004 від 14.11.2018 та за №0408004 від 15.11.2018 року АТ КБ "Приват Банк", які були надані в суді першої інстанції та засвідчують належну, у повному обсязі, cплату позивачем вартості задекларованого транспортного засобу.
При цьому, як встановлено судом, вищевказані документи містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного ОСОБА_1 транспортного засобу.
На переконання колегії суддів, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Зокрема, встановлено, що митну вартість автомобіля визначено за ціною договору, яка визначена у рахунку-фактурі №А00062 від 14.11.2018 та складала 12500 Євро (а.с 15).
Рішенням про коригування митної вартості товарів від 09.01.2020 №UA206070/2019/000017/2 митну вартість автомобіля визначено за резервним методом у розмірі 15550 євро, з підстав того, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу.
У графі 31 вказаного рішення зазначено "Код МВВ митного органу 6", у графі 33 обставинами прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що Митна вартість товару визначена за методом вартості щодо подібних товарів (стаття 60 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України. 2 метод визначення митної вартості (стаття 59-63 Митного кодексу України) не застосований, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари. Джерело інформації: "Вартість транспортного засобу нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_2 , валюта EUR, вартість 15550".
Джерелом інформації для визначення митної вартості, використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу, визначену за результатами спрацювання АСАУР.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
На переконання колегії суддів позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Таким чином, у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частини 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури №А00062 від 14.11.2018, який містить необхідні відомості про продавця, його адресу, номер підприємства, реєстраційний номер платника єдиного податку, тощо.
Відтак, у органу доходів і зборів була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу.
Окрім цього, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Колегія суддів звертає увагу на те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Така ж позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206070/2019/000017/2 від 09.01.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206070/2019/00019 від 09.01.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження апелянта про законність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 300/515/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. Я. Качмар
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 11.03.2020