Справа № 120/3854/19-а
12 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Макушинського Владислава Івановича про визнання протиправною та скасування постанови,
Відповідно до ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2020 апеляційну скаргу позивача на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 у даній справі залишено без руху, оскільки встановлено її невідповідність вимогам ч.5 ст. 296 КАС України. Запропоновано протягом десяти днів з моменту отримання копії даної ухвали усунути виявлені недоліки апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору за подання вказаної апеляційної скарги.
11.032020 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Сьомого апеляційного адміністративного суду Залімського Ігоря Геннадійовича.
В обґрунтування заявленого відводу зазначено, що суддя Залімський І.Г. ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2020 обмежив доступ позивача до правосуддя, зобов'язавши позивача сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги.
Згідно частин 1, 2 статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відповідно до частин 1-4 статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За приписами частин 11, 12 статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Перевіривши у порядку письмового провадження матеріали справи та доводи вказаної заяви про відвід, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Положеннями ч.2 ст.36 КАС України визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Згідно з ст.ст. 126, 129 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
За приписами ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Загальна декларація з прав людини (ст.10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ч.1 ст.14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ Другий показник. Об'єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).
Частина 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду. Зокрема, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" та у п.50 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України".
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Суд наголошує на тому, що у разі незгоди із висновками, що викладені у судовому рішенні учасник справи має право оскаржити таке судове рішення.
Разом з цим, згідно ч.4 ст.36 КАС України дії суду при вирішенні процесуальних питань, що виникають під час розгляду справи та характер прийнятих рішень не можуть вважатися обставинами, які викликають сумнів у безсторонності судді та бути підставою для його відводу.
При вирішенні питання про відвід, суд зауважує, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Сьомого апеляційного адміністративного суду Залімського І.Г. вмотивована виключно тим, що на думку позивача суддя Залімський І.Г., залишивши апеляційну скаргу позивача без руху у зв'язку із не сплатою судового збору, створив перешкоди у доступі позивача до правосуддя.
Тобто, мотиви і обґрунтування наявні у вказаній заяві ОСОБА_1 зводяться виключно до незгоди із наведеним у ухвалі від 14.02.2020 висновком суду про необхідність сплати позивачем судового збору за подання апеляційної скарги.
Проте, незгода позивача із висновками судді Залімського І.Г., що викладені в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2020 сама по собі жодним чином не може свідчити про упередженість судді Залімського І.Г. під час розгляду даної справи, оскільки виключно незгода учасника справи із змістом судового рішення не може свідчити про упередженість складу суду, який прийняв таке судове рішення.
Таким чином, обставини та доводи наведені у зазначеній заяві ОСОБА_1 щодо упередженості судді Залімського І.Г. у розгляді даної справи не є обґрунтованими та зводяться до припущень.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджені належними і допустимими доказами.
Інших підстав для відводу судді Залімського І.Г., передбачених ст.ст. 36, 37 КАС України, позивачем не зазначено.
Разом з цим, колегією суддів не встановлено обставин, які б підтверджували наявність підстав для відводу, передбачених статтями 36, 37 КАС України, свідчили про упередженість судді Залімського І.Г. чи будь яким іншим чином перешкоджали цьому судді брати участь у розгляді даної справи.
З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Сьомого апеляційного адміністративного суду Залімського І.Г. у адміністративній справі №120/3854/19 необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 325 КАС України, суд
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Сьомого апеляційного адміністративного суду Залімського Ігоря Геннадійовича.
На виконання вимог ч.4 ст.40 КАС України справу №120/3854/19 передати для вирішення питання про відвід судді, що визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.