12 березня 2020 р.Справа № 591/7079/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бенедик А.П.,
Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського взводу №4 батальйону патрульної поліції в м.Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Пономаренка Сергія Васильовича на рішення Зарічного районного суду м. Суми (головуючий-суддя І інстанції Сидоренко А.П.) від 04.02.2020 року (повний текст рішення складено 04.02.2020 року) по справі №591/7079/19
за позовом ОСОБА_1
до Поліцейського взводу №4 батальйону патрульної поліції в м.Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Пономаренка Сергія Васильовича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до поліцейського взводу №4 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Пономаренка Сергія Васильовича, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1725214 від 09.11.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки інспектора по порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є неправомірними, а оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною. Зазначив, що рухаючись трасою Суми-Прилуки машина попала в яму, що спричинило на колесі задньої осі пошкодження, при якому оголився корд. Коли наступного дня повертався на адресу прописки м. Суми, відповідач зупинив позивача та звинуватив у постійній експлуатації, проте щодо пояснень про випадок на дорозі на передодні в темну пору доби уваги не звернув. Вказує, що в цей момент він рухався до місця ремонту (Шиномонтаж м. Суми для придбання колеса на СТО по безготівковому рахунку згідно договору обслуговування) по трасі Київ-Харків. Зазначив, що згідно п.31.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини. Цей термін має місце при постійній експлуатації транспортного засобу. Та коли пригода сталася на дорозі, водій має право доїхати до місця ремонту, якщо помилка не загрожує другим учасникам руху. На його пояснення інспектор не звернув уваги та безпідставно виніс оскаржувану постанову. Крім того посилається на порушення відповідачем процедури розгляду справи із посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015, відповідно якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04.02.2020 року позов задоволено.
Скасовано постанову, винесену поліцейським роти №4 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Пономаренко С.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1725214 від 09.11.2019 року щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн. 00 коп. та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Відповідач, не погодився із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04.02.2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо незаконності оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними доказами, то позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.
Позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у спосіб та строки, з урахуванням особливостей розгляду даної категорії, визначених ст.268 КАС України.
Враховуючи факт належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, скорочений термін розгляду справ вказаної категорії, положення ч. 3 ст. 268 КАС України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 09.11.2019 року поліцейським роти №4 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Пономаренко С.В. винесено постанову серії ЕАК №1725214, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Як вбачається із зазначеної постанови, позивач 09.11.2019 року о 11 год. 25 хв. на автошляху Київ-Харків 76 кілометр, Київська область, Баришівський, 27, керував транспортним засобом, шини якого мають пошкодження, що оголюють корд, чим порушив п. 31.4.5. б ПДР України.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактично працівник поліції заздалегідь прийняв рішення про притягнення до відповідальності і не мав на меті враховувати будь-які клопотання чи пояснення позивача. Зазначені дії працівника поліції є такими, що безумовно порушують права позивача, та нівелюють надані йому гарантії як особі, яка бере участь у справі про адміністративне правопорушення на захист від інкримінованих йому правопорушень. Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення заявленого адміністративного позову.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
З приводу посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015, відповідно якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку позивачем неправильно розуміються поняття "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення" з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року, № 5-рп/2015 "У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП", оскільки словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Крім того, Рішення Конституційного Суду України № 5-РП/2015, на яке посилається позивач, приймалось до внесення змін у статтю 258 КУпАП.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 року у справі №759/12872/16-а (адміністративне провадження №К/9901/21507/18).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Надаючи оцінку оскарженій постанові у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР України.
Згідно з п.31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно пункту 31.4.5 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: а) шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм, вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т - 1,0 мм, автобусів - 2,0 мм, мотоциклів і мопедів - 0,8 мм. ; б) шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини; в) шини за розміром або допустимим навантаженням не відповідають моделі транспортного засобу; г) на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів; ґ) на передню вісь транспортного засобу встановлено радіальні шини, а на іншу (інші) - діагональні; д) на передній осі автобуса, який виконує міжміські перевезення, встановлено шини з відновленим протектором, а на інших осях - шини, відновлені за другим класом ремонту; е) на передній осі легкових автомобілів і автобусів (крім автобусів, які виконують міжміські перевезення) встановлено шини, відновлені за другим класом ремонту; є) відсутній болт (гайка) кріплення або є тріщини диска і ободів коліс.
Пунктом 6 ДСТУ 3649:2010 регулюються вимоги щодо безпечності технічного стану КТЗ. 6.3.3 Шини мають бути без пошкоджень (проколів, порізів), що оголюють корд чи брекер, а також відшарувань та здутин протектора. Не дозволено наявності сторонніх предметів, які утримуються (затиснені) між шинами здвоєних коліс КТЗ та в канавках рисунка протектора.
Аналізуючи вказані норми, заборона експлуатація транспортних засобів, шини яких мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини.
Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що водій зобов'язаний, зокрема, перевірити перед вирушенням в дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі, своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов'язковому технічному контролю, на такий контроль.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно статті 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Також, згідно ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Відповідно до наданого відповідачем під час розгляду справи відеозапису зробленого за допомогою боді-камери вбачається, що позивач керував транспортним засобом, шини якого мають пошкодження, що оголюють корд.
Крім того, оскільки позивачем не заперечувалися вказані обставини, у відповідача не було підстав для призначення перевірки технічного стану колісного транспортного засобу за процедурою встановленою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 жовтня 2008 року № 534 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час експлуатації», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1107/15798.
Частиною 1 статті 121 КУпАП встановлено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи встановлення під час судового розгляду справи факту порушення позивачем вимог п. 31.4.5 ПДР України, колегія суддів дійшла висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 ПДР України, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4.7 ("ї"; "д" - у складі автопоїзда) подальший рух заборонено до їх усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги (п. 31.5 ПДР України).
Колегія суддів не встановлено та матеріали справи не містять доказів, що вказані вимоги ПДР України позивачем були виконані.
При цьому, Європейським судом з прав людини, у рішенні, яке ним було ухвалено 29.06.2007 р. у складі Великої палати у справі «Огаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства», постановив, що будь-яка особа яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди, і ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів дійшла висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 121 КУпАП, повністю підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи доказами.
Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Згідно ст. 279 КУпАП, посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про обмеження його під час притягнення до адміністративної відповідальності у реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП, оскільки інспектором патрульної поліції при притягненні позивача до адміністративної відповідальності були роз'яснені права, передбачені чинним законодавством, що підтверджується наданим відеозаписом з боді-камери.
Таким чином, судом апеляційної інстанції не виявлено будь-яких порушень відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 280 КУпАП, форма та зміст постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема нормам КУпАП.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, у спірних правовідносинах інспектор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права ( ч. 1 ст. 317 КАС України).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Поліцейського взводу №4 батальйону патрульної поліції в м.Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Пономаренка Сергія Васильовича задовольнити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04.02.2020 року по справі №591/7079/19 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Поліцейського взводу №4 батальйону патрульної поліції в м.Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Пономаренка Сергія Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик
Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал
Повний текст постанови складено 12.03.2020 року