12 березня 2020 р.Справа № 953/17367/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.01.2020 року (суддя Губська Я.В.; м. Харків) по справі № 953/17367/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
03.09.2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просила суд: скасувати постанову ГУ ДФС у Харківській області від 14.08.2019 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-15 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, замінено в порядку процесуального правонаступництва на підставі ст. 52 КАС України відповідача у справі - Головне управління ДФС у Харківській області, на Головне управління ДПС у Харківській області (надалі також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області).
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.01.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач не вчиняла адміністративного правопорушення, в її діях відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність відповідно до статті 163-15 КУпАП, оскільки 22.07.2019 готівкові розрахунки за товари (послуги) ТОВ «Сана-Мед» та його посадовими особами не здійснювались. Позивач зазначає, що відповідно до видаткового касового ордера № 321 від 22.07.2019 проведено «службове внесення» готівки до РРО у сумі 3 107,17 грн., що підтверджується нефіскальним чеком № 1254001, Z- звітом від 22.07.2019, та записом від 22.07.2019 у Книзі обліку розрахункових операцій на РРО № 3000119103Р18. Також позивач посилається на порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДФС у від 16.07.2019 року посадовими особами контролюючого органу проведено фактичну перевірку ТОВ «САНА-МЕД» (код ЄДРПОУ 31151738), розташованого м. Харків. вул. Холодногірська, б.15, за результатами якої складено акт від № 1109/20/ЗЗ/РРО/31151738, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог вимог п. 26 р. III «Порядок оформлення касових операцій», «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 №148.
Постановою в.о. начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 14.08.19 р. в.о. головного бухгалтера ТОВ «Сана-Мед» Яковенко О.В. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі З400 грн.
Підставою для винесення даної постанови є протокол про адміністративні правопорушення від 30.07.2019 року та акт перевірки від 30.07.2019 року, в ході проведення якої встановлено видачу готівки з каси підприємства за видатковим касовим ордером №321 від 22.07.2019 на суму 3407,17грн, який не підписаний керівником підприємства. Жодних інших документів з дозвільним записом до ордера не надано, що є порушенням п. 26 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженою постановою правління НБУ від 29.12.2017 № 148.
Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 163-15 КУпАП, та дійшов висновку, що відповідачем по справі обґрунтовано прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення.
За визначенням, наведеним у ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
В даному випадку оскарженою постановою позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу на підставі ч. 1 ст. 163-15 КУпАП за порушення вимог п. 26 розділу ІІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148.
Частиною 1 статті 163-15 КУпАП передбачено відповідальність за порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Таким чином, вказаною нормою передбачено настання відповідальності у разі порушення особою порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).
Слід зазначити, що вимоги до організації готівкових розрахунків встановлено розділом ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 (далі - Положення № 148).
Розділом ІІІ Положення № 148 встановлено Порядок оформлення касових операцій, п. 26 якого передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.
Підпис керівника установи/підприємства на видаткових касових ордерах не обов'язковий, якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках є його дозвільний напис.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи дійсно підтверджується факт видачі позивачем готівки з каси за видатковим касовим ордером № 321 від 22.07.2019 у сумі 3 107,17 грн., не підписаним керівником підприємства, однак вказані дії вчинено позивачем не під час проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а з метою проведення операції "службове внесення" готівки до РРО.
Так, пунктом 6 розділу III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, передбачено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо такі внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.
Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.
Отже, внесення та видача готівки з місця проведення розрахунків, які не пов'язані з проведенням розрахункових операцій, реєструються через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача".
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Z-звіту за 22 липня 2019 року № 1254, готівкові кошти у сумі 3107,17 грн. були внесені до РРО із застосуванням функції "службове внесення" та відповідно вчинено такий запис у Книзі обліку розрахункових операцій на РРО № 3000119103Р18.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що видача позивачем з каси підприємства готівки у сумі 3107,17 грн. за видатковим касовим ордером № 321 від 22.07.2019 з метою її реєстрації через РРО, не є розрахунковою операцією та не пов'язане із проведенням готівкових розрахунків за товари (послуги), що виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, оскільки в діях позивача відсутній склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена вказаною нормою.
Висновок суду першої інстанції про те, що службове переміщення коштів з каси до касового апарату не впливає на виявлене порушення, оскільки п. 26 Порядку №148 передбачено саме «видача готівки з кас» та не визначено чітке направлення використання даних коштів, будь то за розрахунки за товари, будь то внутрішнє їх переміщення, колегія суддів вважає помилковим, оскільки ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, на підставі якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення, передбачено відповідальність саме за порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги). Тому дана обставина має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки адміністративна відповідальність за порушення порядку оформлення касових операцій ч. 1 ст. 163-15 КУпАП не передбачена.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідачем не надано доказів і не доведено правомірності складання постанови від 14.08.2019 року № 191/1410 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, колегія суддів дійшла висновку, що така постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до ст. 286 КАС України.
Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.01.2020 року по справі № 953/17367/19 скасувати.
Прийняти постанову. якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову Головного управління ДФС у Харківській області від 14.08.2019 року № 191/1410 про накладення адміністративного стягнення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. на підставі ч. 1 ст. 163-15 КУпАП та закрити провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова