05 березня 2020 р.Справа № 520/10706/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
представника відповідача Биковченко Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.11.19 року по справі № 520/10706/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про скасування наказу,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд:
- скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Харківській області №784 від 02.08.2019 року в частині накладення на підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
06.11.2019 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду мотивуючи тим, що позивач звернувся до суду з позовом 10.10.2019 року з пропущенням місячного строку звернення до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу залишено без руху. Для усунення недоліків позивачу необхідно було надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовлено.
Заяву Головного управління Національної поліції в Харківській області про залишення позову без розгляду - задоволено.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу - залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, прийняття рішення судом першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Представник позивача, не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було без поважних причин пропущено встановлений строк звернення до суду.
Однак колегія суддів вважає такий висновок висновком суду першої інстанції пердчасним, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною п'ятою вказаної статті визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Слід зазначити, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, за правилами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно положень частини першої статті п'ятої КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суд, отримавши позов, зобов'язаний з'ясувати чи має місце порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи.
У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених КАС України строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з висновку про те, що позивач не обгрунтував поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду щодо оскарження наказу Головного управління Національної поліції у Харківській області №784 від 02.08.2019 року в частині накладення на підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
При цьому, колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними і не залежать від волевиявлення і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дії.
Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини повинні бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аналогічну позицію висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12 вересня 2017 року по справі № 823/133/16.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.08.2019 року Головним управлінням Національної поліції в Харківській області було винесено наказ про притягнення підполковника поліції ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності шляхом накладення стягнення у вигляді суворої догани.
У серпні 2019 року відповідною посадовою особою відділу кадрів Олійник Іриною було усно повідомлено ОСОБА_1 , що йому для ознайомлення мають надати наказ керівництва. В момент повідомлення у відповідної особи відділу кадрів ОСОБА_2 наказу на руках не було, ця особа не проінформувала позивача про те, що саме за наказ йому мають надати на ознайомлення.
Позивач, вважаючи, що наказ, про який йому повідомили в усній формі є рядовим наказом по службі, зазначив, що у зв'язку із зайнятістю по роботі він не може ознайомитись з наказом саме у цей час та попросив прийти пізніше. При цьому, працівник відділу кадрів наказ йому не приносив, про суть наказу не інформував. В подальшому за відсутності позивача було складено акт про те, що позивач нібито відмовився від ознайомлення з цим наказом.
У кінці вересня 2019 року позивач в усній формі від посадової особи відділу кадрів дізнався який саме наказ було винесено року нього за фактом службової перевірки.
На початку вересня 2019 року позивач став цікавитись результатами службової перевірки щодо нього та звернувся до адвоката за правовою допомогою, з метою отримати результати перевірки.
04.09.2019 було направлено адвокатський запит до ГУНП у Харківській області щодо надання адвокату матеріалів дисциплінарної справи стосовно підполковника поліції ОСОБА_1 для ознайомлення.
Отже, за умови відсутності у позивача матеріалів службової перевірки позивач був обмежений у праві звернутися до суду з позовною заявою про порушення його права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що в даному випадку ОСОБА_1 усній формі дізнався про існування наказу про накладення на нього суворої догани тільки 30.09.2019, а адміністративний позов про скасування наказу ОСОБА_1 було подано 10.10.2019 року, зважаючи на що місячний строк звернення з позовом не був пропущений.
Таким чином, аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права позивача на судовий захист.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч. 4 ст. 9 КАС України).
Відповідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно висновків, викладених у п.п. 23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, які дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.
На підставі вищевикладеного, висновки суду першої інстанції про про залишення без розгляду позову є помилковими, оскільки суд не був позбавлений можливості з метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи з'ясувати, чи порушені суб'єктивні права, свободи або інтереси позивача, якщо так, то в чому полягають і коли сталися такі порушення, якщо вони мали місце, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що порушення наведених норм процесуального права є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року по справі № 520/10706/19 та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року по справі № 520/10706/19 скасувати.
Адміністративну справу № 520/10706/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 12.03.2020 року