11 березня 2020 року справа №360/4281/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Тішевського В.В., представника відповідача - адвоката - Рибаса А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 360/4281/19 (головуючий суддя І інстанції - Басова Н.М.), складене у повному обсязі 23 грудня 2019 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області, за позовом Лисичанського спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» до Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області про визнання протиправним та скасування припису щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін, -
30 вересня 2019 року Лисичанське спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати припис № 101 від 16 серпня 2019 року (а.с. 3-9 т.111).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року позовні вимоги Лисичанського спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» до Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області про визнання протиправним та скасування припису щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін- задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано другий пункт припису Головного управління Держпродспроживслужби в Луганській області №101 від 16 серпня 2019 року "Про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін". В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 122-132 т.2).
Не погодившись із таким судовим рішенням, Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Зазначає, що позивачем сформовано необґрунтовано завищені тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, які не відповідають розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, продаж (реалізацію).
Вважає, що позивачем нарахування плати за надання комунальних послуг здійснюється на підставі обов'язкового до виконання рішення відповідного органу, що встановлює тарифи, а зобов'язання з перерахування нарахованої оплати у позивача виникає на підставі обов'язкового виконання припису.
Позивачем нарахована плата за надання комунальних послуг, яка розрахована виходячи з необґрунтовано завищених тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) за періоди з 11 жовтня 2016 року по 11 травня 2017 року (включно) та з 25 січня 2018 року до дати введення в дію змінених тарифів, безпідставно на споживачів покладено зобов'язання з відшкодування економічно необґрунтованих (завищених) витрат, які включено до вартості цих послуг, тому нарахована плата в цій частині підлягає перерахуванню (поверненню) споживачам на підставі припису відповідача, як законна вимога, направлена на усунення порушення формування та застосування даних тарифів.
Вважає, що припис в частині зобов'язання позивача перерахувати споживачам плати (вартості) наданих послуг відповідає інтересам споживачів та є дієвим механізмом захисту їх прав.
При цьому, зазначив, що завищення тарифів призводить до зайвого відшкодування з державного бюджету коштів на пільги та субсидії та його додаткового навантаження.
Посилався на практику судів апеляційної адміністративної інстанції в підтвердження доводів своєї апеляційної скарги (а.с. 138-150 т.2).
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» (код ЄДРПОУ: 03339851) здійснює водопостачання міст Лисичанська, Новодружеська, Привілля та прилеглих селищ (т.1 а.с.10-19).
Згідно зведених даних Антимонопольного комітету України позивач є природним монополістом з централізованого водопостачання та водовідведення.
19 червня 2019 року ОСОБА_1 (як отримувач послуг) звернувся до ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області з письмовим зверненням, в якому просив провести перевірку ЛКСП «Лисичанськводоканал» з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (т.1 а.с.150).
Позаплановий захід погоджено з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, що підтверджується зверненнями відповідача та листом-погодженням Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 19 липня 2019 року № 3805-05/30031-03 (т.1 а.с.156-157,158,159,160).
На виконання приписів частин 1, 2 ст. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877) відповідачем видано наказ від 29.07.2019 № 1232 та направлення від 29 липня 2019 року № 520 (т.1 а.с.161,162-163).
30 липня 2019 року направлення від 29 липня 2019 року № 520 отримано директором Батуковим О.Ю. особисто, про що свідчить його підпис про отримання на даному направленні (т.1 а.с.162-163).
Завідувач сектору контролю за регульованими цінами ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області Мордасов О.Г. був допущений позивачем до проведення перевірки, за наслідками якої складений акт №542 від 12 серпня 2019 року (т.1 а.с.169-182).
За результатами перевірки було складено акт перевірки №542 від 12.08.2019, яким встановлено, зокрема, позивач: при формуванні та встановленні тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем):
1. при формуванні тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, встановлених постановою НКРЕКП від 16.06.2016 № 1141 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення» із змінами внесеними, постановою НКРЕКП від 01.09.2016 № 1501 було необґрунтовано включено витрати на ремонт основних засобів та інших необоротних активів до загальновиробничих витрат, адміністративних витрат та витрат на збут на централізоване водопостачання та водовідведення у розмірі 3038,56 тис. грн на рік (2683,683 тис. грн на рік), які не зменшувались на суму планованої амортизації у зв'язку з відсутністю інвестиційної програми та розраховувались у розмірі 10 відсотків сукупної залишкової вартості основних засобів станом на 01.01.2016, визначення яких у такий спосіб не передбачено Податковим кодексом України, що є порушенням приписів абз. 1 ч. 2 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», п. 1.6, абз. 1 п. 2.1, п. 2.10 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою НКРЕКП від 10.03.2016 № 302;
2. при формуванні тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), встановлених постановою НКРЕКП від 26.11.2015 № 2868 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) суб'єктам господарювання, які є виконавцями цих послуг» із змінами внесеними, постановою НКРЕКП від 01.09.2016 № 1502 було завищено частки загальновиробничих витрат, адміністративних витрат, витрат зі збуту на централізоване водопостачання та водовідведення за рахунок необґрунтованого включення витрат на ремонт основних засобів та інших необоротних активів до повної собівартості (загальновиробничих витрат, адміністративних витрат та витрат на збут) централізованого водопостачання та водовідведення, що є порушенням приписів абз. 1 ч. 2 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», абз. 1 п. 2.1 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженого постановою НКРЕКП від 10.03.2016 №303;
3. при формуванні тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, встановлених постановою НКРЕКП від 16.06.2016 № 1141 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення» із змінами внесеними, постановою НКРЕКП від 28.12.2017 № 1575 було завищено прямі витрати на оплату праці, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у інших прямих витратах на централізоване водовідведення та витрати на оплату праці, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у витратах на збут на централізоване водопостачання та водовідведення за рахунок необґрунтованого використання доплати за роботу у важких і шкідливих умовах праці для машиністів насосних установок КНС, операторів на решітці КНС, слюсаря- ремонтника КНС, слюсарів-ремонтників дільниці очисних споруд № 1,2,4 у розмірі 12 відсотків до тарифної ставки при доплаті - 8 відсотків до тарифної ставки, передбаченої колективним договором на 2013-2014 роки та чисельності старших контролерів відділу збуту у кількості 2 од. і контролерів в/х відділу збуту у кількості 16 од. при чисельності старших контролерів відділу збуту - 1 од. і контролерів в/х відділу збуту - 15 од., передбаченої штатними розписами, що є порушенням приписів абз. 1 ч. 2 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», абз. 1 п. 2.1, абз. 5 пп. 2 п. 3.1 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою НКРЕКП від 10.03.2016 №302;
4. при формуванні тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), встановлених постановою НКРЕКП від 26.11.2015№ 2868 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) суб'єктам господарювання, які є виконавцями цих послуг» із змінами внесеними, постановою НКРЕКП від 28.12.2017 № 1576 було завищено частку прямих витрат на централізоване водовідведення та частки витрат зі збуту на централізоване водопостачання та водовідведення за рахунок завищення прямих витрат на оплату праці, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у інших прямих витратах на централізоване водовідведення та витрат на оплату праці, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у витратах на збут на централізоване водопостачання та водовідведення, що є порушенням приписів абз. 1 ч. 2 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», абз. 1 п. 2.1 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженого постановою НКРЕКП від 10.03.2016 № 303;
щодо застосування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем): перевіркою застосування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) при нарахуванні плати (вартості) за надання цих послуг гр. ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2015 по 31.07.2019 порушень не встановлено( а.с.23-46, 169-182т.1).
За наслідками перевірки був винесений припис №101 від 16 серпня 2019 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих цін), саме який впливає на права та обов'язки позивача, відповідач вимагає від ЛКСП «Лисичанськводоканал»:
1. В місячний термін усунути порушення порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) шляхом приведення цін (тарифів) у відповідність до вимог абз. 1 ч. 2 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», п. 1.6, абз. 1 п. 2.1, абз. 5 пп. 2 п. 3.1, п. 2.10 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою НКРЕКП від 10.03.2016 № 302, абз. 1 п. 2.1 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженого постановою НКРЕКП від 10.03.2016 № 303, а саме: здійснити розрахунки економічно обґрунтованих витрат на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення і подати їх до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг для подальшого встановлення тарифів на зазначені послуги, при цьому врахувати плановані витрати на ремонт, які зменшуються на суму планованої амортизації у разі неподання на схвалення до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у встановлені законодавством строки інвестиційної програми і які згідно з Податковим кодексом України враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, а також здійснити планування витрат на оплату праці (витрат на сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) виходячи з розміру доплати за роботу у важких і шкідливих умовах праці для машиніста насосних установок КНС, оператора на решітці КНС, слюсаря-ремонтника КНС, слюсара-ремонтника очисних споруд, встановленого у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених галузевою угодою та чисельності старших контролерів і контролерів в/х відділу збуту, яка не перевищує їх чисельність за штатним розписом (враховуючи фактичні данні).
2. В місячний термін повернути споживачам необґрунтовано нараховану плату (вартість) за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за періоди з 11 жовтня 2016 року по 11 травня 2017 року (включно) та з 25 січня 2018 року до дати введення в дію змінених тарифів внаслідок застосування завищених тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) сформованих з порушеннями порядку формування тарифів шляхом проведення перерахунку розміру плати (вартості) наданих послуг на суму необґрунтованих (завищених) витрат у структурах тарифів цих послуг, враховуючи коригування сум нарахованих пільг щодо кожного споживача (отримувача пільг) і подати до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення Лисичанської міської ради відомості за результатами коригування, а також відомості про суми та періоди перерахунку щодо кожного споживача - отримувача субсидії для перерахунку розмірів наданих субсидій.
3. В триденний термін з моменту виконання припису повідомити Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про вжиті заходи (т.1 а.с.186-189).
Спірним питання даної справи є правомірність винесення припису відповідачем.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що 1 та 3 пункти припису є правомірними, а 2 є таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що у позивача відсутні правові підстави для проведення перерахунку тарифів, які встановлені НКРЕКП, яке має виключні повноваження по такому встановленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення лише в межах апеляційної скарги, відтак, надає оцінку правомірності скасування 2 пункту спірного припису.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 01.01.2016) визначено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;
2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;
3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України від 09.07.2010 № 2479-VI «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (в редакції від 01.01.2016) тарифи на комунальні послуги - тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, а також тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для суб'єктів, які є виконавцями цих послуг.
Органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.( ст..2 ЗУ№ 2479-VI)
Згідно абзаців п'ятого та шостого пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (в редакції від 01.01.2016) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснює:
- розроблення порядків (методик) формування тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;
- встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (в редакції від 01.01.2016) тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, відповідно до цього Закону.
Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів відповідно до абзацу першого частини другої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
Постановою НКРЕКП від 16.06.2016 № 1141 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення» із змінами внесеними, постановою НКРЕКП від 01.09.2016 № 1501 встановлено тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення ЛКСП «Лисичанськводоканал»:
- на централізоване водопостачання - 12,43 грн за куб. м (без податку на додану вартість);
- на централізоване водовідведення - 5,15 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).
Згідно структури тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, наведеної у Додатку 63 до постанови НКРЕКП від 16.06.2016 № 1141 до повної собівартості централізованого водопостачання та водовідведення включено наступні витрати:
1) до централізованого водопостачання:
- амортизаційні відрахування у інших прямих витратах у розмірі 2058,897 тис. грн на рік;
- амортизаційні відрахування у загальновиробничих витратах - 119,231 тис. грн на рік;
- інші витрати (розшифрування витрат відсутнє) у загальновиробничих витратах - 8937,564 тис. грн на рік;
- амортизаційні відрахування у адміністративних витратах - 8,564 тис. грн на рік;
- інші витрати (розшифрування витрат відсутнє) у адміністративних витратах - 305,012 тис. грн на рік;
- амортизаційні відрахування у витратах на збут - 1,318 тис. грн на рік;
- інші витрати (розшифрування витрат відсутнє) у витратах на збут - 465,032 тис. грн на рік;
2) до централізованого водовідведення:
- амортизаційні відрахування у інших прямих витратах у розмірі 971,885 тис. грн на рік;
- амортизаційні відрахування у загальновиробничих витратах - 33,629 тис. грн на рік;
- інші витрати (розшифрування витрат відсутнє) у загальновиробничих витратах - 1931,799 тис. грн на рік;
- амортизаційні відрахування у адміністративних витратах - 2,416 тис. грн на рік;
- інші витрати (розшифрування витрат відсутнє) у адміністративних витратах - 82,077 тис. грн на рік;
- амортизаційні відрахування у витратах на збут - 0,372 тис. грн на рік;
- інші витрати (розшифрування витрат відсутнє) у витратах на збут - 122,223 тис. грн на рік.
ЛКСП «Лисичанськводоканал» (згідно планів витрат по ЛКСП «Лисичанськводоканал» за видами ліцензованої діяльності (централізоване водопостачання та водовідведення) на 2016 рік) до повної собівартості централізованого водопостачання та водовідведення включено наступні витрати:
1) до централізованого водопостачання:
- амортизаційні відрахування у інших прямих витратах у розмірі 2058,897 тис. грн на рік;
- амортизаційні відрахування у загальновиробничих витратах - 119,231 тис. грн на рік;
- інші витрати у загальновиробничих витратах - 8937,564 тис. грн на рік, у тому числі витрати на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів та інших необоротних активів - 1704,342 тис. грн на рік;
- амортизаційні відрахування у адміністративних витратах - 8,564 тис. грн на рік;
- інші витрати у адміністративних витратах - 305,012 тис. грн на рік, у тому числі витрати на ремонт основних засобів та інших необоротних активів - 1,367 тис. грн на рік;
- амортизаційні відрахування у витратах на збут - 1,318 тис. грн на рік;
- інші витрати у витратах на збут - 465,032 тис. грн на рік, у тому числі витрати на ремонт основних засобів та інших необоротних активів - 0,247 тис. грн на рік;
2) до централізованого водовідведення:
- амортизаційні відрахування у інших прямих витратах у розмірі 971,885 тис. грн на рік;
- амортизаційні відрахування у загальновиробничих витратах - 33,629 тис. грн на рік;
- інші витрати у загальновиробничих витратах - 1931,799 тис. грн на рік, у тому числі витрати на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів та інших необоротних активів - 977,321 тис. грн на рік;
- амортизаційні відрахування у адміністративних витратах - 2,416 тис. грн на рік;
- інші витрати у адміністративних витратах - 82,077 тис. грн на рік, у тому числі витрати на ремонт основних засобів та інших необоротних активів - 0,344 тис. грн на рік;
- амортизаційні відрахування у витратах на збут - 0,372 тис. грн на рік;
- інші витрати у витратах на збут - 122,223 тис. грн на рік, у тому числі витрати на ремонт основних засобів та інших необоротних активів - 0,062 тис. грн на рік.
Сума планованої амортизації склала 3196,312 тис. грн на рік, у тому числі на централізоване водопостачання - 2188,010 тис. грн на рік та на централізоване водовідведення - 1008,302 тис. грн на рік (згідно Додатку 63 до постанови НКРЕКП від 16.06.2016 № 1141 та інформації ЛКСП «Лисичанськводоканал»).
Плановані витрати на ремонт основних засобів та інших необоротних активів склали 2683,683 тис. грн на рік, у тому числі на централізоване водопостачання - 1705,956 тис. грн на рік та на централізоване водовідведення - 977,727 тис. грн на рік (згідно інформації ЛКСП «Лисичанськводоканал») (т.1 а.с.193,194, 207-209).
Під час формування та встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення діяли Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджений постановою НКРЕКП від 10.03.2016 № 302 (далі - Порядок) та Процедура встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджена постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 364, якими визначено порядок і строки зміни рівня державних регульованих цін (абз. 1 ч. З ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).
Порядок застосовується під час установлення НКРЕКП тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб'єктів природних монополій, та поширюється на цих суб'єктів під час розрахунку таких тарифів.
Відповідно до пункту 1.6, абзацу першого пункту 2.1 та пункту 2.10 Порядку:
- до розрахунку тарифів включаються витрати, які згідно з Податковим кодексом України враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств;
- формування тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, у тому числі галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, з урахуванням фактичних даних та основних особливостей технологічних процесів конкретного виробництва, техніко-економічних розрахунків, кошторисів з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді;
- у разі неподання ліцензіатом на схвалення до НКРЕКП у встановлені законодавством строки інвестиційної програми при формуванні тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення плановані витрати на ремонт зменшуються на суму планованої амортизації, що визначена відповідно до цього Порядку.
За розрахунками повної собівартості та середньозважених тарифів, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат, витрат на збут на централізоване водопостачання та водовідведення (до заяви від 07.06.2016), ЛКСП «Лисичанськводоканал» до повної собівартості централізованого водопостачання та водовідведення включено амортизацію необоротних активів у розмірі 3196,33 тис. грн на рік (округлення до двох знаків після коми), у тому числі на централізоване водопостачання - 2188,19 тис. грн.. на рік та на централізоване водовідведення - 1008,14 тис. грн.. на рік та витрати на ремонт основних засобів та інших необоротних активів (господарським способом) - 3038,56 тис. грн.. на рік (округлення до двох знаків після коми), у тому числі на централізоване водопостачання - 1875,70 тис. грн.. на рік та на централізоване водовідведення - 1162,86 тис. грн. на рік.
Під час формування та встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення діяли Порядок та Процедура встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджена постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 364.
Відповідно до абзацу першого пункту 2.1 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, економічно обґрунтованих планованих витрат визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, у тому числі галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, з урахуванням фактичних даних та основних особливостей технологічних процесів конкретного виробництва, техніко-економічних розрахунків, кошторисів з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) встановлені відповідними Постановами НКРЕКП, як того вимагає стаття 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 №2479-VІ.
При цьому встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, є засобом регуляторного впливу з боку НКРЕКП по відношенню до суб'єктів природних монополій (пункт 2 частини першої статті 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»).
Відтак, 2 пункт припису відповідача №101 від 16.08.2019, яким позивача зобов'язано здійснити перерахунок споживачам плати (вартості) за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за періоди з 11.10.2016 по 11.05.2017 (включно) та з 25.01.2018 до дати введення в дію змінених тарифів, є неправомірним, оскільки у позивача відсутні правові підстави здійснювати перерахунок та обрахування і зміну діючих тарифів в бік зменшення, оскільки споживачам надавались та надаються послуги по тарифам встановленим саме НКРЕКП, який самостійно зобов'язаний зробити перерахунок.
Як зазначено в листі НКРЕКП від 10 жовтня 2019 року (а.с. 84-85 т. 2) «при цьому, після проведення НКРЕКП планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання позивачем вимог законодавства у сфері комунальних послуг та ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення та в разі виявлених порушень щодо виконання вимог Протокольного рішення будуть вживатися заходи щодо вилучення коштів зі структури тарифів при наступному встановлені», що також підтверджує виключні повноваження на встановлення та регулювання спірних тарифів НКРЕКП.
Твердження апелянта щодо порушення прав споживачів скасуванням п. 2 спірного припису, є незмістовними, оскільки регулювання тарифів буде проводитись НКРЕКП при виявлені таких порушень.
При цьому, суд апеляційної інстанції не бере посилання відповідача на практику апеляційних судів з цього питання, використання якої не передбачена вимогами Кодексу адміністративного судочинства України.
Також судом апеляційної інстанції не приймається до уваги додатково наданий апелянтом до суду лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.08.2019 року за № 7/10.1/ 13140-19 щодо обов'язковості виконання приписів про усунення порушень вимог щодо формування тарифів, оскільки зазначений лист не є нормативним актом, а носить роз'яснювальний характер та адресований саме органу , який формує відповідні тарифи - виконавчому комітету ( а.с.212-214 т.2)
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99)
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 257, 308, 310, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року по справі № 360/4281/19 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року по справі № 360/4281/19 - залишити без змін.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошені в судовому засіданні 11 березня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 березня 2020 року.
Судді Т.Г.Арабей
І.В. Геращенко Г. М. Міронова