Справа № 620/2828/19 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.
12 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача: Беспалова О. О.
суддів: Ключковича В. Ю., Пилипенко О. Є.
за участю секретаря: Присяжної Д. В.
представника відповідача Минця О. В., представників позивачів Обуховського О. Г., Коноваленка С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу командитного сільськогосподарського товариства «Дружба» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (місце ухвалення: місто Чернігів, час ухвалення: 15 годин 00 хвилин, дата складання повного тексту: 03 грудня 2019 року) у справі за позовом управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області до командитного сільськогосподарського товариства «Дружба» про застосування заходів реагування, -
УДСНС у Чернігівській області звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до командитного сільськогосподарського товариства «Дружба» про застосування заходів реагування у вигляді зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, експлуатації двох будівель зерноскладів КСТ «Дружба» за адресою: вул. Титовського, 20, с. Киселівка, Менський район, Чернігівська область.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на виконання припису № 198 від 20.08.2019 р., з метою усунення виявлених під час перевірки порушень щодо додержання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), з метою усунення порушень суб'єктом господарювання, запропонованих до виконання у строк до 20.10.2019 р., командитне сільськогосподарське товариство «Дружба» направило на адресу Головного інспектора Менського РВ Управління ДСНС України у Чернігівській області Гречуха Д. А. повідомлення № 66 від 04 жовтня 2019 року про вжиті заходи.
Апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач невідкладно здійснив перевірку усунення порушень відповідачем після виконання останнім вказаного припису.
Незважаючи на вказані обставини, позивач одразу звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом.
Також апелянт зазначає, що виявлені Менським РВ Управління ДСНС України в Чернігівській області порушення установлених законодавством вимог пожежної безпеки самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення і розвитку пожеж. Окрім того, зазначені порушення мають тривалий час існування, але виникнення надзвичайних подій не спричинили, і раніше не розцінювалися органом державного нагляду, як реальна загроза життю та здоров'ю людей.
Апелянт зазначає, що матеріали справи містять докази, які підтверджують, що останнім частково усунуто раніше виявлені контролюючим органом порушення і динаміка проведення заходів у цьому напрямку триває, що свідчить про добросовісність намірів командитного товариства.
Також апелянт зауважує, що суд першої інстанції не взяв до уваги правовстановлюючі документи товариства на нерухоме майно: договір купівлі-продажу від 09 червня 2005 року; Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18 лютого 2010 року (комплекс: свинарник № 1, свинарник № 2, свинарник № 3); Витяг № 25356500 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18 лютого 2010 року, реєстраційний номер: 10469481 (комплекс); Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18 лютого 2010 року (нежитлова будівля - кормоцех); Витяг № 25356193 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18 лютого 2010 року (нежитлова будівля).
Апелянт зазначає, що всі нежитлові приміщення, які перебувають у власності позивача, використовуються власником за цільовим призначенням, а також для тимчасового зберігання незначної кількості зерна, іншого майна (запасних частин, інвентарю, тощо), тобто не носять постійного характеру «зерноскладу».
В частині висновку суду першої інстанції про непроведення ремонту та ревізії пристроїв блискавкозахисту двох будівель зерноскладів апелянт зазначає, що до матеріалів справи долучено протокол № 972 вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування від 04 жовтня 2019 року, згідно якого по всіх нежитлових приміщеннях товариства проведено відповідні роботи.
Крім того, апелянт зазначає, що спірні приміщення не є ані об'єктами підвищеної небезпеки, ані об'єктами зі значним скупченням людей.
Також апелянт зазначає, що між ним та фізичною особою ОСОБА_1 укладено 15 лютого 2019 року договір оренди нежитлового приміщення № 1, за яким командитне сільськогосподарське товариство «Дружба» передало фізичній особі ОСОБА_1 у платне строкове володіння частину будівель нежитлових приміщень Б-1 і В-1 в кількості 109,2 кв. м у кожному. Отже, у випадку безпідставного зупинення експлуатації вказаних будівель буде порушено права не тільки їх власника, а й орендаря.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 10.03.2020 р. за вх. № 8896, у якому позивач зауважує, що цільове призначення застосування заходу реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі полягає в упередженні заподіяння шкоди таким соціальним благам як життя і здоров'я людей.
Позивач вказує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20 червня 2018 року (справа № 826/4267/16) звертає увагу на таке поняття як небезпечний чинник. Відповідно до пункту 26 статті 1 Кодексу цивільного захисту України під небезпечним чинником розуміється складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини. За позицією Верховного Суду, законодавець пов'язує настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.
Таким чином, на думку позивача, наявність вказаних в акті перевірки порушень є тим чинником, який створює загрозу життю та здоров'ю людей.
Позивач зазначає, що усі наявні у будівлях КСТ «Дружба» порушення пропонуються до виконання з 2013 року, тобто мають триваючий характер, що відповідач також визнає, натомість, на думку позивача, легковажно розраховує, що негативні наслідки не настануть.
Також позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на доводи апеляційної скарги, якими відповідач визнає, що виявлені порушення були усунуті ним лише частково.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з наказу від 25.06.2019 р. № 164 про проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) та посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 14.08.2019 р. № 182, посадовими особами УДСНС у Чернігівській області проведено позаплановий захід відповідача, розташованого за адресою: вул. Титовського , 20 , с. Киселівка, Менський район, Чернігівська область .
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки складено акт від 20.08.2019 р. № 206, яким встановлено порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, а саме:
- у двох будівлях зерноскладів з'єднання відгалужень та окінцювань жил електричних проводів виконано не за допомогою паяння, опресування або затискачів, чим порушено п. 1.6. глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні;
- дерев'яні конструкції елементів покрівель двох будівель зерноскладів не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності, чим порушено п. 2.5. глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні;
- не проведено ремонт та ревізію пристроїв блискавкозахисту двох будівель зерноскладів, чим порушено п. 1.21. глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні;
- дві будівлі зерноскладів не обладнані системою протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації), чим порушено п. 1.2. глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, п. 14.2 таблиці А.1 додатку А ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».
20.08.2019 р. позивачем винесено припис № 198, яким встановлено строк усунення порушень (20.10.2019 р.), виявлених під час перевірки.
Листом від 04.10.2019 р. № 66 КСТ «Дружба» повідомило про часткове усунення виявлених порушень та вчинення подальших дій для їх повного усунення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877) виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
Згідно ч. 7 ст. 7 вказаного Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Кодексу цивільного захисту України діяльність із забезпечення техногенної безпеки є складовою виробничої, експлуатаційної та іншої діяльності відповідних посадових осіб і працівників підприємств, установ, організацій. Ця вимога відображається у відповідних статутах або положеннях.
Частиною 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Згідно з вимогами ч. 2. ст. 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку встановленому законом.
Відповідно до вимог п.п. 1, 4, 10 ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що порушення, виявлені під час перевірки, у своїй сукупності свідчать, що такі порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей, з чим також погоджується суд апеляційної інстанції.
В свою чергу, доводи апелянта про те, що виявлені порушення були частково усунуті не є переконливими для суду апеляційної інстанції в умовах визнання сторонами у справі, що виявлені порушення мають місце з 2013 року та не усуваються відповідачем протягом тривалого часу.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що наданий відповідачем договір від 10.09.2019 р. № 107, укладений між відповідачем та ПП «ВКФ «Данко», лише засвідчує волю відповідача на усунення порушень, проте не засвідчує обставини їх фактичного усунення.
Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта як про те, що у зв'язку з тимчасовим зберіганням зерна приміщення не підпадають під ознаки зерносховища, так і доводи про перебування у приміщеннях у сезон не більше 10 осіб, позаяк кількість осіб та призначення приміщення не мають впливу на існування реальної загрози їх життю та здоров'ю, а також через те, що сам апелянт зазначає про передачу цих об'єктів у оренду третій особі, що ставить під сумнів твердження про кількість осіб, які знаходяться у приміщеннях, а допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції свідок підтвердив факт зберігання зерна під час проведення перевірки.
Інші доводи апелянта у своїй сукупності не є такими, що можуть спростувати висновки суду першої інстанції про існування реальної загрози життю та здоров'ю людей та необхідності вжиття у зв'язку з цим відповідних заходів реагування.
Верховний Суд (постанова від 26.06.2018 р.) у справі № 823/589/16 дійшов висновку, що застосування заходів реагування є способом спонукання до усунення виявлених порушень, а не санкцією за виявлені порушення і якщо за результатами усунення порушень залишається хоча б одне порушення, що загрожує життю і здоров'ю людей - заходи реагування належать застосуванню.
З огляду на наведене, в умовах існування інших порушень, що не заперечуються відповідачем та свідчать про безумовну загрозу життю та здоров'ю людей, колегія суддів не може вдаватися до оцінки окремого порушення у спорі про вжиття заходів реагування.
Завданням суду адміністративної юрисдикції у заявленому позові є визначення в цілому, чи буде небезпечним продовження роботи відповідача для людей.
З огляду на це, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до ч. ч. 1, 4, 5 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Не підлягають касаційному оскарженню:
1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;
2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу командитного сільськогосподарського товариства «Дружба» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі за позовом управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області до командитного сільськогосподарського товариства «Дружба» про застосування заходів реагування залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя О. Є. Пилипенко
(Повний текст постанови складено 12.03.2020 р.)