Справа № 640/24656/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.
12 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ключковича В.Ю.,
суддів Пилипенко О.Є.,
Беспалова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, суддя Кармазін О.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Дніпровського районного відділу про визнання протиправною відмову та зобов'язати вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Дніпровського районного відділу, у якому просив:
- визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Дніпровського районного відділу у видачі позивачу, у зв'язку із втратою паспорта, нового паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Дніпровського районного відділу оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із втратою паспорта, новий паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що досліджуючи надані сторонами докази, суд неправильно встановив обставини справи та неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, адже заява про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року від 05 грудня 2019 року, яка міститься в матеріалах справи, вона була подана особисто на ім'я начальника Дніпровського РВ ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області з повним переліком документів, необхідним для прийняття рішення про видачу такого паспорта замість втраченого відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №22503-XII.
Апелянт при цьому наголошує, що основною підставою для відмови позивачу в оформленні і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки була відсутність серед поданого пакету документів рішення суду, що набрало законної сили про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, і не містилося жодних вказівок на порушення порядку подання документів, зокрема, щодо неподання документів особисто, щодо неподання документів невстановленої форми або оригіналів документів, щодо неподання неповного переліку документів, щодо невстановлення позивача як особи заявника, щодо невиконання інших формальних приписів законодавства і якого саме.
10.03.2020 до суду апеляційної інстанції від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Дніпровського районного відділу надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.
Відповідач у відзиві вказує, що законодавством встановлено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, а незгода позивача з тим, як держава врегулювала ці правовідносини, у порівнянні з тим, яким було їх правове регулювання раніше, а також небажання виконувати приписи законодавчих та урядових нормативно-правових актів при оформленні паспорта громадянина України не може слугувати переконливим аргументом протиправності дій суб'єкта владних повноважень, як і не може бути підставою для того, щоб не дотримуватись приписів законодавства.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 05.12.2019 звернувся до Дніпровського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, складену у довільній формі (на власному бланку) про оформлення і видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року (а.с.16, т.1).
Заява адресована начальнику Дніпровського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві. У заяві (на власному бланку з вибором варіантів ситуацій щодо втрати чи викрадення паспорту), після зазначення того, що позивач втратив паспорт, наведено перелік норм Конституції України та Законів України. Зазначено, що за висновком заявника, паспортна ID картка може видаватися тим громадянам, які погоджуються на збір і обробку персональних даних. Звернута увага на постанову ВП ВС від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.
Заявлено про ненадання згоди на збір і обробку персональних даних. Зазначено про категоричну заборону передачі будь-яких даних про заявника до ЄДДР, заборону формування УНЗР, заборону використання щодо заявника будь-яких засобів ЄДДР. Водночас, зазначено про інформування компетентного органу про втрату паспорту. Відтак, заявлено прохання оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII.
У заяві позивачем власноручно зазначено про надання: копії свідоцтва про народження, копії довідки Ужгородського відділу поліції ГУНП від 25.11.2019 № 13495/106/25/1-2019 про втрату паспорта, платіжного документа про сплату держмита, заяви за формою, встановленою МВС для отримання паспорта у формі книжечки, двох фотокарток 35*45 (а.с.16 зворот, т.1).
У довідці Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області від 25.11.2019 № 13495/106/25/1-2019 зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , звертався із заявою до Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області про те, що 10.10.20109 при невідомих обставинах з його автомобіля зникли документи, а саме: паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон, видані на його ім'я. Дана подія зареєстрована в ІТС ІПНП за № 22556 від 11.10.2019.
У свою чергу, до позову додано фотокопію паспорту (НОМЕР_1) громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області.
Відповідачем заявнику надана відповідь на вказане звернення від 05.12.2019 (лист від 06.12.2019 №81.8027-758/81.8027.2-19), в якому, крім іншого, з посиланням на профільні нормативно-правові акти та рішення Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17, зазначено про прийняття КМ України постанови від 03.04.2019 № 398, якою передбачена видача паспорту у формі книжечки на підставі рішення суду. Зазначено таким чином, про відсутність правових підстав для оформлення та видачі паспорту зразка 1994 року.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у видачі позивачу, у зв'язку із втратою паспорта, нового паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку з відсутністю очної явки ідентифікація особи заявника уповноваженим працівником ДМС заявника не проводилась, очного спілкування з метою встановлення особи, не відбувалося, заява у присутності уповноваженого працівника ДМС заявником не підписувалась, як і не підписувалась таким уповноваженим працівником ДМС, оригінали документів працівнику ДМС не представлялись, відсутній витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у зв'язку з викраденням паспорту, відсутні підстави для висновку щодо наявності у відповідача обов'язку вчинити певні дії щодо видачі паспортної книжечки позивачу замість втраченого паспорту до виконання позивачем встановлених законодавством формальностей, які зазначені вище.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За приписами ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18; провадження № 11-460заі18), із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Відповідно до ст. 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Частинами першою та другою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до частин першої, другої статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
За змістом частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону вказаного Закону Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з частинами другою та третьою статті 4 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 10 вказаного Закону внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Частиною першою статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" встановлено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України.
Відповідно до частини третьої статті 13 вказаного Закону паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
За частинами першою та другою статті 14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно з частиною другою статті 15 вказаного Закону бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 16 Закону Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" встановлено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 16 вказаного Закону головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів. За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб'єктом.
Частиною сьомою статті 19 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" встановлено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Згідно з частинами першою та другою статті 21 вказаного Закону паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Частиною сьомою статті 21 вказаного Закону встановлено, що до паспорта громадянина України вноситься така інформація: назва держави; назва документа; ім'я особи; стать; громадянство; дата народження; унікальний номер запису в Реєстрі; номер документа; дата закінчення строку дії документа; дата видачі документа; уповноважений суб'єкт, що видав документ (код); місце народження; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи; податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово "відмова".
Відповідно до частини шостої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров'я або статевого життя.
На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25.03.2015 №302, якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
За змістом пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;
з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 вказаної постанови встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється. Паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 «Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм» до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 14.07.2016 № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.
Поряд із тим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону Кабінет Міністрів України зобов'язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
У межах встановленого Законом України від 14.07.2016 № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" строку уряд прийняв постанову від 26.10.2016 № 745, якою вніс відповідні зміни до Постанови від 25.03.2015 №302. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №745 набрала чинності з 01.11.2016, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302.
На підставі Положення про паспорт затвердженого постановою Верховної Ради України від 02.09.1993 "Про внесення змін і доповнень до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження" Кабінет Міністрів України постановою від 04.06.1994 №353 затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визнано такою, що втратила чинність.
Однак, постановою від 12.06.2013 №415 Кабінет Міністрів України зупинив дію постанови від 13.03.2013 № 185, відновивши дію Постанови від 04.06.1994 № 353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).
Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт затвердженого постановою Верховної Ради України від 02.09.1993 бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна» , нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Відповідно до п. 13. Положення про паспорт громадянина України (затверджено постановою ВР України від 26 червня 1992 N 2503-XII, в редакції постанови від 2 вересня 1993 року N 3423-XII) для одержання паспорта громадянин подає: (1) заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; (2) свідоцтво про народження; (3) дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; (4) у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Згідно п. 19 Положення про паспорт громадянина України (затверджено постановою ВР України від 26 червня 1992 N 2503-XII громадянин повинен надійно зберігати паспорт. Про втрату паспорта громадянин зобов'язаний терміново повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, який видає тимчасове посвідчення, що підтверджує його особу. Форма тимчасового посвідчення та порядок його видачі встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Зі змісту п. 7. Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 вбачається, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються на підставі заяви-анкети особи, поданої нею особисто.
Пунктом 20 цього Порядку встановлено, що документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою (далі - заявники) до територіального органу/ територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта за зареєстрованим місцем проживання особи.
Відповідно до п. 23. Порядку керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС визначає працівників, які здійснюють функції з прийняття документів, оформлення заяв-анкет та видачі паспорта, і працівників, які здійснюють функції з оформлення паспорта (розгляд заяви-анкети, ідентифікація особи та прийняття рішення).
Відповідно до розділу «Подання документів для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого» цього Порядку (п. 46) заявник для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого подає, крім іншого, такі документи: заяву встановленого МВС зразка про втрату або викрадення паспорта зразка 1994 року (далі - заява про втрату паспорта); витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України).
Працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24 - 29, 32 і 33 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи (п. 48 Порядку № 302).
Так, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства (п. 24. Порядку №302).
Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу (27. Порядку)
Зі змісту п. 49 Порядку вбачається, що після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім'я якої оформляється паспорт.
При цьому, оригінали документів (крім довідки про реєстрацію особи громадянином України, паспорта, що підлягає обміну, документів, що підтверджують сплату адміністративного збору) повертаються заявнику після оформлення заяви-анкети (п. 29, 48).
Заява про втрату паспорта реєструється в день прийняття до розгляду заяви-анкети в журналі за формою, встановленою МВС, після чого працівник територіального підрозділу ДМС формує справу про втрату або викрадення паспорта, до якої долучаються подані документи та матеріали перевірки.
Дані про факт втрати/викрадення паспорта зразка 1994 року вносяться до відомчої інформаційної системи ДМС не пізніше наступного дня (п. 52).
У разі видачі паспорта, який втрачено/викрадено, іншим територіальним підрозділом ДМС для підтвердження видачі особі паспорта, який втрачено/викрадено, не пізніше наступного дня після прийняття до розгляду заяви-анкети до такого територіального підрозділу ДМС надсилається запит за формою, встановленою МВС (п. 55.).
Після проведення необхідних перевірок за заявою про втрату паспорта, встановлення факту оформлення особі паспорта, який заявлено як втрачений/викрадений, та його реквізитів, ідентифікації особи працівник територіального підрозділу ДМС складає за заявою про втрату паспорта висновок за встановленою МВС формою, який затверджується керівником такого територіального підрозділу ДМС. У висновку зазначаються результати перевірки і прийняте рішення про оформлення паспорта (п. 60.).
З матеріали справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України у вигляді (формі) паспортної книжечки (після втрати позивачем такого).
Беручи до уваги суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема щодо відмови від обробки персональних даних, а також про те, що чинне законодавство (як-от Положення про паспорт) дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивач), а також наведене правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи № 806/3265/17 (провадження № Пз/9901/2/18), у якій Велика Палата Верховного Суду раніше висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії.
Зокрема, вирішуючи спір (у справі № 806/3265/17) по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», на відміну від норм Положення про паспорт затвердженого постановою Верховної Ради України від 02.09.1993, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Отже, як підсумувала Велика Палата Верховного Суду, законодавець, прийнявши Закон України від 14.07.2016 № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України", яким внесено зміни до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.
Будь-яке обмеження прав і свобод особи, за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018, повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Колегія суддів апеляційного суду враховує висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17, та враховую чи особливості даної справи (втрата позивачем паспорту) вказує наступне.
Як зазначалося вище, пунктом 13 Положення про паспорт громадянина України (затверджено постановою ВР України від 26 червня 1992 N 2503-XII, в редакції постанови від 2 вересня 1993 року N 3423-XII) для одержання паспорта громадянин подає: (1) заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; (2) свідоцтво про народження; (3) дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; (4) у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Форма такої заяви, зазначеної у ппп.1 п. 13 була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме додаток 1. Однак, наказ Міністерства внутрішніх справ України №320 від 13.04.2018 втратив чинність на підставі наказу МВС №161 від 01.03.2018.
Відтак, іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації п. 13 Положення про паспорт на сьогодні немає.
Наказ Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06.06.2019 «Про затвердження Тимчасового порядку оформленні і видачі паспорта громадянина України» хоч і містить форму заяви про видачу паспорта громадянина України (додаток 1), проте наказ №456, виходячи із його суті і змісту, не може бути застосовано у даних правовідносинах, оскільки на дату подання документів відсутнє на користь заявника рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно до органу ДМС подавався заповнений ним додаток 1 - «Заява про видачу паспорта громадянина України», тобто за формою, встановленою МВС України. При цьому, подання заяви про оформлення і видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року від 05.12.2019 у довільній формі колегія суддів вважає за можливим, в такому випадку, адже позивач, таким чином, висловив свою незгоду зі збором і обробкою персональних даних при оформленні і видачі паспорта громадянина України.
Як вбачається з листа-відповіді відповідача від 06.12.2019 №81.8027-758/81.8027.2-19 на звернення позивача від 05.12.2019, відповідачем відмовлено позивачу у оформленні та видачі паспорту зразка 1994 року з підстав прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 03.04.2019 № 398, якою передбачена видача паспорту у формі книжечки на підставі рішення суду, яке у позивача відсутнє.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302» постановлено: «Внести зміну до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (Офіційний вісник України, 2015 р., № 40, ст. 1188; 2016 р., № 87, ст. 2829), доповнивши його абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.".
При цьому, суд наголошує, що положення п.13 Постанови № 2503-ХІІ не містять вимоги про обов'язок надання відповідного рішення суду щодо оформлення паспорта у формі книжечки.
На виконання вказаної постанови Міністерством внутрішніх справ України виданий наказ від 13.04.2012 №320 "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", який встановлював форму заяви про видачу паспорта та перелік документів, які необхідно подати, однак вказаний наказ втратив чинність 01.03.2018. Разом з цим, втрата чинності наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320, на переконання суду, не позбавляє права особи звернутися до відповідних органів Державної міграційної служби України із заявою про отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, передбаченого Постановою № 2503-ХІІ, в іншому випадку це б суперечило принципу верховенству права.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви про видачу паспорту у формі книжечки додано: свідоцтво про народження та дві фотокартки розміром 35х45 мм., тобто всі документи визначені п. 13 Постанови № 2503-ХІІ, а також, копію довідки Ужгородського відділу поліції ГУНП від 25.11.2019 № 13495/106/25/1-2019 про втрату паспорта, платіжний документ про сплату держмита.
Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що відмова Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Дніпровського районного відділу у видачі позивачу, у зв'язку із втратою паспорта, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, з підстав необхідності надання відповідного рішення суду, є протиправною.
При цьому, висновки суду першої інстанції про те, що позивачем порушено порядок подання документів, зокрема, щодо неподання документів особисто, щодо подання документів невстановленої форми або неподання оригіналів документів, щодо неподання неповного переліку документів, щодо невстановлення позивача як особи заявника, щодо невиконання інших формальних приписів законодавства не відповідають обставинм справи, адже, як вбачається з листа-відповіді відповідача від 06.12.2019 №81.8027-758/81.8027.2-19 підставою для відмови позивачу в оформленні і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки була відсутність серед поданого пакету документів рішення суду, що набрало законної сили про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, і не містилося жодних вказівок на порушення заявником порядку подання документів.
Крім того, матеріалами справи підтверджується факт подання ОСОБА_1 на ім'я начальника Дніпровського РВ ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області заяви від 05.12.2019 особисто, а саме, відміткою на заяві у вигляді штрих-коду, напису ЦВ ДМС України, вхідного номера Б-2479/6/8102-19, дати 05.12.2019. В заяві було зазначено, що вона разом із доданими до неї документами (додатками), у т.ч. заявою за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, подається в порядку, передбаченому п. 13 Положення про паспорт та не є зверненням про надання роз'яснень чинного законодавства України щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України, не є заявою-анкетою. Подання такої заяви позивачем особисто не заперечувалося і відповідачем.
Крім того, на спростування висновку суду першої інстанції в частині неподання позивачем особисто до органу ДМС заяви про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року до суду апеляційної інстанції позивачем подано відповідь Дніпровського РВ ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області від 07.02.2020 за вих. №8027-468/8027.2-20, в якому повідомляється, що «громадянином ОСОБА_1 05 грудня 2019 року особисто подано заяву про оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року та 10 грудня 2019 року даним громадянином особисто отримано відповідь на таку заяву». Такий доказ колегія суддів бере до уваги як належний і допустимий.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Колегія суддів вважає, що ефективним захистом порушених прав позивача є зобов'язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Дніпровського районного відділу оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що уповноважені працівники ДМС на прийняття, оформлення заяв про видачу паспорту, розгляд заяв про видачу паспорту та прийняття рішень, не позбавлені права та можливості запросити позивача особисто з'явитись до підрозділу ДМС з метою встановлення особи, підписання відповідних документів та подання оригіналів документів, передбачених законодавством.
Таким чином, оскільки надані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог не спростовано відповідачем, а спірна відмова відповідача у видачі позивачу, у зв'язку із втратою паспорта, нового паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ є протиправною, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та є підставою для його скасування.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, при цьому, висновки суду не відповідають обставинам справи, що, в свою чергу, стало підставою для помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Дніпровського районного відділу у видачі ОСОБА_1 , у зв'язку із втратою паспорта, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Дніпровського районного відділу оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із втратою паспорта, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.Є. Пилипенко
О.О. Беспалов