ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 березня 2020 року м. Київ № 640/19162/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-161454-54 від 30.05.2019 в розмірі 10583,96 грн. (десять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні 96 коп.).
Позов обґрунтовано тим, що на час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які знаходяться на території її проведення, звільняються від обов'язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції. Ураховуючи те, що сума заборгованості виникла за період, коли позивач знаходився на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території, де проводилась антитерористична операція, позивач вважає, що звільнений від обов'язку сплати єдиного внеску.
З огляду на викладене, вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваної вимоги зазначив, що ОСОБА_1 з 02.10.2007 є фізичною особою - підприємцем та платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Оскільки позивачем як платником єдиного внеску не виконано обов'язку щодо його сплати, в автоматичному режимі йому проведені нарахування єдиного внеску за I-IV квартали 2018 року та I квартал 2019 року в загальному розмірі 10 583,96 грн., про що винесено оскаржувану вимогу.
Відповідач також зазначає, що головною ознакою для звільнення від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI є перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, та заява платника єдиного внеску, яка подається після закінчення антитерористичної операції.
Відповідач вказує, що позивач до органу доходів і зборів із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску не звертався, а оскільки антитерористична операція триває, тридцятий строк від її закінчення не розпочався, тому звернення з такою заявою є передчасним, а відтак позивач не відноситься до платників єдиного внеску, яких звільнено від обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI.
Таким чином, відповідачем правомірно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-161454-54 від 30.05.2019.
Позивач надав відповідь на відзив, у якому стверджував, що покликання податкового органу на неподання позивачем заяви про звільнення від обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI є безпідставними, оскільки звільнення відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/19162/19 та вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів 30.05.2019 ГУ ДФС у Київській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-161454-54, якою контролюючий орган зобов'язав позивача погасити наявну у нього недоїмку з єдиного соціального внеску, розмір якої відповідно до інформаційних систем контролюючого органу станом на 30.04.2019 становить 10 583,96 грн. (а.с.10).
Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач звернувся зі скаргою до ДФС України (а.с.11).
За результатами розгляду скарги, рішенням Державної фіскальної служби України від 19.09.2018 № 2492/6/99-00-08-0601 скарга позивача залишена без задоволення (а.с.13-15).
Вважаючи оскаржувану податкову вимогу протиправною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята статті 9 Закону № 2464-VI).
За положеннями частини першої статті 25 Закону № 2464-VІ рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - Закон №1669-VII; набрав чинності з 15.10.2014) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.
Зі змісту преамбули Закону № 1669-VII вбачається, що його прийнято з метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015) такого змісту:
« 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Аналізуючи зміст вищенаведених норм, суд зазначає, що платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, надано можливість у період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI обов'язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.
Разом із тим, Закон № 2464-VI не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, ФОП ОСОБА_1 до 17.04.2019 знаходився на обліку у Північній ДПІ Маріупольського управління ГУ ДФС у Донецькій області.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р (є чинним) місто Маріуполь включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Тобто, позивач знаходився на обліку в контролюючому органі, який розташований на території населеного пункту, визначеного в переліку, який зазначений у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція.
Беручи до уваги, що позивач на час виникнення спірних правовідносин перебував на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводиться антитерористична операція, відтак, згідно з положеннями Закону № 1669-VII не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині невиконання обов'язків з нарахування, обчислення чи сплати єдиного внеску.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 30 березня 2018 року під час розгляду зразкової справи № 812/292/18.
При цьому, ненадання позивачем заяви про звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання обов'язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску не є безпосередньою умовою такого звільнення, оскільки можливість звернення із відповідною заявою законодавцем передбачено лише після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу прямої дії якого не потребує додаткового звернення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 805/930/16-а та від 15 травня 2019 року у справі №805/1949/17-а.
Суд звертає увагу, що відповідачем здійснено нарахування єдиного внеску за I-IV квартали 2018 року та I квартал 2019 року в загальному розмірі 10 583,96 грн., тобто саме за період, коли позивач перебував на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводиться антитерористична операція, хоча сама вимога була винесена вже 30.05.2019, тобто після перереєстрації позивача в органах ДПС.
Виходячи із системного аналізу наведених норм права, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу спірної вимоги, оскільки позивач у спірний період за законом був звільнений від обов'язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області №Ф-161454-54 від 30.05.2019 є протиправною та підлягає скасуванню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували позицію позивача, відповідач під час розгляду справи не надав, відтак не довів правомірності сформованої ним вимоги про сплату боргу.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1484402038.1 від 04.10.2019 (а.с.5).
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-161454-54 від 30.05.2019 в розмірі 10583 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят три) 96 грн.
3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ-151, вул. Народного Ополчення, 5а) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня ) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Т.П. Балась