ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 березня 2020 року м. Київ № 826/9765/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі
регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»
до Управління праці та соціального захисту населення Броварської районної
державної адміністрації
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (далі по тексту - ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації (далі - УПСЗН Броварської РДА, відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність УПСЗН Броварської РДА в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256, а саме, щодо не реєстрації за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по ст. Бровари за вказаний період та не надсилань інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Броварської районної державної адміністрації;
- стягнути з УПСЗН Броварської РДА на користь ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» витрати з перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року в сумі 44 199,88 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року позивачем перевезено пасажирів пільгових категорій на суму 44 199,88 грн, в підтвердження чого позивачем щомісячно протягом року надсилалися на адресу УПСЗН Броварської РДА розрахунки на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян. Однак в порушення вимог чинного законодавства України щодо пільг, компенсацій та гарантій, відповідачем не здійснено заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 та не зареєстровано за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року зобов'язань за фактично надані позивачем послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян та не сплачено регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» витрат на перевезення пасажирів залізницею, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за вказаний період у сумі 44 199,88 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
Через канцелярію суду 06.09.2016 року відповідачем подані заперечення на позовну заяву про незгоду із заявленими позивними вимогами, оскільки УПСЗН Броварської РДА виконало договір «Поро компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом» №ПЗ/ДН-1-146813/НЮ від 24.12.2014 року в повному обсязі. Отже, відповідач належним чином виконав свої зобов'язання в межах затверджених субвенцій у межах коштів, що надходили з бюджету. Бюджетні асигнування з метою погашення решти суми на рахунок відповідача не надходили.
26.09.2016 року представником позивача подана заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.
13.10.2016 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких вказується, що умовами договору, укладеного між позивачем та відповідачем, були надані послуги населенню послуг з пільгового перевезення окремих категорій громадян, на загальну суму 222 827,17 грн. При цьому, відповідачем відшкодовано 178 627,29 грн. Відповідно заборгованість станом на 01.01.2016 року становить 44 199,88 грн. У зв'язку з наведеним позивач наполягає на тому, що відповідач своїх обов'язків за договором в частині своєчасного відшкодування витрат за надані послуги належним чином не виконав.
На підставі розпорядження про автоматизований розподіл від12.10.2017 року №7832 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2017 року визначено суддю Добрівську Н.А., яка своєю ухвалою від 01.12.2017 року пійняла справу до свого провадження та призначила до розгляду у судовому засіданні.
Разом з тим, 15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26.01.2018 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
Зважаючи на викладене, розгляд даної справи на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України продовжено в порядку письмового провадження.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно договору №ПЗ/ДН-1-146813/НЮ позивачем в період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року надавалися послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станції Бровари, що розташована у Київської області на загальну суму 222 827,17 грн. Протягом вказаного періоду в підтвердження розміру витрат на надані послуги, позивачем щомісячно надсилались на адресу відповідача відповідні розрахунки за послуги зв'язку в розрізі категорій пільговиків згідно діючого законодавства щодо пільг, компенсацій і гарантій протягом спірного періоду. Вказана сума була відповідачем відшкодована частково - у сумі 178 627,29 грн. Відповідно заборгованість станом на 01.01.2016 року становить 44 199,88 грн.
Як зазначає відповідач, відшкодування витрат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян здійснювалось в межах плану асигнувань на компенсацію за надання таких послуг. Управлінням неодноразово піднімалось питання про збільшення плану на 2015 рік. Так, 24.09.2015 року рішенням сесії Броварської районної ради №831-52-VI було збільшено план асигнувань на 36 700,00 грн за рахунок інших пільг.
Однак, доказів на підтвердження компенсації витрат позивачу у заявленому ним обсязі, відповідачем суду не надано.
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 року №273/96-ВР (тут і далі - в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Пільги по наданню послуг електрозв'язку окремих категорій громадян передбачені такими нормативними актами України: Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про охорону дитинства».
Разом з цим, забезпечуючи перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджету збитки, понесені залізничним транспортом.
Проте, з понесених позивачем витрат по наданню зазначених послуг у сумі 222 827,17 грн, відповідачем відшкодовано 178 627,29 грн. Відповідно заборгованість станом на 01.01.2016 року становить 44 199,88 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками.
За твердженням відповідача, ним було вжито всі можливі заходи для погашення виниклої заборгованості, а тому підстав для задоволення позову не має.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі по тексту - Порядок №256 у відповідній редакції).
Згідно частини першої статті 102 Бюджетного Кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку №256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Пунктом 5 Порядку №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.
Відповідно до пункту 6 Порядку №256, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, міст Києві та Севастополі.
Із наведеного вбачається, що саме на управління соціального захисту населення місцевих адміністрацій, а саме на відповідача, яке є головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, покладено обов'язок відшкодовувати підприємствам залізничного транспорту витрати, понесені за пільгове перевезення громадян.
Статтею 91 Бюджетного кодексу України визначено, що компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян цим Кодексом віднесено до видатків, що здійснюються з бюджетів міст обласного значення районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно з законом та перспективним планом формування територій громад, за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом та державні програми соціального захисту (статті 89, 102 Бюджетного кодексу України) та видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам у терміни та порядку, встановлені цими органами. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим органам бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі визначає Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 16.12.2009 року №1359 (далі - Порядок №1359 у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно пункту 2 Порядку№1359, до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян із знижкою, встановленою законодавством.
В силу пунктів 3, 4 Порядку №1359, облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).
Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Відповідно до пункту 9 Порядку №1359, залізниця на підставі місячної станційної звітності складає облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовується з державного або місцевих бюджетів.
Згідно пунктів 10, 11 вказаного Порядку, залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.
Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
Матеріали справи свідчать, що позивач здійснив всі дії щодо виконання державної програми з надання послуг по перевезенню пільгових категорій громадян та обліку цих пасажирів.
Разом з тим, системний аналіз вищенаведеного законодавства свідчить про те, що із виконанням позивачем обов'язку по перевезенню пільгових категорій громадян кореспондується обов'язок відповідача компенсувати всі витрати, понесені позивачем, у зв'язку з таким перевезенням.
Таким чином, ненадходження субвенції з державного бюджету не може порушувати право позивача на отримання компенсаційних виплат за надані послуги щодо перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в повному розмірі та вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення від виконання зобов'язань.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 14.11.2018 року у справі №08/1813/16 http://reyestr.court.gov.ua/Review/77865364) та у справі №761/10304/15-а (http://reyestr.court.gov.ua/Review/77860082), від 15 березня 2019 року у справі №761/25336/15-а (http://reyestr.court.gov.ua/Review/80482763), а також від 27.06.2019 року у справі №826/8236/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/82684644).
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України» зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Тобто, посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Виходячи із наведеного висновку, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, витрати в сумі 44 199,88 грн, заявлені позивачем до стягнення з УПСЗН Броварської РДА Київської області, фактично є втратами підприємства, які воно понесло, надавши послуги з перевезення пільговим категоріям громадян, і які відповідач повинен відшкодувати.
З урахуванням наведеного вище суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано вимоги чинного законодавства, а саме: не здійснено заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 та не зареєстровано за період з 01 січня по 31 грудня 2015 року додаткових зобов'язань за фактично надані позивачем послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян та не сплачено Регіональній філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» витрат на перевезення пасажирів залізницею, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, чим допущено протиправну бездіяльність та заподіяв позивачу шкоду, а тому позовні вимоги ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.
У зв'язку з задоволення позовних вимог з відповідача на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають до стягнення понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 378,00 грн.
З огляду на викладене та керуючись статтями 2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Броварського районної державної адміністрації Київської області в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256, а саме: не реєстрація за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по ст. Бровари за вказаний період та не надсилання інформації прододаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Броварської районної державної адміністрації.
3. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київській області на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»витрати з перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року в сумі 44 199 (сорок чотири тисячі сто дев'яносто дев'ять) гривень 88 копійок.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03068, м. Київ, вул. Тверська, 5) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київській області (код ЄДРПОУ 03193790, адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 8-А).
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя: Н.А. Добрівська