ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 березня 2020 року м. Київ № 640/14725/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у
сфері зв'язку та інформатизації,
третя особа без
самостійних вимог - Публічне акціонерне товариство «Укрпошта»
на предмет спору
про визнання протиправними та нечинними пунктів 1 та 2 рішень №535 від 17 жовтня 2017 року та №414 від 07 серпня 2018 року,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - відповідач, НКРЗІ) та просить суд визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 рішень відповідача №414 від 07 серпня 2018 року «Про затвердження граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 17 жовтня 2017 року № 535», а також №535 від 17 жовтня 2019 року «Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 23 лютого 2017 року №97» в частині затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку з міжнародних відправлень.
Позов обґрунтовано тим, що НКРЗІ прийнято ряд рішень, якими затверджувалися Граничні тарифи на універсальні послуги поштового зв'язку з пересилання міжнародних поштових відправлень, окремими положеннями яких, на думку позивача, порушено його право, як споживача послуг поштового зв'язку, на справедливу ціну, оскільки тарифи на послуги з міжнародних відправлень, затверджені зокрема, рішенням НКРЗІ №414 від 07 серпня 2018 року, є суперечливими, не узгоджуються з динамікою змін впливаючих на них факторів, що свідчить про те, що оператором поштового зв'язку було надано відповідачеві неправдиву інформацію щодо збільшення собівартості для міжнародних поштових відправлень, а відповідачем розглянуті такі пропозиції з порушенням передбаченої процедури, що сприяло встановленню економічно не обґрунтованих тарифів.
Посилаючись на такі та інші обставини, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просить його задовольнити.
Через канцелярію суду позивачем 25 вересня 2019 року подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження оплати професійної правової допомоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд провадити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження своєї позиції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року визначено позовну заяву ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації про визнання протиправними та нечинними окремих положень нормативно-правових актів розглядати за правилами загального позовного провадження, задоволено заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Херсонському окружному адміністративному суду.
Судове засідання 03 жовтня 2019 року відкладено у зв'язку з першою неявкою відповідача.
Від відповідача через канцелярію суду 17 жовтня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що механізм формування та встановлення тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку визначено Порядком регулювання тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку, затвердженим рішенням НКРЗІ 260 від 23 травня 2017 року (далі - Порядок № 260, відповідно до якого підставою для перегляду тарифів є зміна ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), мінімального рівня заробітної плати, ставок орендної плати, цін і тарифів на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси, які не залежать від господарської діяльності операторів поштового зв'язку, але впливають на рівень планової собівартості операторів поштового зв'язку.
Керуючись вимогами Порядку №260 до НКРЗІ звернулося АТ Укрпошта» з пропозицією щодо перегляду тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку та наданий пакет документів містив розрахунки збільшення Граничних тарифів в середньому на 16,03%, у тому числі з пересилання поштових відправлень у межах України на 12,3% та до іноземних держав на 43,2%.
Серед причин зміни Граничних тарифів зазначено те, що тарифи на пересилання міжнародних поштових відправлень не змінювалися з 2013 року, змінилися градації маси письмової кореспонденції у зв'язку з набранням чинності нової редакції Порядку №260, а окрім цього з моменту останнього перегляду Граничних тарифів вхідна частка країни призначення, яка входить до собівартості послуги, зросла.
У задоволенні позову відповідач просить відмовити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року зобов'язано НКРЗІ опублікувати оголошення про знаходження у провадженні суду адміністративної справи №640/14725/19 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації про визнання протиправними та нечинними пунктів 1 та 2 рішень відповідача №414 від 07 серпня 2018 року «Про затвердження граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 17 жовтня 2017 року № 535», а також №535 від 17 жовтня 2019 року «Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 23 лютого 2017 року №97» в частині затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку з міжнародних відправлень у виданні, в якому цей акт був або мав бути оприлюднений.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року задоволено клопотання голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрпошта».
В судовому засіданні 31 жовтня 2019 року оголошено перерву, та в засіданні 21 листопада 2019 року підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 12 грудня 2019 року після надання сторонами пояснень, з урахуванням їхньої думку, судом ухвалено продовжити розгляд в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації утворюється відповідно до Закону України «Про телекомунікації», та відповідно до частин першої - третьої статті 17 Закону України «Про телекомунікації» НКРЗІ є органом державного регулювання у сфері телекомунікацій, колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітнім Кабінету Міністрів України. Положення про НКРЗІ затверджується Президентом України.
Окрім того, відповідно до Закону України «Радіочастотний ресурс України», «Про поштовий зв'язок», «Про концепцію Національної програми інформатизації», НКРЗІ здійснює державне регулювання у сферах інформатизації, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв'язку.
Аналогічні норми зазначені в Положенні про НКРЗІ, затвердженому Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1067, відповідно до абзацу 2 пункту 1 якого НКРЗІ є органом державного регулювання у сфері телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв'язку. У визначеній сфері Комісія здійснює повноваження органу ліцензування, дозвільного органу, регуляторного органу та органу державного нагляду (контролю).
НКРЗІ як орган державного регулювання та суб'єкт владних повноважень у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 9 Закону України «Про поштовий зв'язок» тарифне регулювання у сфері надання послуг поштового зв'язку здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, відповідно до законодавства України і повинно стимулювати впровадження операторами новітніх технологій, підвищення якості надання послуг, збільшення обсягів і розширення номенклатури послуг.
Тарифному регулюванню у сфері надання послуг поштового зв'язку підлягають виключно універсальні послуги поштового зв'язку.
На виконання своїх повноважень та відповідно до статей 8 та 9 Закону України «Про поштовий зв'язок» НКРЗІ прийнято такі рішення:
- № 97 «Про затвердження Граничних тарифів нa універсальні послуги поштового зв'язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 07 квітня 2015 року № 193»;
- №535 від 17 жовтня 2017 року «Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 23 лютого 2017 року за №97»;
- №414 від 07 серпня 2018 року «Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 17 жовтня 2017 року за №535».
Отже, рішення НКРЗІ №535 від 17 жовтня 2017 року, щодо якого позивач просить визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2, вже визнано таким, що втратило чинність повністю відповідно до рішення НКРЗІ №414 від 07 серпня 2018 року.
Окрім того, стосовно економічної необґрунтованості тарифів на послуги поштового зв'язку з міжнародних відправлень, визначених рішенням НКРЗІ №414 від 07 серпня 2018 року, судом встановлено таке.
Статтею 1 Закону України «Про поштовий зв'язок» визначено, що послуги поштового зв'язку загального користування встановленого рівня якості надаються усім користувачам на всій території України за тарифами, що регулюються державою.
Згідно з пунктом 9 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 національний оператор поштового зв'язку забезпечує надання універсальних послуг поштового зв'язку на всій території України.
До універсальних послуг поштового зв'язку належать послуги з пересилання: поштових карток, листів, бандеролей, секограм - простих та рекомендованих; посилок без оголошеної цінності масою до 10 кілограмів.
Пересилання дрібних пакетів не відноситься до універсальних послуг поштового зв'язку.
Згідно Закону України «Про поштовий зв'язок» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року №10-р «Про національного оператора поштового зв'язку» на Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» покладено функції національного оператора поштового зв'язку, які передбачають забезпечення доступу населення до універсальних послуг поштового зв'язку на всій території України встановленого рівня якості за доступними тарифами.
Механізм формування та встановлення тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку визначено Порядком регулювання тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку, затвердженим рішенням НКРЗІ від 23 травня 2017 року №260 (далі - Порядок №260), який набрав чинності з 18 липня 2017 року.
Відповідно до пункту 1 Розділу V Порядку №260 підставою для перегляду тарифів є зміна ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), мінімального рівня заробітної плати, ставок орендної плати, цін і тарифів на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси, які не залежать від господарської діяльності операторів поштового зв'язку, але впливають на рівень планової собівартості операторів поштового зв'язку.
Виходячи із зазначених вимог Порядку №260 до НКРЗІ звернулося ПАТ «Укрпошта» листом від 23 серпня 2017 року №102.2.1.2/280 із пропозицією щодо перегляду тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку.
З наданого пакету документів, зокрема з розрахунків Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку, відповідач встановив їх збільшення в середньому на 16,03%, у тому числі за пересилання поштових відправлень у межах України на 12,3% та до іноземних держав - на 43,2%.
Виходячи з відомостей, наданих ПАТ «Укрпошта», причинами зміни Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку зокрема, на пересилання міжнародних відправлень були: їх останній перегляд у 2013 році, зміна градації маси письмової кореспонденції у зв'язку з набранням чинності новою редакцією Порядку №260, зростання з моменту останнього перегляду Граничних тарифів вхідної частки країни призначення, яка входить до собівартості послуги.
Як встановлено судом, собівартість послуги з пересилання міжнародних поштових відправлень складається з вартості приймання, обробки, перевезення поштових відправлень по території України (близько 3%), вартості перевезення транспортними компаніями за межами України (близько 22%) та вихідних часток, які сплачує національний оператор поштового зв'язку на користь іноземних держав відповідно до актів Всесвітнього Поштового Союзу за доставку відправлень адресатам на їх території (близько 75%).
Відповідно до пункту 13 розділу ІV Порядку №260 під час визначення тарифів на пересилання поштових відправлень за межі України до тарифів на відповідні послуги в межах України додається складова тарифу для покриття витрат на міжнародні розрахунки на підставі договорів операторів поштового зв'язку України з операторами поштового зв'язку іноземних країн. При формуванні тарифу на пересилання поштових відправлень авіатранспортом розмір тарифу на пересилання поштових відправлень в межах України збільшується із застосуванням коефіцієнта 1,3.
Таким чином, при формуванні Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку, зокрема тарифів на пересилання міжнародних поштових відправлень, в тому числі використовуються вхідні частки країни призначення, які входять до собівартості послуги (тарифні ставки) і застосовуються для розрахунків між країнами-членами Всесвітнього Поштового Союзу.
При цьому, у продовж 2013-2017 років ставки збільшилися у бік зростання, на підтвердження чого відповідачем надані розміри тарифних ставок, які відповідно до статті 31 Всесвітньої поштової конвенції використовуються країнами-членами Всесвітнього Поштового Союзу.
Також відповідач у відзиві зазначає, що НКРЗІ рішенням від 17 жовтня 2017 року №535 затвердила Граничні тарифи на універсальні послуги поштового зв'язку, які набрали чинності з 01 січня 2018 року та залишилися незмінними у чинному рішенні НКРЗІ від 07 серпня 2018 року №414.
Отже, підсумовуючи наведене вище, суд не вбачає обставин протиправності в оскаржуваних рішеннях НКРЗІ з тих підстав, на які посилається позивач у позові, зокрема, щодо необґрунтованого збільшення собівартості для міжнародних поштових відправлень та порушення процедури прийняття рішень, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи та поясненнями відповідача.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши обставини справи на предмет дотримання відповідачем положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття оскаржуваних пунктів рішень НКРЗІ №535 від 17 жовтня 2017 року та №414 від 07 серпня 2018 року, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах своїх повноважень та на підставі чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Також, суд вважає за необхідне зазначити також, що, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб'єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову, через що підстави для розподілу судових витрат у даній справі відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «Укрпошта», про визнання протиправними та нечинними пунктів 1 та 2 рішень №535 від 17 жовтня 2017 року та №414 від 07 серпня 2018 року - відмовити.
Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 .
Відповідач: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 22, код ЄДРПОУ 37994258, тел.+380442020022.
Суддя В.І. Келеберда