10 березня 2020 року справа № 823/338/16
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Добробут» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Приватне сільськогосподарське підприємство «Добробут» звернулось до адміністративного суду з позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2015 № 0001312210, від 23.12.2015 № 0001302210, від 23.12.2015 № 0001322210, від 23.12.2015 № 0001332210.
Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 23.05.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 23.12.2015 №0001312210 у повному обсязі та від 23.12.2015 №0001302210 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 13109,10 грн., у тому числі 10487,28 грн. за основним платежем та 2621,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.09.2016 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 залишив без змін.
Постановою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року вищевказану ухвалу та рішення скасовано та справу направлено до Черкаського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Рішення судів скасовано в частині задоволених позовних вимог. У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
Вказана адміністративна справа надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 24.12.2019 та передана шляхом автоматизованого розподілу судді Гаращенку В.В., у зв'язку з чим ухвалою судді від 27.12.2019 прийнята до свого провадження.
Отже, предметом нового розгляду справи є правомірність:
- податкового повідомлення - рішення від 23.12.2015 № 0001312210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 85684 грн., у тому числі за основним платежем - 68547 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 17137 грн.
- податкового повідомлення - рішення від 23.12.2015 №0001302210 в частині збільшення позивачеві грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 13109 грн. 10 коп., у тому числі за основним платежем 10487 грн. 28 коп., за штрафними фінансовими санкціями - 2621 грн. 82 коп.
Ухвалою суду допущено заміну відповідача Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39625054) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920).
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині неправомірності податкового повідомлення - рішення від 23.12.2015 № 0001312210 позивач зазначає, що відповідач помилково дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, оскільки позивачем правомірно визначено суми податкового зобов'язання у декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства по взаємовідносинам з ДП «Іваньківський цукровий завод» та з ФОП ОСОБА_1 .
Також позивач стверджує, що ним у відповідності до вимог чинного законодавства України списано основні засоби по залишковій вартості, що підтверджується завіреними належним чином копіями книги обліку основних засобів на списання.
Щодо неправомірності податкового повідомлення - рішення від 23.12.2015 №0001302210, на думку позивача, контролюючий орган помилково вважає, що ПСП «Добробут» занижено грошове зобов'язання з орендної плати за землю, оскільки 11.11.2015 та 13.11.2015 позивачем до відповідача подано уточнені розрахунки податкових декларацій з плати за землю за 2013-2015 роки, якими позивач відкоригував свої податкові зобов'язання за вказані періоди на загальну суду 58676 грн. 67 коп.
У письмових запереченнях представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що проведеною перевіркою приватного сільськогосподарського підприємства «Добробут» встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства України, за наслідками якого відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які на думку представника відповідача є правомірними та скасуванню не підлягають.
Ухвалою судді від 27.12.2019 зобов'язано позивача протягом п'яти робочих днів з дати отримання копії даної ухвали надати Черкаському окружному адміністративному суду письмові пояснення, в яких надати відповіді на запитання:
- який персонал підприємства залучався до перевезення продукції та чи залучався взагалі, а також із застосуванням якого транспорту здійснювалось перевезення позивачем власного цукрового буряка на адресу контрагента та чи є цей транспорт сільськогосподарською технікою, на надання послуг із застосуванням якої згідно з підпунктом 209.17.14 пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поширюється дія спеціального режиму оподаткування? На підтвердження письмових пояснень надати належним чином засвідчені копії усіх наявних у позивача документів.
- чи придбавалась позивачем олія соняшникова у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 для його використання у виробництві сільськогосподарської продукції? В якій декларації позивачем відображено податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками придбання активу, а також як саме цей товар використано платником у господарській діяльності? На підтвердження письмових пояснень надати належним чином засвідчені копії усіх наявних документів.
- чи виконано підприємством за наслідками обрання способу виправлення помилки через подання уточнюючого розрахунку відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов'язок щодо сплати до подання такого розрахунку суми недоплати та штрафу в розмірі трьох відсотків від виправленої суми заниженого податкового зобов'язання? При цьому необхідно врахувати, що уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю за 2013 рік подано позивачем до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області 13.11.2015, тобто після проведення документальної перевірки, оформленої актом від 11.11.2015 №1048/23-05-22/32506746, і до прийняття за наслідками цієї перевірки податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 № 0001302210.
У наданих до суду додаткових поясненнях позивач стверджує, що відповідно до умов договору із ДП «Іваньківський цукровий завод» здійснив доставку власного цукрового буряку на переробку власним транспортом, із залученням працівників підприємства, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які прийняті на підприємство водіями, тому не порушив вимог п.п. 209.15.2 п. 209.15. ст. 209 Податкового кодексу України та вірно відображено у декларації податкове зобов'язання на суму 23317,44 грн.
Також позивач звернув увагу, що відповідно до умов договорів оренди земельних ділянок ПСП «Добробут» проводить сплату орендної плати, в тому числі у натуральній формі. Договором передбачено видача на 1 земельний пай 5 л. олії. В подальшому підприємство придбану у ФОП ОСОБА_1 олію видало в рахунок орендної плати, тому правомірно відобразило придбання олії соняшнику у декларації спеціального режиму оподаткування, зокрема у податкових деклараціях від 16.11.2012, від 19.12.2013 та від 16.01.2014.
Позивач зазначив, що 11.11.2015 та 13.11.2015 до Уманської об'єднаної ДПІ (Жашківське відділення) подано уточнений розрахунок податкових декларацій з плати за землю за 2013, 2014, 2015 (в тому числі виправлення арифметичних помилок) згідно яких відкориговане податкове зобов'язання плати за землю на суму 58676,67 грн.
У податковій декларації з плати за землю ( земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік за 17,7160 га нараховано та сплачено орендної плати в сумі 13872,0 грн., за 2014 рік нараховано та сплачено орендної плати в сумі 13872,0 грн., за 2015 рік сплачено 17326,13 грн. У 2015 році подано уточнюючі декларації за 2013, 2014, 2015 рік де вправлено арифметичну помилку по нарахуванні орендної плати за 155,2821 га та виправлено розмір орендної плати з 213512,89 грн., на 232923,15 грн. та проіндексовано розмір орендної плати за 17,7160 га та на коефіцієнт 1,76. Уточнене податкове зобов'язання склало 58676,67 грн.
Позивач вважає безпідставними твердження відповідача, що уточнююча декларація подана під час проведення перевірки, оскільки згідно акту перевірки перевірка проводилася з 15.10.2015 по 04.11.2015. Акт перевірки складено 11.11.2015, який направлений поштовим повідомленням та вручений 17.12.2015, тому уточнююча декларація подана в терміни визначені ст. 50.1 Податкового кодексу України. Приписи п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України обмежують право платників податків подати уточнюючий розрахунок до поданих ним раніше податкових декларацій лише під час проведення перевірок, відповідно Уманська ОДПІ безпідставно не взяла до уваги уточнюючий розрахунок ПСП «Добробут» після проведення перевірки.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Приватне сільськогосподарське підприємство «Добробут» зареєстроване як юридична особа 14.05.2003 Жашківською районною державною адміністрацією Черкаської області, ідентифікаційний код 32506746.
Як встановлено судом, на підставі наказів Уманської ОДПІ від 05.10.2015 № 392, від 27.10.2015 №431, згідно із п. п. 77.1 п. 77.2 ст. 77 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 - VІ (із змінами та доповненнями) з 15.10.2015 по 11.11.2015 посадовими особами Уманської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку приватного сільськогосподарського підприємства «Добробут» (код ЄДРПОУ 32506746) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 30.09.2015.
За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено акт від 11.11.2015 №1048/23-05-22/32506746 (далі - акт перевірки).
В акті перевірки встановлено порушення приватним сільськогосподарським підприємством «Добробут», зокрема, вимог:
- п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 та пп. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 77201 грн.;
- пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 розділу ХІІІ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за землю держаної та комунальної власності за період з 01.01.2012 по 30.09.2015 на загальну суму 31461 грн. 84 коп.
Не погоджуючись з висновками вищезазначеного акта перевірки, позивачем подано на нього заперечення від 14.12.2015 №15, за наслідками розгляду якого рішенням Уманської ОДПІ від 21.12.2015 №15223/23-05-22-021 - висновки акта перевірки від 11.11.2015 №1048/23-05-22/32506746 залишені без змін.
На підставі вказаного вище акта перевірки Уманської ОДПІ винесено, зокрема податкові повідомлення-рішення:
- від 23.12.2015 №0001312210 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 85684 грн., у тому числі за основним платежем - 68547 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 17137 грн.;
- від 23.12.2015 №0001302210 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 37142 грн. 45 коп., у тому числі за основним платежем - 29713 грн. 96 коп., за штрафними фінансовими санкціями - 7428 грн. 49 коп.
Не погоджуючись із вищезгаданими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Черкаській області (скарга від 27.01.2016 №1).
Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 23.03.2016 №6170/23-00-10-0210 податкові повідомлення-рішення 23.12.2015 №0001312210, №0001302210, №0001322210 та №0001332210 залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.
Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.
За правилами пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Підпунктом 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що діяльністю у сфері сільського господарства є виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація; виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація; надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).
Підпунктом 209.17.14 пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при цьому передбачено, що дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на надання послуг із використанням сільськогосподарської техніки за участю обслуговуючого персоналу.
За змістом вищенаведених вимог Податкового кодексу України до спеціального режиму оподаткування може бути віднесено підприємство, яке зокрема надає послуги іншим сільгосптоваровиробникам з використанням сільськогосподарської техніки за участю обслуговуючого персоналу.
Як встановлено судом, між позивачем (замовник) та державним підприємством «Іваньківський цукровий завод» (виконавець) укладено договір від 24.10.2014 № 104 на переробку давальницької сировини - цукрових буряків урожаю 2014 року власного виробництва, пунктом 1.1 якого передбачено, що приватне сільськогосподарське підприємство «Добробут» зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором здійснити поставку сировини на переробне підприємство.
На виконання умов цього правочину позивачем надано державному підприємству «Іваньківський цукровий завод» послуги з перевезення власного цукрового буряка та включено суму податку на додану вартість у розмірі 23317,41 грн. за податковою накладною від 24.11.2014 № 99/2, виписаною на адресу контрагента, до складу податкових зобов'язань податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року, що передбачає спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.
Відповідно до подорожних листів вантажного автомобіля № 585 від 14.11.2014,№587 від 15.11.2014, №590 від 16.11.2014, №560 від 07.11.2014, №591 від 04.11.2014, №594 від 05.11.2014, №588 від 03.11.2014, №577 від 31.10.2014, №581 від 01.11.2014, №585 від 02.11.2014, №561 від 27.10.2014, №570 від 29.10.2014, №573 від 30.10.2014, ОСОБА_2 , який згідно наказу №5 від 01.04.2014 прийнятий водієм на ПСП «Добробут», в період з жовтня по листопад 2014 року здійснював перевезення цукрового буряка до ДП «Іваньківський цукровий завод», що належить на праві власності ПСП «Добробут», а саме КАМАЗ 55102 державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до подорожних листів вантажного автомобіля №576 від 11.11.2014, №571 від 10.11.2014, №592 від 04.11.2014, №589 від 03.11.2014, №582 від 01.11.2014, ОСОБА_4 , який згідно наказу №5 від 01.04.2014 прийнятий водієм на ПСП «Добробут», у листопаді 2014 року здійснював перевезення цукрового буряка до ДП «Іваньківський цукровий завод» автомобілем що належить на праві власності ПСП «Добробут», а саме КАМАЗ 55111 державний номерний знак НОМЕР_2 .
Відповідно до подорожних листів вантажного автомобіля №580 від 01.11.2014, №570 від 31.10.2014, №592 від 04.11.2014, №594 від 17.11.2014, №584 від 14.11.2014, №582 від 13.11.2014, №580 від 12.11.2014, №595 від 05.11.2014, №587 від 03.11.2014, №577 від 11.11.2014, №570 від 10.11.2014, №568 від 08.11.2014, №564 від 07.11.2014, ОСОБА_3 з жовтня по листопад 2014 року здійснював перевезення цукрового буряка до ДП «Іваньківський цукровий завод» автомобілем що належить на праві власності ПСП «Добробут», а саме КАМАЗ 5511 державний номерний знак НОМЕР_3 .
Отже, позивачем надавались послуги з перевезення вантажними автомобілями з використанням власного персоналу, які не є сільськогосподарською технікою, оскільки не задіяні безпосередньо в процесі виробництва чи виготовлення сільськогосподарської продукції.
Більш того, вищенаведені послуги надавались державному підприємству «Іваньківський цукровий завод» для перевезення цукрового буряка, що належить ПСП «Добробут», тобто не призначені для використання державним підприємством «Іваньківський цукровий завод» у сільськогосподарському виробництві.
З огляду на викладене, податкові зобов'язання щодо вищенаведених послуг повинні бути відображені в загальній декларації ПСП «Добробут» з податку на додану вартість за листопад 2014 року. Як наслідок, відсутність вищенаведених зобов'язань у загальній декларації призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 23317,41 грн.
Вказане свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 №0001312210 в частині нарахування грошових зобов'язань з ПДВ та штрафних санкцій щодо господарських правовідносин ДП «Іваньківський цукровий завод» за податковою накладною від 24.11.2014 №99/2.
Щодо господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 суд зазначає, що 02.10.2012 між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) укладено договір поставки продукції, на виконання якого продавцем передано у власність ПСП «Добробут» (Покупець) сільськогосподарську продукцію - олію соняшникову.
В подальшому позивачем за наслідками реалізації цієї продукції відображались податкові зобов'язання з податку на додану вартість у деклараціях з податку на додану вартість, що передбачають спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.
ФОП ОСОБА_1 виписав підприємству ПСП «Добробут» податкові накладні, зокрема, №2 від 03.10.2012 на суму 94504,80 грн., в тому числі ПДВ 15750,80 грн., №23 від 27.11.2013 на суму 36260 грн., в тому числі ПДВ 6043,33 грн., №9 від 10.11.2014 на суму 51112,50 грн., в тому числі ПДВ 8518,75 грн.
Вказані суми ПДВ відображені позивачем ПСП «Добробут» в складі податкового кредиту в податкових деклараціях спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, зокрема:
- по накладній №2 від 03.10.2012 на суму ПДВ 15750,80 грн. у декларації за жовтень 2012 року від 16.11.2012, що підтверджується додатком 2 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»;
- по накладній №23 від 27.11.2013 на суму ПДВ 6043,33 грн. у декларації за листопад 2013 року від 19.12.2013, що підтверджується додатком 2 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»;
- по накладній №9 від 10.11.2014 на суму ПДВ 8518,75 грн. у декларації за листопад 2014 року від 17.12.2014, що підтверджується додатком 2 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».
Перевіркою встановлено та відображено в акті перевірки, що придбана у ФОП ОСОБА_1 позивачем олія в подальшому реалізована шляхом видачі в рахунок орендної плати за земельні паї згідно реєстрів видачі за 2012, 2013, 2014 роки.
Внаслідок реалізації олії кінцевому споживачу позивачем виписано податкові накладні:
- №82/2 від 15.12.2012, що включає продаж олії на суму 90240 грн., в т.ч. ПДВ 15040 грн. та відображена в реєстрі виданих податкових накладних до податкової декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за грудень 2012 року від 12 січня 2013 року;
- №98/2 від 30.12.2013, що включає продаж олії на суму 46120,93 грн., в т.ч. ПДВ 7686,82 грн. та відображена в реєстрі виданих податкових накладних до податкової декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за грудень 2013 року від 16 січня 2014 року;
- №103/2 від 30.11.2014, що включає продаж олії на суму 23555,04 грн., в т.ч. ПДВ 3925,83 грн. та відображена в реєстрі виданих податкових накладних до податкової декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за листопад 2014 року від 17 грудня 2014 року;
- №116/2 від 30.12.2014, що включає продаж олії на суму 20762,05 грн., в т.ч. ПДВ 3460,34 грн. та відображена в реєстрі виданих податкових накладних до податкової декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за грудень 2014 року від 14 січня 2015 року.
В контексті наведеного, суд акцентує увагу, що придбана у ФОП ОСОБА_1 олія не використана у виробництві сільськогосподарської продукції позивачем, оскільки згідно вимог п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг).
Тобто, спеціальний режим оподаткування для сільськогосподарського підприємства поширюється саме на вироблені ним особисто сільськогосподарські товари, а не придбані в інших суб'єктів господарювання.
За таких обставин, податкові зобов'язання щодо реалізації придбаної у ФОП ОСОБА_1 олії кінцевому споживачу повинні бути відображені в загальних деклараціях ПСП «Добробут» з податку на додану вартість на суму 30113 грн. Як наслідок, вказане порушення призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 30113 грн. у загальних деклараціях з ПДВ.
Наведене свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 №0001312210 в частині нарахування грошових зобов'язань з ПДВ та штрафних санкцій щодо господарських правовідносин з ФОП ОСОБА_1 .
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, в період з 01.10.2012 по 30.06.2015 приватним сільськогосподарським підприємством «Добробут» за самостійним рішенням здійснено ліквідацію основних засобів за залишковою (балансовою) вартістю на загальну суму 140190,00 грн.
За правилами пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
На підтвердження законності визначення податкових зобов'язань з постачання основних засобів на загальну суму 28038,00 грн. платником долучено до матеріалів справи копії журналів обліку основних засобів за 2013 та 2014 роки, що відповідають даним Головної книги по обліку основних засобів за 2012 - 2014 роки, а також реєстру реалізації та списання основних засобів за 2013 - 2014 роки.
У своїй постанові від 13 грудня 2019 року у даній справі №823/338/16 Верховний Суд звернув увагу, що суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на надання на перевірку представлених копій документів неналежної якості, як на підставу для висновку про обґрунтованість здійсненого донарахування за цим епізодом.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи встановлені Верховним Судом обставини у даній справі в частині здійснення ліквідації за самостійним рішенням основних засобів за залишковою (балансовою) вартістю на загальну суму 140190,00 грн., в тому числі ПДВ 28038 грн., тому податкове повідомлення-рішення від 23.12.2015 №0001312210 в частині нарахування грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 28038 грн. та штрафних санкцій в сумі 7009,50 грн. (28038х0,25%=7009,5) підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 №0001302210 в частині збільшення позивачеві грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 13109 грн. 10 коп., у тому числі за основним платежем 10487 грн. 28 коп., за штрафними фінансовими санкціями - 2621 грн. 82 коп., суд виходить з такого.
У відповідності до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Відповідно до пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
За правилами пункту 50.3 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
Проаналізувавши вищенаведені норми Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суд дійшов висновку, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання має право здійснити корегування самостійно виявлених помилок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Суд не заперечує право платника податків на подання уточнень після проведення перевірки і до винесення податкового повідомлення-рішення, однак подання такого розрахунку не звільняє платника податків від відповідальності, оскільки в такому випадку порушення виявлено не платником самостійно, а за результатами перевірки.
Як встановлено судом, уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю за 2013 рік подано позивачем до Уманської ОДПІ Головного управління ДФС у Черкаській області 13.11.2015, тобто після проведення документальної перевірки, оформленої актом від 11.11.2015 №1048/23-05-22/32506746, і до прийняття за наслідками цієї перевірки податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 №0001302210.
При цьому позивачем не виконано свого обов'язку відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо сплати суми недоплати та штрафу в розмірі трьох відсотків від виправленої суми заниженого податкового зобов'язання до подання такого розрахунку, тобто до 13.11.2015.
Позивач надав у якості доказу сплати розміру недоплати та штрафу виписку з банківського рахунку № НОМЕР_4 в АТ КБ «ПриватБанк» за 27.11.2015 згідно якої позивачем сплачено орендну плату за листопад-грудень 2015 року в сумі 56538,40 грн.
Однак, зазначена виписка не є належним доказом сплати недоплати та штрафу, оскільки не містить відомостей, що сплата відбувається за 2013 рік та не містить даних щодо сплати штрафу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 №0001302210 в частині збільшення позивачеві грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 13109 грн. 10 коп., у тому числі за основним платежем 10487 грн. 28 коп., за штрафними фінансовими санкціями - 2621 грн. 82 коп.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволено частини позовних вимог в сумі 525,71 грн. (28038+7009,50)х1,5%=525,71).
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 23.12.2015 №0001312210 в частині нарахування грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 28038 грн. та штрафних санкцій в сумі 7009,50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920) на користь приватного сільськогосподарського підприємства «Добробут» (с. Тинівка, Жашківський район, Черкаська обл., код ЄДРПОУ 32506746) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 525 (п'ятсот двадцять п'ять) грн. 71 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя В.В. Гаращенко