10 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/359/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
секретарі судового засіданні Сколишеві О.О.,
за участі представника відповідача Тарасюка О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року в адміністративній справі №160/359/20 (головуючий суддя першої інстанції - Єфанова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради, (третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Доступна діагностика») про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач 13.01.2020 року (згідно штампу вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янської міської ради, (третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Доступна діагностика»), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Кам'янської міської ради №1812/VII від 24.12.2019 року про приватизацію об'єкта права комунальної власності.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року відмовлено у відкритті провадження по справі за вказаним позовом. Цією ж ухвалою роз'яснено, що справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення про направлення справи до розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №127/19267/17, вважає, що у справі №160/359/20 дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування, які впливають на права та інтереси невизначеного кола осіб та їх відповідність нормам чинного законодавства, а не наявність спору про право.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної скарги підтримав відзив на апеляційну скаргу позивача.
Позивач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
До судового засідання прибув адвокат Сидорчук І.С., подав ордер про надання правової допомоги ОСОБА_1 у органах державної влади та управління, судах. Проте, вказаний ордер у графі «назва органу, у якому надається правова допомога» не містить назви Третього апеляційного адміністративного суду. Відтак, адвокатом не підтверджено повноваження як представника позивача у встановлений законом спосіб.
Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Відповідно до пункту 1, пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Колегія суддів звертає увагу, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.
Саме таку правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №826/14433/16, від 17.04.2018 року у справі № 815/6956/15, від 29.05.2018 року у справі № 826/19487/14 та від 06.06.2018 року у справі №804/3509/17.
З тексту адміністративного позову вбачається, що позивачем оскаржується рішення органу місцевого самоврядування №1812/VII від 24.12.2019 року про приватизацію об'єкта права комунальної власності - нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_1 , шляхом викупу ТОВ «Доступна діагностика».
Відповідно до статті 10 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» від 18.01.2018 року №2269-VIII порядок приватизації державного і комунального майна передбачає: формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об'єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об'єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об'єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об'єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об'єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.
Згідно із частиною п'ятою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Вказане в сукупності свідчить про те, орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення про приватизацію майна діє не як суб'єкт владних повноважень, а як власник майна, котрим він, відповідно до Закону, має повноваження розпоряджатися.
Правовий висновок стосовно того, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно - правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, що права та свободи, які не є індивідуально вираженими, не підлягають судовому захисту в порядку адміністративного судочинства, і відсутність порушеного права саме оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень є підставою для відмови у відкритті провадження у справі згідно із пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № П/9901/370/18.
Враховуючи вищевикладене, у контексті обставин цієї справи та нормативного регулювання правовідносин, що склалися між учасниками спору, суд пеершлої інстанції дійшов вірного висновку, що на даний спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду, що виключає розгляд цієї справи за правилами КАС України, з чим погоджується колегія суддів.
Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №127/19267/17 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у вказаній справі предметом спору було рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передачу в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування, встановлення обмежень у вигляді: дотримання цільового використання земельної ділянки; здійснення благоустрою прилеглої території відповідно до технічних умов та плану благоустрою, погодженого належним чином; заборони розміщення будь-яких об'єктів, обов'язкового дотримання обмежень, встановлених щодо використання земельної ділянки, т.і., що не є спором про право.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року в адміністративній справі №160/359/20 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року в адміністративній справі №160/359/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 березня 2020 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак