06 березня 2020 року м. Дніпросправа № 391/764/19(2-а/391/2/20)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2020 року в адміністративній справі №391/764/19 (2-а/391/2/20) (головуючий суддя першої інстанції - Мумига І.М.) за позовом ОСОБА_1 до старшого лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Кіровоградській області 1 батальйону 2 роти Геремій Тетяни Ігорівни, (третя особа - Управління патрульної поліції Кіровоградської області Департаменту патрульної поліції) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач 15.10.2019 року звернувся до Компаніївського районного суду Кіровоградської області з позовом до старшого лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Кіровоградській області 1 батальйону 2 роти Геремій Т.І., в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК №1606988 від 10.10.2019 року, та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Відповідач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Учасники справи повідомлені належним чином про дату та місце розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
В апеляційній скарзі скаржник не заявив суду клопотання про розгляд справи за його участю. Інші учасники справи також не заявили суду клопотання про розгляд справи за їхньою участю.
З урахуванням викладеного суд вважає, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції можливо здійснювати без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2019 року старшим лейтенантом поліції УПП в Кіровоградській області 1 батальйону 2 роти Геремій Т.І. винесено постанову серії ЕАК №1606988 відносно ОСОБА_1 про накладення на останнього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с.7).
Згідно вказаної постанови 10.10.2019 року об 11 год. 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «FORD FOCUS», державний номер НОМЕР_1 , на 36 км дороги АДМ04 в м.Олександрія, рухався зі швидкістю 79 км/год. у населеному пункті, перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 29 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. За вчинення адміністративного правопорушення накладено штраф у розмірі 255 гривень.
Не погодившись з вказаною постановою інспектора, ОСОБА_1 оскаржив її до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, керуючи транспортним засобом, перевищив встановлене обмеження швидкості руху, тобто допустив порушення вимог Правил дорожнього руху.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи правомірність дій відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною першою статті 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5рп/15 роз'яснено положення частини першої статті 276 КУпАП стосовно змісту словосполучення «за місцем його вчинення». Зазначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.
Таким чином зазначеним рішенням роз'яснено, що словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, старший лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Кіровоградській області 1 батальйону 2 роти Геремій Т.І. є уповноваженим працівником Управління патрульної поліції у Кіровоградській області і має спеціальне звання «старший лейтенант поліції», а тому має повноваження розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП, які вчиняються на території Кіровоградської області.
Також суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частиною п'ятою статті 258 КУпАП передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, нормами статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, навіть якщо особа оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення.
Стосовно суті порушення колегія суддів зазначає наступне.
Особи, які порушують Правила, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (п. 1.9 Правил).
Як зазначалось згідно тексту оскаржуваної постанови 10.10.2019 року о 11 год. 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «FORD FOCUS» державний номер НОМЕР_1 , на 36 км дороги АДМ04 в м.Олександрія, рухався зі швидкістю 79 км/год. у населеному пункті, перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 29 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України.
Відповідно до п.п.12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до п.12.9 «б» Правил дорожнього руху водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Згідно наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що позивач дійсно 10.10.2019 року о 11 год. 20 хв., керуючи транспортним засобом «FORD FOCUS» державний номер НОМЕР_1 , рухався у населеному пункті м.Олександрія, дорога АДМ04 36 км 200 м зі швидкістю 79 км/год, з перевищенням встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті на 29 км/год..
Позивач у апеляційній скарзі зазначає, що вимірювання швидкості руху здійснювалося відповідачем приладом з функцією фото- та відеофіксації, але не у автоматичному, а у ручному режимі. Проте відповідно до норм Закону Україну «Про поліцію» та КУпАП поліцейський не має права використовувати прилад із функціями фото- та відеофіксації не у автоматичному режимі.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.
Норми статті 251 КУпАП не передбачають будь-які обмеження щодо використання в якості доказів показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.
Вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UA-MI/1-2903-2012. Про застосування вказаного лазерного вимірювача швидкості зазначається в оскаржуваній постанові відповідача (а.с.7, 24).
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає належним та допустимим доказом показання вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20.
Доводи позивача про те, що це не позивач був за кермом автомобіля, спростовуються відеозаписами розгляду справи про адміністративне правопорушення, які також містяться на диску DVD-R, наданому відповідачем до матеріалів справи (а.с.28).
Також, на відеозаписі зафіксовано пояснення позивача про те, що він їхав з перевищенням швидкості, бо він працівник геокадастру і вони зараз здійснюють перевірки.
Крім того, згідно тексту адміністративного позову, ОСОБА_1 взагалі не заперечує факт порушення ним Правил дорожнього руху.
За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач дійсно перевищив встановлене обмеження швидкості руху, чим порушив п.12.4 ПДР, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції не виявлено будь-яких порушень відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.280 КУпАП, форма та зміст постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема нормам КУпАП.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час складання постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, відсутні підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки позивач порушив п.12.4 ПДР, а тому на позивача відповідачем правомірно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн., тобто в межах санкції зазначеної норми КУпАП.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕА1606988 від 10.10.2019 року.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2020 року в адміністративній справі № 391/764/19 залишити без задоволення.
Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2020 року в адміністративній справі № 391/764/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак