02 березня 2020 р. Справа № 520/7271/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Любчич Л.В.
суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2019, суддя Мельников Р.В., 61022, майдан Свободи, 6, Харків, повний текст складено 11.11.19 по справі № 520/7271/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі -відповідач, ГУ ДПС у Харківській обл.), в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.08.2016 №Ф-53, винесену Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській обл.; визнати протиправним та скасувати рішення №0003801304 від 17.10.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, винесене Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській обл.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 задоволено позовні вимоги.
Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) платник має право самостійно визначити базу нарахування тільки у разі не отримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року. Контролюючий орган не погоджується з посиланнями на часовий проміжок подачі декларації саме за рік та нарахуванням внеску за календарний рік, оскільки врахуванню підлягає річний показник, який в свою чергу складається з місячних, у яких отримано дохід (прибуток).
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 залишено без руху апеляційну скаргу, у зв'язку з несплатою судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено у відкритому судовому засіданні.
31 січня 2020 року від позивача по справі на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Обгрунтоваючи свою позицію позивач зазначив, що законодавством не встановлено вимоги ділити саме в рівних або в інших конкретних частках дохід. При цьому, відповідно до роз'яснень Пенсійного фонду України, у графі 3 табл. 3 додатка 5 платники самостійно визначають суму доходу у розрізі кожного місяця відповідного звітного року. Зазначені роз'яснення є діючими, в повному обсязі відповідають вимогам Закону № 2464.
Сторони в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
02.03.2020 від представника позивача до суду надійшла заява з проханням розгляд справи проводити без участі позивача та представника позивача.
Відповідно до положень ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута без участі сторін.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю 789 від 13.11.2009, реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності №494 від 26.07.2011, реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності №1557 від 12.10.2015 була зареєстрована спочатку як приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу та в подальшому як приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
Відповідно до наказу №676/6 від 05.11.2018 Головного територіального управління юстиції у місті Києві «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Глуховцевої М.В.» припинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Глуховцевої М.В. з 07.11.2018.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що в період з 17.08.2016 по 23.07.2016 спеціалістами Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській обл. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 щодо обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
Результати проведеної перевірки оформлено у вигляді акту перевірки №3336/20-30-13-04/ НОМЕР_1 від 31.08.2016.
Відповідно до висновків акту перевірки №3336/20-30-13-04/ НОМЕР_1 від 31.08.2016 перевіряючими встановлено, що звітність платником єдиного внеску була надана з порушенням п.5 ч.3 розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 у сумі 34970,40 грн.
Згідно таблиці 3 Додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» ОСОБА_1 відобразила в графі 2 «Сума доходу, заявлена в податковій декларації» за 2015 рік - 136705,31 грн., в графі 3 «Сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску» - 35926,00 грн., в графі 5 сума нарахованого єдиного внеску - 12466,36 грн.
Також зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіркою відображення сум, визначення самозайнятою особою ОСОБА_1 , на загальній системі оподаткування, у періоді з 01.01.2015 по 31.12.2015, на які нараховується єдиний внесок встановлено, що відповідно до п.п. 2) для платників, зазначених в пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Так, перевіряючим вказано, що перевіркою правильності нарахування єдиного внеску за ставкою 34,7% на суми чистого доходу, встановлено порушення п.5 ч.3 розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: платники, визначені пп. 4 п. 1 розд. ІІ цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації.
На підставі висновків акту перевірки №3336/20-30-13-04/ НОМЕР_1 від 31.08.2016 контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) в сумі 34970,40 грн. від 31.08.2016 №Ф-53 щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рішення №0003801304 від 17.10.2016 про застосування штрафних санкцій у розмірі 3497,04 грн. у зв'язку з донарахуванням +34970,40 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.
Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом № 2464.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі нотаріальну діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Приписами п. 6, 7 ч. 1 ст. 13 Закону № 2464 встановлено, що органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом, стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Згідно із частинами 1 - 4 статті 25 Закону №2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інстукція № 449).
За змісом п. 3 розд. VI Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.
Основним спірним питанням у даній справі, з огляду на підстави завернення з адміністративним позовом та доводи апеляційної скарги, є правомірність визначення контролюючим органом бази нарахування єдиного внеску на рівні середньомісячного доходу платника.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка визначає базу нарахування ЄСВ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 178.4 статті 178 ПК України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.
Пунктом 5 статті 1 Закону № 2464 визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 2464 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Пунктом 4 статті 1 Закону № 2464 передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Згідно абз. 4-5 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, якою визначено порядок обчислення і сплати ЄСВ, передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до статей 4, 6, 7, 8, 10, 12, 25, пунктів 9-2 - 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка відповідно до пункту 1 визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції №449 визначено, зокрема, що для осіб, які провадять незалежну нотаріальну діяльність, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 22 відсотків суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464-VI. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції №449 визначено, що єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до Закону № 2464-VI сплачуються із зазначених сум або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача; єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Підпункт 3 пункту 5 цього розділу Інструкції визначає, що платники, визначені підпунктом 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності), сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При цьому враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).
Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До вказаної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в пункті 3 розділу ІІІ цієї Інструкції.
У разі якщо таким платником не отримано доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом № 2464-VI. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платникам, визначеним підпунктом 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які здійснили нарахування єдиного внеску в розмірі, меншому за мінімальний страховий внесок, органи доходів і зборів надсилають повідомлення-розрахунок (додаток 2), у якому зазначається розрахунок суми такої доплати, яка підлягала сплаті за результатами підприємницької діяльності за звітний календарний рік.
Застосовуючи наведені норми Інструкції №449 відповідач вважає, що база нарахування єдиним внеском для позивача розраховується за кожен місяць шляхом ділення чистого оподатковуваного річного доходу (прибутку) позивача на 12 місяців.
В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно із поданою декларацією про майновий стан та доходи за 2015 рік платником податків отриманий чистий оподатковуваний дохід протягом 11 календарних місяців у розмірі 136 705,31 грн., розмір середньомісячного доходу склав 12 427, 76 грн.
Проте, позивач неправомірно у Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску розподілила суму отриманого нею доходу за 2015 рік 35 926,00 грн.: в тому числі січень - вересень 2015 року - по 1218,00 грн., жовтень - листопад 2015 року - по 1378,00 грн., грудень 2015 року - 23 426,00 грн.
Внаслідок чого відповідачем встановлено заниження суми доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2015 рік у сумі 100 779,30 грн., внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок, який підлягає сплаті до бюджету, на суму 34 970,40 грн.
Під час судового розгляду встановлено, що позивачем у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суму нарахованого єдиного внеску за 2015 рік №3105805921 визначено суму чистого доходу визначено у розмірі 136705,31 грн. та по місяцях: січень - 1218,00 грн; лютий - 1218,00 грн; березень - 1218,00 грн; квітень - 1218,00 грн; травень - 1218,00 грн; червень - 1218,00 грн; липень - 1218,00 грн; серпень - 1218,00 грн; вересень - 0 грн; жовтень - 1378,00 грн; листопад - 1378,00 грн; грудень - 124205,31 грн (що відповідає податковій декларації), суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, визначено в розмірі 35926,00 грн., а по місяцях: січень - 1218,00 грн; лютий -1218,00 грн; березень - 1218,00 грн; квітень - 1218,00 грн; травень - 1218,00 грн; червень - 1218,00 грн; липень - 1218,00 грн; серпень - 1218,00 грн; вересень - 0 грн; жовтень - 1378,00 грн; листопад - 1378,00 грн; грудень - 23426,00 грн, суму нарахованого єдиного внеску визначено в розмірі 12466,36 грн. за ставкою 34,7% розміру мінімальної заробітної плати, а по місяцях: січень - 422,65 грн; лютий - 422,65 грн; березень - 422,65 грн; квітень - 422,65 грн; травень - 422,65 грн; червень - 422,65 грн; липень - 422,65 грн; серпень - 422,65 грн; вересень - 0 грн; жовтень - 478,17 грн; листопад - 478,17 грн; грудень - 8128,82 грн.
Колегія суддів зазначає, що ч.2 ст. 9 Закону № 2464 зобов'язує платників податків обчислювати єдиний внесок на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частина третя статті 9 Закону № 2464 і пункт 10 розділу IV Інструкції №449 встановлюють, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
З аналізу викладеного вище правового регулювання слідує, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, нотаріальну, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою нотаріальної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Періодом, за який така особа має сплатити єдиний внесок відповідно до Закону № 2464 (в редакції до 1 січня 2018 року) був календарний рік. При цьому, база нарахування єдиного внеску розраховується такою особою щомісяця виходячи з отриманого нею доходу, а за відсутності доходу у відповідному звітному році або окремому місяці звітного року, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити базу для нарахування ЄСВ, але її розмір не може бути більшим за максимальний та меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Обчислення єдиного внеску в обов'язковому порядку здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Розрахунок бази нарахування ЄСВ, наведений відповідачем, зводиться до визначення середньомісячного доходу позивача протягом 2015 року, проте такий спосіб не передбачений ст. 7 Закону № 2464 або іншими нормами.
Крім того, обчислення відповідачем єдиного внеску виходячи з доходу у розмірі 136 705,31 грн. здійснено не на підставі бухгалтерських чи інших документів, які підтверджують отримання такого доходу позивачем, що свідчить про необґрунтованість розрахунку бази нарахування єдиного внеску контролюючим органом. Не доведено відповідачем і того факту, що дохід у розмірі 124205,31 грн. (який як зазначено позивачем отримано у грудні 2015 року) отримувався позивачем протягом інших місяців 2015 року.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 по справі №560/1614/19.
Жодних зауважень за наслідками проведеної перевірки щодо своєчасності та форми подання податкової декларації про майновий стан і доходи у спірному періоді не наведено, протиправність формування показників, відображених у вказаній декларації щодо визначення суми чистого оподатковуваного доходу чи непідтвердження такого доходу первинними документами бухгалтерського обліку, контролюючим органом не зазначено, відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.08.2016 №Ф-53 та рішення №0003801304 від 17.10.2016 як таких, що не відповідають приписам ч.2 ст. 2 КАС України.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування в іншій частині.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року по справі № 520/7271/19 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова О.А. Спаскін
Постанова складена в повному обсязі 12.03.20.