12 березня 2020 р. Справа № 520/12082/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.12.19 року по справі № 520/12082/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 85% грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпече;ння для розрахунку пенсії, а саме: посадовий оклад: надбавка за військове звання (полковник): надбавка за вислугу років 50%; середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці, а також премія в розмірі 35%; надбавка за роботу з таємними документами в розмірі 10% та; надбавка за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50%, з 01.01.2018, з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що під час здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2018р. протиправно застосовано показник грошового забезпечення - 70%, тоді як первісний розмір пенсії ще з 2010 р. складав 85%, а також протиправно не включено до складу грошового забезпечення для перерахунку пенсії додаткові складові грошового забезпечення, такі як премія, надбавка за роботу з таємними документами та надбавка за виконання особливо важливих завдань.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 року позов - задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2018 р. перерахунок розміру пенсії із збереженням показника 85% грошового утримання та провести виплату різниці.
У решті вимог позов - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в цій частині та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що зокрема надбавка за роботу з таємними документами виплачується в індивідуальному порядку та враховується при обчисленні та перерахунку пенсії лише тим особам, яким вона була встановлена та фактично виплачувалась під час проходження служби.
Постановою КМ України від 10.01.2019 №6 було внесено зміни до Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, відповідно до якої збільшено надбавку за роботу з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності «таємно» - в розмірі 30% посадового окладу.
На думку позивача, судом першої інстанції надано оцінку фактам та обставинам, які жодними матеріалами справи та доказами - не підтверджені, в тому числі про те, що діючий працівник системи органів МНС не отримує будь-яких інших платежів.
Позивач зауважує, що судом першої інстанції, при ухваленні спірного рішення, здійснено безпідставне посилання на вимоги постанови КМ України № 103, при цьому, проігноровано правові норми нормативних актів, що мають вищу юридичну силу, на що наголошують правові висновки Верховного Суду та Верховного Суду України, а також висновки Конституційного Суду України, про які зазначено вище, а також, всупереч правових висновків у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та постанови Верховний Суду складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18, надано помилкове трактування вимог статей 43 та 63 Закону України М2262-ХП, оскільки стаття 43 зазначеного Закону має загальний характер до спірних правовідносин та визначає загальні складові пенсійного забезпечення як для призначення пенсії, так і для її перерахунку.
На думку позивача, відповідач протиправно та безпідставно при перерахунку пенсії з 01.01.2018 не врахував всі види грошового забезпечення, які мають враховуватись для розрахунку моєї пенсії, крім посадового окла,гу; надбавки за військове звання (полковник); надбавки за вислугу років 50% (визначені довідкою №15161, не були враховані додаткові види грошового забезпечення, які мали постійний характер, такі як: середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці, премія в розмірі 35%; надбавка за роботу з таємними документами в розмірі 10% та надбавка за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50%, які були встановлені на момент призначення мені пенсії, мали регулярний характер, сплачувались мені щомісячно при проходженні служби, та з яких мною сплачувались відповідні соціальні страхові внески, рішення про зміну або припинення таких виплат відповідачем та іншими відповідальними органами не приймалось, відповідні докази відповідачем суду не були надані, а також не було надано жодного належного доказу на підтвердження правомірності припинення застосування зазначених видів грошового забезпечення для розрахунку пенсії позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що заявник проходив службу в органах цивільного захисту, після звільнення у відставку одержує пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку виплачує ГУ ПФУ в Харківській області.
Розмір призначеної пенсії заявника становив 85% суми грошового забезпечення, виходячи з вислуги років - 30 років.
У березні 2018 р. ГУ ДСНС в Харківській області відносно заявника була складена довідка №1506, згідно з якою на прирівняній посаді діючим працівником органів цивільного захисту одержується таке грошове забезпечення: 1) оклад за посадою - 6570,00 грн., оклад за спеціальним званням - 1480,00 грн., 3) надбавку за вислугу років (50%) - 4025,00 грн.
У березні 2018 року відповідачем, ГУ ПФУ у Харківській області, відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 було проведено перерахунок пенсії заявника з 01.01.2018 р., але одночасно з цим здійснено зменшення розміру пенсії з 85% грошового забезпечення на 70%.
Не погодившись із таким діянням адміністративного органу, заявник ініціював даний спір.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції в частині перерахунку пенсії заявника з 01.01.2018р. із використанням показника у 70 відсотків грошового забезпечення, замість 85 % грошового забезпечення.
Проте, ті виплати з винагороди за працю, котрі не існують (відсутні, припинені, скасовані тощо) на момент вирішення питання про перерахунок пенсії, не підлягають включенню до розрахункової бази обчислення розміру пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ( ч.3 ст.43 Закону № 2262-XII)
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Закон № 2262- ХІІ) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі по тексту - Порядок №45, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах:
з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Згідно з пунктом 6 Постанови №103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема у постанові Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393", а саме пункт 5 викладено в такій редакції:"5. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.".
Вказаною Постановою також установлено, що у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій зазначаються лише розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено.
Оскільки діючий працівник системи органів МНС не отримує будь-яких інших платежів, крім відображених у довідці ГУ ДСНС в Харківській області №1516, то і колишній працівник органів цивільного захисту у відставці не має суб'єктивного права на врахування цих неіснуючих у реальній дійсності виплат при перерахунку розміру пенсії.
Колегія суддів зазначає, що у розумінні ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» базою для перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є виключно власна винагорода за службу працюючого публічного службовця (тобто третьої сторонньої особи відносно заявника, у даному випадку - діючого працівника орагнів цивільного захисту за прирівняною посадою), а не структура власної винагороди за службу заявника.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що перерахунок пенсії заявника з 01.01.2018р. було здійснено у порядку постанови КМУ №103 від 21.02.2018р. на підставі складових грошового забезпечення, вказаних в довідці ГУ ДСНС в Харківській області, яка включала в себе: посадовий оклад, оклад за спец. званням, надбавку за вислугу років.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 р. по справі №826/3858/18 (залишеним у силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019р.) були визнані нечинними п.п. 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103.
Отже, п.п. 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103 як частини нормативно-правового акту відповідно до ст. 255 та ч.2 ст.265 КАС України утратили чинність з 05.03.2019р.
До указаної дати ці норми права правомірно застосовувались владними суб'єктами - учасниками спірних правовідносин.
Так, довідка Ліквідаційної комісії ГУ ДСНС у Харківській області від березня 2018 р. була складена у період часу, коли постанова КМУ від 21.02.2018 р. №103 була чинною.
Зміст згаданої довідки положенням постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103 не суперечить.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що виплати з винагороди за працю, котрі не існують (відсутні, припинені, скасовані тощо) на момент вирішення питання про перерахунок пенсії, не підлягають включенню до розрахункової бази обчислення розміру пенсії.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач застосовуючи для перерахунку пенсії позивача розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, з дотриманням вимог ч.2. ст.2 КАС України.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 року по справі № 520/12082/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 по справі № 520/12082/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський